Відмови від щеплень загрожують епідеміями

Відмови від щеплень можуть зменшити відсоток імунозахищених осіб, що сприятиме поширенню епідемій серед населення. Про це Львівському порталу повідомили у прес-службі Львівської міської ради.

Зокрема «Львівський обласний лабораторний центр ДСЕС України» застерігає Львів’ян від епідемії дифтерії. За даними медиків найбільше число захворювань дифтерією реєструється в осінньо-зимовий період, що пов’язано з частим переохолодженням організму.

У зв’язку з проведенням в попередні роки успішної імунізації населення, сформувався прошарок щеплених людей, які не сприйнятливі до дифтерійної інфекції. Зокрема, у Львові протягом останніх років випадків дифтерії не зареєстровано.

«На сьогодні масові необґрунтовані відмови від щеплень можуть зменшити відсоток імунозахищених осіб, що сприятиме поширенню дифтерії серед населення», – зазначає лікар-епідеміолог Львівського міського відділу ДУ «Львівський обласний лабораторний центр ДСЕС України» О. Якубич.

Дифтерія – гостре інфекційне захворювання, що викликається дифтерійною паличкою і характеризується розвитком запалення в місці вторгнення збудника, ускладненнями з боку серцево-судинної, нервової та сечовидільної систем.

Збудником дифтерії є дифтерійні бактерії, які виробляють сильну отруту (токсин). Дифтерійні бактерії стійкі у зовнішньому середовищі: у дифтерійній плівці, крапельках слини, на іграшках, дверних ручках, у воді зберігаються до 15 днів, у молоці виживають до 6-20 днів, на предметах залишаються життєздатними без зниження хвороботворних властивостей до 6 місяців. При кип’ятінні гинуть протягом 1 хв, в 10% розчині перекису водню – через 3 хв, чутливі до дії дезінфікуючих засобів, багатьох антибіотиків.

Джерелом інфекції є хвора людина або носій дифтерійних паличок. Особливу небезпеку зараження становлять хворі нетиповими формами дифтерії.

Основний шлях передачі – повітряно-краплинний (зараження відбувається при кашлі, чханні, розмові). Можливий контактно-побутовий шлях передачі (через іграшки, книги, білизну, посуд), в окремих випадках – харчовий (через заражені продукти, особливо молоко, сметану).

Найбільше число захворювань реєструється в осінньо-зимовий період, що пов’язано з частим переохолодженням організму. Вхідними воротами є слизові оболонки (зіву, носа, рідше гортані, трахеї, очей, статевих органів) і пошкоджені ділянки шкіри. У місці проникнення відбувається розмноження збудника, розвиваються запальні зміни. Дифтерійна отрута швидко всмоктується, потрапляючи в кров. Провідна роль в розвитку захворювання відводиться токсину – отруті, що його виділяє дифтерійна паличка, всі зміни в організмі зумовлені її місцевою і загальною дією.

Дифтерії піддаються всі вікові групи: від дітей раннього віку до дорослих. Імунітет після перенесеної дифтерії нестійкий, тому можливе повторне зараження.

Інкубаційний (прихований) період при дифтерії триває 2-7 днів, рідко продовжуючись до 10 днів.

При лікуванні дифтерії всі хворі з встановленим діагнозом або з підозрою на неї, а також носії токсигенних дифтерійних паличок, підлягають госпіталізації в інфекційний стаціонар. Головним і специфічним засобом лікування хворого є антитоксична протидифтерійна сироватка (ПДС).

Профілактика дифтерії полягає у своєчасній вакцинації дітей та ревакцинації дорослих вакцинами АКДП, АДП та АДП-М, виключенні контактів з хворими ангіною, виявленні та лікуванні носіїв токсигенних штамів дифтерії.

Дифтерія у щеплених осіб має свої особливості. Недотримання термінів вакцинації та ревакцинації проти дифтерії, а також різні перенесені інфекції, знижують напруженість протидифтерійного антитоксичного імунітету і створюють умови для виникнення хвороби. Дифтерія у людей, які зробили щеплення, звичайно протікає легко, рідко діагностуються ускладнення.

Фото: clinika7ya