– Першу цього року сесію Львівської облради призначили на 12 березня. Останнє засідання було ще три місяці тому, в той час як міська рада з 1 січня встигла провести вже три сесійні засідання. З чим зв'язана така пауза? І чи не може вона якось негативно позначитися на життєдіяльності регіону, чи не накопичилося за це час надто багато невирішених і важливих питань?

– Це питання не тільки до мене, бо про сесію рішення приймає президія. Хоча я не бачу в цьому дуже великої проблеми. Комісії облради постійно працювали.

Звичайно, добре було би призначити керівників у всі комунальні установи відразу, але за великим рахунком, якщо буде виконуючий обов'язки, то критичної ситуації не матимемо. А от коли два-три місяці не вирішується якесь земельне питання, то це вже є проблемою, тому сесія міськради збирається частіше.

Був такий період, коли сесія ЛОР не збиралася півтора роки. Тоді, у 2003-2004 роках, йшло протистояння Медведчука (екс-депутат облради, – Ред.) і Сендака (екс-голова облради, – Ред.). Область якимсь чином жила…

Як на мене, вартувало б визначитися і проводити сесію, умовно кажучи, раз в місяць. Якщо б це могло вплинути якимсь чином на життєдіяльність області і потрібні були рішення, які треба негайно приймати, то сесія облради однозначно б зібралася.

– «Сміттєвий меморандум» мав працювати до 1 липня, натомість область хоче повернути назад міськраді повноваження у сфері управління ТПВ з 1 квітня. На сесію навіть запросили і Андрія Садового…

– Це ініціатива голови Львівської облради, це його право. Але, я вважаю, що ми маємо шукати компромісний варіант. Коли облрада перебирала на себе повноваження, хоча це рішення більше приймала Львівська ОДА, у місті справді була складна ситуація. Тиснули на полігони чи ні, але проблема існувала і місто було в смітті. У нас є договір до 1 липня 2019 року. І я б не хотів, щоб львів'яни стали заручниками якихось рішень міської чи обласної ради.

Зараз система працює, місто виділяє кошти, це серйозна сума – від 200 до 300 млн грн щороку. Чи це правильно? Напевно не зовсім, тому що вивіз сміття – це одна з функцій міськради, мера, а не обласної ради чи керівництва області. Але зараз так є…

Думаю, ми шукатимемо якийсь компромісний варіант перед тим, як жорстко говорити про те, що передаємо це місту. Я б дуже не хотів, щоб львів'яни стали заручниками. Ви ж пам'ятаєте, що було три роки тому…

– Таке забути неможливо. Думаю, і Олександр Ганущин пам'ятає, але ініціатива – його…

– У мережі з'явилися ролики, де міський голова Львова говорив, що він справився з вивезенням сміття. Але тоді він був кандидатом у президенти, зараз він ним не є. Можливо це було дещо емоційно, але я ще раз повторюю, що не хочу, щоб львів'яни стали заручниками. Така моя особиста думка. Пропонуватиму і на засіданні фракції, переконуватиму і голову облради, щоб це було таки до 1 липня.

– Нещодавно виконком погодив комплекс заходів для відновлення виконання делегованих повноважень ЛМР у сфері поводження з ТПВ, який мають встигнути реалізувати до 1 квітня. Як думаєте, місто самотужки зможе справитися із ситуацією, чи львів'янам знову готуватися до сміттєвого колапсу?

– Я вважаю, що ми не повинні ризикувати. Саме тому не варто приймати поспішних рішень, відтак ми з головою облради, депутатським корпусом, міською владою шукатимемо компроміс.

– Невже у Вас не було розмови з головою ЛОР щодо цього, не намагалися його переконати, адже сесія вже завтра?

– Ми дискутуємо і по цьому питанню, і по інших питаннях порядку денного. В нас нема радикально різних позицій, але час від часу виникають різні думки, різні бачення, це абсолютно нормально. Враховуючи, що рада приймає рішення більшістю у 43 голоси, то завжди намагаємося шукати компроміс, зокрема і по цьому питанню.

Львів'яни не повинні стати заручниками голослівних заяв, як це було у ролику.

– Чи очікуєте, що завтра депутатському корпусу таки вдасться досягнути цього компромісу, про який ви говорите?

– Думаю, що так. Ми завжди його шукаємо. А дискусії з містом, перенесення цього питання – це теж компроміс.

– Відійдімо від теми сміття і цього проекту рішення. Не мало галасу наробив конкурс на визначення керівника Львівського перинатального центру, який двічі проводився і не увінчався успіхом…

– Мушу сказати, що не дозволю ніякого тиску на себе чи членів комісії стосовно цього питання. За час роботи конкурсної комісії депутатський корпус виділив серйозну суму коштів. Так, здано в експлуатацію першу чергу, до кінця червня здамо другу, закуплено обладнання, проведено вже майже 4 тисячі пологів. Станом на зараз облрада виділила понад 100 млн грн на нього.

На моє глибоке переконання, це має бути людина зі сторони, яка по-іншому гляне на це все. Також ключовим питанням є легалізація доходів…

– Тим не менше, невже серед заявлених кандидатів не було гідних очолити медустанову?

– Комісія обрала вже понад 50 керівників комунальних закладів. Декого обирали з другої спроби. Що стосується перинатального центру – буде третя. Пройдемо завтрашню сесію, буде лист від департаменту охорони здоров'я про оголошення конкурсу… Думаю, у квітні мав би вже бути повноцінний керівник.

Що стосується суті питання, то кандидатам не вдалося переконати п'ятьох членів комісії з дев'яти… Кожен з них мав «плюси» і «мінуси»… Напевно, не було якогось явного лідера, тому що ніхто не набрав максимальної кількості голосів. Були різні позиції ради та адміністрації, а таке рідко буває. Так само по-різному реагувала громадськість. Відтак, очевидно, вартує оголосити ще один конкурс.

– На комісію, яка займалася обома конкурсами, виплюснулася хвиля критики, мовляв, розформувати та створити нову, і взагалі – для чого проводити конкурси на посаду, які не приносять результату, вже двічі. Чи є, на Ваше переконання, вина членів комісії у тому, що вони не змогли досягнути консенсусу і все-таки обрати котрогось із претендентів, які подалися на конкурс?

– Це багато кому не подобається. Але в облраду щодо конкурсів не зайшло ні копійки грошей і пляшки коняку. Це не діє і діяти не буде.

Я, як голова комісії, не відчуваю ніякої провини. Більше того, проведено понад 50 конкурсів, це ноу-хау нашої облради. Як це відбувалося колись у всій Україні? Прийшов у профільну комісію, на сесію облради, комусь «поставив» пляшку чи 50 грам, комусь – обід, проголосували і все. А зараз – конкурс та публічність.

Ситуація по перинатальному є дуже нагрітою та накрученою… Ключові моменти щодо керівника зараз: а) надання якісної допомоги, б) виведення коштів з тіні - ми про це відверто говоримо.

– Нещодавно з'явилася інформація, що в.о.керівника перинатального стане франківчанка Олександра Бойчук… Що скажете?

– Це був лист на головного лікаря від керівниці департаменту охорони здоров'я Львівської ОДА, на гендиректора такого листа не надходило. На даний момент перинатальним центром керує директор. Так ось, лист від пані Микичак стосувався призначення головного лікаря перинатального центру, який фактично виконує суто медичні функції. Можливо це було помилково, а можливо – ні. Більше того, згодом він був відкликаний. Також мушу сказати, що цей лист не є повноваженням управління комунальної власності чи обласної ради призначати головного лікаря, це може робити директор.

Якщо таки надійде пропозиція на цю посаду від очільниці департаменту охорони здоров'я ЛОДА по цій кандидатурі чи іншій, будемо обговорювати.

– Поясніть, для чого одного в.о замінювати іншим, якщо Ви кажете, що вже незабаром може бути оголошений третій конкурс на призначення керівника перинатального?

– Конкурс конкурсом, але якщо буде пропозиція департаменту, то має бути і обґрунтування. Поки що такої пропозиції не надходило, тому нема про що говорити.

В.о – не є кінцевим керівником, очільника вибирає конкурсна комісія і потім призначає сесія облради. Так, у психіатричній лікарні також не було керівника, і екс-очільник Олександр Фільц запропонував Олександра Губара. Ми представили його виконуючим обов'язки ще до конкурсу, і він добре керував, а після цього на конкурсі перемогу здобув Богдан Чечотка. Кожен випадок є окремим, я не вважаю, що це погано.

– Рухаємося далі. Ще у 2017 році анонсували масові перевірки обласних комунальних закладів, за результатами яких навіть «полетіли голови» кількох директорів, але на тому завершилося. Тоді Ви обіцяли пройтися 142 закладами в сфері соцзахисту, медицини, спорту, освіти та культури. Однак потім ця тема чомусь «заглохла». То скільки установ все-таки було перевірено, які зловживання виявлено і кого притягнено до відповідальності?

– Процес моніторингу наших комунальних закладів йде постійно, просто не завжди кричимо на кожному кроці, бо це постійна марудна робота, якою ми займаємося.

Серед наших комунальних закладів є аптеки, ніхто на них не звертав уваги, а потім взялися перевіряти їхню роботу. Так ось, вартість оренди 1 кв м складала 2-4 дол., зараз орендна ставка була збільшена з 8 до 14%. Ось такий простий приклад. Зараз, коли будемо проводити публічні конкурси на оренду аптек чи аптечних кіосків в закладах медицини, я переконаний, ціна буде значно більшою. Ось з такої поточної роботи і виходить результат.

Пройшло два роки, там призначений новий керівник, і ніхто не ставить питання про продаж цих баз. Ситуація вже покращилася з точки зору зовнішнього вигляду та надходжень по спецфонду. Їх треба розвивати, адже в нас є ціла купа федерацій, дітей АТОвців, тощо. Маючи гроші по соцзахисту, чому витрачаємо їх на Одесу чи щось інше?! Слід розвивати власні бази, але також вартує там забезпечити належні умови.

Зайдіть коли-небудь погляньте в якому стані стадіон, коли нема масових заходів. Це жах. Треба, щоб цей об'єкт жив. Перш за все там має бути футбол, адже це не легкоатлетичний стадіон. Хоче ним займатися держава, нехай, але тоді візьміться за це питання. Не хочете, щоб за цю ситуацію бралася область, ведіть перемовини з містом…

Ми можемо цей об'єкт взяти до себе і нормально адмініструвати разом з футбольним клубом – одним або кількома. Але коли під час сесійного засідання приймали рішення щодо звернення облради з цього питання, воно не набрало 43 голосів. Десь виникають якісь політичні моменти…

– Звідки обласна рада все-таки візьме фінансові ресурси, щоб інвестувати в стадіон гроші?

– Я вважаю, що облрада могла би прийняти правильне управлінське рішення разом з футбольними клубами. Інвестувати кошти, як на мене, мали б вони. Слава Богу, ми їх у Львові маємо три: ФК «Львів», який висловлював найбільше зацікавленості, вони ходили на всі наради, ФК «Карпати», а також ФК «Рух». Є троє власників футбольних клубів, троє багатих львів'ян, яким ця «Арена Львів» потрібна. Безумовно, вартувало б запропонувати якомога кращий механізм господарювання по цьому об'єкту.

Потім тривала дискусія, хто має займатися адмініструванням у Будинку воїна. Вирішили, що це буде облрада або її установа. Частина громадських організацій пропонувала передати його Історичному музею, але вони не схотіли. Відтак Будинок воїна передали на баланс КП ЛОР «Доля»…

Директор КП «Доля» Святослав Шеремета, який фактично місяць адмініструє це питання, має написати разом з АТОвцями концепцію. Керівник цього підприємства несе персональну відповідальність за стан збереження цього приміщення та використання.

Стратегічно це має бути будинок, призначений для захисників Вітчизни. І це буде. Я можу говорити з точки зору юридичної та управлінської, а креативом нехай займатються люди, які мають відповідні знання і хист. Вважаю, що ми свою роботу зробили і виконали її добре.

Зрозумійте, приміщення зараз не лікують, лікують технології. Туберкульоз зараз лікується по-новому, і нам не потрібно стільки приміщень, їх треба використовувати по-іншому.

– Останнім часом особливо на слуху питання продажу приміщення школи-інтернату на вул. Короленка,7, де пропонували облаштувати Дім Милосердя для дітей-сиріт. Так, священик УГКЦ Юстин Бойко висловив переконання, що у ситуації міська й обласна влади зводять між собою порахунки, куди намагаються втягнути і Церкву, і дітей-сиріт. Навіщо?

– Я спілкувався і з головою Центру опіки сиріт о. Романом Прокопцем, і з о. Юстином Бойком, і з о. Степаном Сусом. Ми повинні знайти вихід зі ситуації, щоб не з'ясовувати стосунки з містом чи Церквою, це неправильно.

У 2018 році облрада прийняла рішення про продаж цього приміщення на аукціоні для освітніх цілей. Після того з'ясувалося, що його хоче цей центр. На мою думку, варто шукати компроміс. Ми пропонували центру інші приміщення, але їм поки що не підійшло, шукатимемо далі. Наразі ситуація така, що начебто аукціон відбувся, але зараз він заблокований в судах. Правда, 35 млн грн не та сума, яку ми сподівалися виручити за цей об'єкт, це – мало.

Нам потрібно більше спілкуватися з містом, а місту – з областю. Нема зараз виборів міського голови, депутатів міськради чи облради, ми всі представляємо владу і з'ясовувати стосунки місту та області, я вважаю, неприпустимим. Маємо працювати як єдиний механізм.