Львівська «Трембіта». Як вдалось зберегти єдину в Україні фабрику музичних інструментів

Львівська фабрика «Трембіта» – єдине в Україні підприємство, яке досі виготовляє музичні інструменти, що ідентифікують культуру нашого народу. Зокрема, унікальний український музичний інструмент – бандуру.

Підприємство є членом місцевої організації роботодавців «Місцева територіальна організація роботодавців міста Львова». Керівник організації Ігор Васюник відвідав музичну фабрику та дізнався про усі тонкощі виготовлення продукції.

Хто керує фабрикою «Трембіта»?

Мирон Васильович Куземський – львів’янин. Закінчив 8-річну школу та вступив до Львівського фахового коледжу, що на Замарстинівській. Після здобуття базової освіти вступив до інституту, де йому дали направлення на роботу на колишній фанерний завод у Києві. Через 10 років праці на заводі займав посаду начальника цеху. Проте доля склалась так, що Мирон Васильович залишив роботу в Києві та у 1980 році переїхав до Львова. Цей етап свого життя він прокоментував так: «Я люблю відвідувати великі міста, але не люблю у великих містах жити. І Львів не проміняв ні на що!».

У Львові він став працювати майстром деревообробного виробництва на Музичній фабриці народних інструментів, яка розташована на вулиці Коцюбинського, 7. А у 1982 році перейшов на нову фабрику, що зараз – на Пасічній, там пан Мирон займав посади від простого майстра до заступника керівника виробництва. У 1988 році фабрика була доведена до критичного стану, відтак на виборах Мирона Куземського обрали на посаду директора. «За 2 роки, відколи я став директором, з дев’яти підприємств ми вийшли на перше місце по середній зарплаті та асортименту», – згадує Мирон Васильович.

Директор фабрики розповідає, що музикою захоплювався ще з дитинства. У сьомому класі разом із однокласниками вони створили спільну групу, зробивши собі самостійно гітари. «Колись був Старознесенський клуб, де зараз є готель «Кавальєр». Це був перший клуб, де ми грали», – з усмішкою пригадує він. Музика не полишає його й дотепер. Раз в тиждень до пана Мирона приходять його товариші, з якими він відпочиває, граючи на інструментах. Син Мирона Куземського Володимир позитивно розділяє погляди свого батька та його бізнесу. Ще з юних років він пише музику, а гітара для нього стала нерозлучним другом. Зараз Володимир допомагає батькові на виробництві, створює новий дизайн для гітар.

Як вдалось зберегти виробництво?

У 1994 році на території України в складі концерну «Укрмузпром» перебувало 9 підприємств: у Чернігові займались виготовленням піаніно, Житомирі – баянів, у Полтаві виготовляли акордеони, Горлівка, Слов’янськ та Креміна займались виробництвом гармоніки, Одеса виробляла скрипки, Київський завод займався духовими інструментами, Львів та Хмельницький – щипковими музичними інструментами.

У 2008 році Україна вступила у Світову організацію торгівлі (СОТ), що спричинило масштабну кризу серед українських музичних підприємств, оскільки їхню продукцію значно витіснила закордонна. З 2010 року Львівська фабрика музінструментів «Трембіта» залишилась на українському ринку єдиним підприємством, що виготовляє музичні інструменти. Решта виробництв не витримали конкуренції та припинили свою діяльність.

Що врятувало Львівську фабрику? На музичні інструменти у людей вже великого попиту не було, тому найкращим рішенням для підприємства було змінити сферу виробництва. Відтак, фабрика «Трембіта», окрім музичних інструментів, почала виготовляти ще й меблі. На початку були лише табуретки, з часом на її основі розробили крісло. Вже пізніше почали виготовляти й розкладні столи. Зараз меблі займають 80% всього виробництва.

Чому назва «Трембіта»?

На перший погляд може здаватись, що фабрика виготовляє чи виготовляла український народний духовий інструмент трембіту. Та це не зовсім правда. Адже завод спеціалізується на щипкових музичних інструментах, а в останні роки основний відсоток виробництва займають  меблі. Справа в тому, що в радянські часи музичні фабрики переважно були названі на честь російських діячів. До прикладу, у Чернігові одна з найбільших музичних фабрик, що займалась виготовленням піаніно, була названа на честь російського державного діяча Павла Постишева. Після проголошення незалежності України назву перейменували, як і ще назви декількох провідних українських музичних підприємств. У Житомирі фабрика отримала назву «Мелодія», у Полтаві – «Ритм», Львівська фабрика музичних інструментів в свою чергу отримала назву «Трембіта». На перейменування значно вплинуло географічне розташування, оскільки цей музичний інструмент у багатьох асоціюється із Заходом України.

Проте слід зазначити, що на підприємстві таки виготовляли трембіти на індивідуальне замовлення. Відома українська співачка Руслана Лижичко звернулась по допомогу на львівське виробництво. Вона їхала на виступ у Туреччину, а головними реквізитами у неї були трембіти. В літак не впускали з масивними музичними інструментами. Відтак, Львівська фабрика виготовила співачці розкладну трембіту, щоб можна було її легко та безпроблемно перевезти.

Найбільша гордість – бандура

На фабриці «Трембіта» великий вибір музичної продукції: гітари, домри, кобзи, цимбали різних видів. Але найбільшою гордістю для підприємства залишається бандура. Єдиним спеціалістом та майстром по виготовленню бандур на виробництві є Богдан Сліпак. Та й загалом на виробництві залишилось всього 34 працівника, враховуючи керівництво.

Географія покупців надзвичайно широка. Окрім того, що фабрика свою продукцію доставляє по всіх території України, музичні інструменти, зокрема бандури, доставляли у Канаду, Аргентину та Австралію. Гітари купує Литва, Чехія та Польща. Продукцією фабрики «Трембіта» користувались й відомі українські культурні діячі: Олексій Зволинський (учасник гурту Скрябін), Віктор Павлік, студія «Квартал 95» та інші. Основним покупцем меблів є компанія «Епіцентр».

Львівська фабрика «Трембіта» – перша фабрика, яка почала виготовляти кольорові гітари. Поштовхом до цього кроку стала буденна одноманітність. У радянські часи гітари були старомодними, всі одного типу і кольору. Тоді директор фабрики знайшов барвники до тканин та почав використовувати їх. Уже з перших днів кольорові гітари викликали ажіотаж серед покупців. Цікаво, що всі конструкції до гітар, їхні технології виробництва розробив директор підприємства Мирон Куземський самостійно.

У свій час на фабриці виготовляли 5 тисяч інструментів щомісяця. В основному це були гітари, мандоліни, домри та бандури. 140 працівників були залучені до процесу виробництва. Після розпаду СРСР на фабриці постало запитання: «Як вижити?». Адже основні матеріали на музінструменти постачали з території Росії. Тоді було прийняте рішення створити власне лісопильне виробництво. Зараз підприємство має лісопильний цех, сушильні камери, котельні та інші види систем виробництва.

Сьогодення фабрики.

Львівська фабрика «Трембіта» на сьогодні є приватним підприємством. Меблі займають 80% усього виробництва та лише 20% – музичні інструменти. Після початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну великий попит серед покупців був на гітари, оскільки закрили основний шлях доставки продукції з Китаю. За словами директора, зараз є значний попит на бандури. Проте цього недостатньо. На фабриці відчутний значний спад виробництва, скоротилась кількість працівників, зменшились об’єми в роботі.

Збереження та підтримка єдиної в Україні фабрики музичних інструментів є надзвичайно важливим у наш час. Адже продукція підприємства є українською музичною спадщиною, яку не можна занедбати.