Юрій Бойко:«У ситуації з приміщенням на Короленка міська й обласна влади зводять між собою порахунки. Це демонструє її моральний занепад»

Священик УГКЦ, доктор богослов’я та патристичних наук Італійського Католицького університету, відомий львівський волонтер Юрій Бойко про ситуацію із приміщенням колишньої школи-інтернату №2 на вул. Короленка, 7, яке Львівська обласна рада збирається продати:

«Останніми місяцями у Львові щораз більших обертів набирає справа приміщення, яке знаходиться на вул. Короленка, 7, у якому до 2014 року знаходилася загальноосвітня школа-інтернат №2. У розпал самої війни приміщення школи було закрито, а вже у 2015 році Львівська обласна рада прийняла рішення «Про приватизацію способом конкурсу нерухомого майна за адресою: вул. Короленка, 7 у м. Львів».

Вже тоді справа набула гіркого корупційного присмаку, але ті, які затіяли цю аферу, подумали, мабуть, що справа вже заспокоїлася, а тому слід її реанімувати. В результаті 25 жовтня 2018 року під час сесійного засідання Львівська обласна рада внесла приміщення на вул. Короленка,7 у Львові до «Переліку об’єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації способом аукціону».

Ця справа, можливо, пройшла б помимо уваги громадськості, якби не той факт, що свого часу цю будівлю деякі представники керівництва області обіцяли передати Центру опіки сиріт УГКЦ, який вже здобув собі справді заслужене ім’я серед числа загальноукраїнських (і не тільки) інституцій, що займаються найбільш знедоленою і незахищеною верствою населення – дітьми-сиротами. Властиво, обіцянка передати згадане приміщення Центру прозвучала після того, як футбольна команда дітей сиріт зайняла перше місце на одному престижному міжнародному футбольному турнірі, чим принесла славу як Україні, так і області.

Провід Центру опіки сиріт у особі о. Романа Прокопця, який є його головним мотором і натхненником, покірно чекав обіцяного, аж почув, що Львівська обласна рада планує виставити це приміщення на продаж через аукціон. З огляду на це Центр звернувся з офіційним листом передати це приміщення для дітей сиріт, якими він опікується. Але Львівська обласна рада вирішила проявити свою «послідовність та невблаганність», демонструючи цим самим вищість людських законів над добром людини, а у даному випадку – дітей-сиріт.

Через це Центр опіки сиріт УГКЦ змушений був звернутися до усіх людей доброї волі по цілому світі, щоб зібрати необхідні кошти для викупу у Львівської обласної ради приміщення на вул. Короленка, 7, оскільки для нього самого така сума є непосильною – 29 233 680 грн.

Як на мене, ситуацію, у якому своїм рішенням Львівська обласна рада поставила Центр опіки сиріт УГКЦ є не тільки кричущою, але нашою ганьбою перед усім цивілізованим світом! І це робиться у той час, коли Україна заявляє про свої вірність європейським цінностям, а Львів повсюди рекламує себе європейським містом!

Але у певний момент почалося те, чого я найбільше побоювався і що спонукало мене вже тепер, доки не пізно, висловити свою думку відносно усієї цієї справи.
Не є секретом, що вже протягом кількох років львівський політикум живе за таким принципом: кожен камінь спотикання міської влади є причиною «радості» обласної влади і навпаки – чим більше каменів спотикання зустрічає на своєму шляху обласна влада, тим більше «радіє» міська влада.

Така ситуація є абсолютно ненормальною не тільки зі сторони морально-етичної (адже представники обох гілок влади визнають себе вірними Христової Церкви та декларують вірність Христовій науці), але здорового глузду і добра громади. Вже не один раз місто ставало заручником цієї ситуації, яка нікого не зробила більш щасливішим, за винятком тих, які тільки і живуть думкою про те, щоб комусь напакостити.

Так-от у справі приміщення на вул. Короленка, 7, на яке претендує Центр опіки сиріт УГКЦ львівський політикум вирішив також звести порахунки між собою. Тільки особливість цього випадку полягає в тому, що тут вже майже відкрито у процес порахунків намагаються втягнути і Церкву, і дітей-сиріт. Мені надзвичайно прикро за усім цим спостерігати, адже для мене як для священика уся ця ситуація показує великий моральний занепад львівської влади.

Хочу звернутися до обох гілок львівської влади з коротким закликом: схаменіться! Так не можуть поводитися люди, які називають себе християнами.

Спекуляція на темі Церкви і дітей-сиріт є порушенням головних заповідей. Хто використовує свою християнську сутність і Церкву для суто політичних цілей, напряму порушує Другу Заповідь, яка каже: «Не взивай намарно імені Господа Бога Твого». Натомість той, хто для політичних цілей використовує дітей-сиріт, нехай пам’ятає і про те, що така поведінка є гріхом, який кличе про помсту з неба. Це є елементарні правди віри, які знаходимо у Катехизмовій частині.

Я переконаний, що навіть у такій ситуації, яка склалася, можна знайти мудрий і людяний вихід. Тільки слід охолодити емоції, згадати, що я є християнином і те, що при владі людина залишається недовго, а Людиною слід залишатись до кінця своїх днів. Адже коли ми станемо перед обличчям Божим, Господь не буде нас питати про те, до якої партії ми належали, а що ми зробили для нашого ближнього, особливо найбільш незахищеного».

Фото: Facebook Юрія Бойка