Уже давно львівський гігант – завод ЛОРТА – не переживав такого збурення. Мабуть, ще від 1995 року, коли підприємство було на межі руйнування, і працівники виходили на вулиці Львова з акціями протесту. Тоді їм вдалося відстояти правду, тверді наміри вони мають і нині.
У четвер на заводі ЛОРТА відбулися збори трудового колективу. Зала засідання не вмістила усіх бажаючих, тому люди стояли в проходах, а частина залишилася під дверима. На завод прийшли депутати Львівської обласної ради, члени Тимчасової контрольної комісії з перевірки порушень виборчого законодавства та її голова Михайло Ваврин. Власне самі працівники заводу стали ініціаторами цієї зустрічі, бо мали на це вагомі підстави.
За два дні до цього Львівська обласна рада зібралася на XVII позачергову сесію. Саме тоді, під кінець засідання, депутати проголосували за рішення “Про порушення Конституції та чинного законодавства України під час проведення виборів президента України і заходи недопущення фальсифікації під час повторного голосування 26 грудня”. У ньому депутати висловлюють недовіру 13 державним посадовцям, зокрема Олегу Салу, Мирославу Хом’яку, Тарасові Козаку, котрі “прославилися” тиском на своїх працівників, масовим збором відкріпних талонів і паспортів та іншими гріхами. У хвості цього списку опинився директор ЛОРТА Володимир Чаус, долю якого теж одним махом вирішили обласні депутати. Уже згодом заговорили про те, що під час засідання комісії директора ЛОРТА не вносили до списку – прізвище Чауса (а з ним ще двох посадовців) з’явилося в списку якимось дивовижним чином.
Це рішення працівники підприємства сприйняли як особисту образу. По-перше, 117 округ Залізничного району, до якого входить майже двотисячний колектив ЛОРТА зі своїми родинами, дав 76 відсотків голосів за Віктора Ющенка. Коли після другого туру почалися акції протесту, працівники ЛОРТА були в перших рядах протестантів, які вирушили на Майдан до Києва. Ті, хто не міг підтримати революцію своєю присутністю, переказували гроші. Виділило кошти на підтримку Майдану і підприємство, і профспілкова організація. І тут, на такому піднесенні, ЛОРТА дізнається, що директора вимагають звільнити за порушення фальсифікації на виборах.
– Ще недавно наші працівники стояли на мітингу в центрі Львова, а наші діти стояли в Києві на Майдані, ми були свідками народження нашої нації, перемоги правди, – говорила на зборах Галина Тарнавська, начальник одного із цехів. – І тут ми дізналися про рішення облради. Здається, що ми стояли на різних майданах і в нас різне розуміння демократії.
Тут треба зробити один відступ і пояснити, що стало підставою для звинувачення Володимира Чауса. Між другим і третім туром по кількох провладних каналах показали сюжет про те, що ЛОРТА на зборах трудового колективу висловив підтримку кандидатові у президенти Віктору Януковичу. Як виглядає, у членів Тимчасової комісії облради більше нема що закинути керівникові заводу. Як так сталося, що нині цілий “помаранчевий” колектив ЛОРТА “позував” на користь іншого кандидата? Це намагалися пояснити членам комісії працівники і керівництво заводу. Річ у тім, що вказівку зібрати збори “за Януковича” директор отримав від міністра промислової політики. Чи міг Володимир Чаус не послухати вказівки з уряду? Очевидно, міг. Але річ у тім, що саме в ті дні у тих же владних кабінетах лежав на підпис дозвіл про відправку продукції заводу китайським імпортерам. Йшлося про дотримання мільйонного контракту, реалізація якого означала роботу та заробіток для цілого колективу підприємства. Зауважимо, що в контракті між директором та міністром одним із пунктів передбачено виконання вказівок міністерства…
Працівники заводу згадують, що на директора не можна було без співчуття дивитися, коли він звертався до керівників підрозділів з проханням зібрати збори. Лортівці стверджують, що Володимир Чаус тоді сказав, що у всіх є свій розум і серце і закликав голосувати, як велить совість. Що найприкріше, телеканали показали лише те, що хотіли показати.
На зборах працівники говорили про те, що ніякого тиску з боку керівництва вони не відчували, вони почувалися вільними у своєму виборі.
– Тут на робочих місцях ви побачите в основному літніх людей, – говорив директор підприємства “ЛОРТА-пластмас” Іван Жигаляк. – Це унікальні люди, таких у Львові ви більше не знайдете. Їх ніхто не зможе поставити на коліна і наказати, як голосувати.
Варто сказати, що підприємство є серйозним платником до бюджету: за 11 місяців цього року ЛОРТА переказало до бюджетів різних рівнів 2 млн. 158 тисяч гривень, зокрема до місцевого – 810 тисяч грн. За цей період платежі до Пенсійного фонду, соцстраху та інші соціальні виплати становлять 3 млн. 100 тисяч гривень.
На зборах не раз лунали думки про те, що певним силам в обласній раді вигідно прибрати Володимира Чауса. Зрештою, це вже намагалися зробити. Багатьом нечистим на руку не дає спокою не так саме підприємство, як великий майновий комплекс, який йому належить, – це палац культури, база відпочинку та спорткомплекс. Можна змінити керівника, а потім розпродати майно “потрібним” людям. Не виключаємо, що саме ці сили водили рукою, котра дописала прізвище Чауса в проект рішення обласної ради.
Під час зборів склалося враження, що деяким членам комісії вже бракує аргументів. Старалися провести лінію, що, мовляв, міністр, надіславши вказівку про збори, використав адмінресурс, отже, було порушення законодавства. А що обласні депутати не можуть звільнити міністра, то вони вирішили зробити те, що можуть… Ситуація нагадує тезу часів радянських репресій “ліс рубають – тріски летять”. Прикро, що це взяла на озброєння наша демократична законно обрана влада. І занадто великою “тріскою” є директор величезного заводу, на якому працюють 1700 робітників.
Треба віддати належне: голова Тимчасової контрольної комісії Михайло Ваврин під кінець зборів сказав, що рішення, яке стало причиною такого збурення, було передчасним, і комісія буде розбиратися в ситуації. Далі вирішальне слово має сказати Львівська обласна рада. Колектив ЛОРТА звернувся з листами щодо відстоювання своїх інтересів до В. Литвина, О. Зінченка, А. Кінаха та В. Качура. Лортівці все ж сподіваються, що їх почують у владних кабінетах. А якщо ні – вони готові захищати свою честь, вийшовши на вулиці з акціями протесту.
Леся ФЕДІВ
