Керівник Інституту національної пам’яті Польщі Кароль Навроцький, коментуючи ексгумацію жертв Волинської трагедії, назвав Галичину «Східною Малопольщею». Це відразу спровокувало хвилю обурення українців, зокрема в українських істориків. На політичному рівні в Україні ніхто публічно ще не прокоментував цієї заяви, хоча її Кароль Навроцький зробив на тлі візиту глави українського МЗС Андрія Сибіги до Польщі. Про це повідомляє Львівський портал.
Так, Кароль Навроцький у коментарі виданню wpolityce.pl 3 жовтня сказав, що Польща готова до переговорів з Україною, аби вдалось відновити пошуки й ексгумацію жертв Волинської трагедії.
«Тому ми очікуємо, що українська влада позитивно розгляне наші заявки, аби ми могли розпочати роботи з пошуку та ексгумації жертв геноциду на Волині та Східній Малопольщі. Ми готові до цього в будь-який момент», – заявив керівник Інституту національної пам’яті Польщі.
На таке висловлювання відразу відреагував український історик Володимир В’ятрович. Він пояснив, що «Східною Малопольщею» Галичину іменували тільки в короткий період 1922-1939 років із політичних мотивів.
«Таким чином українську Галичину вписували в загальнопольський наратив, витирали її українськість. Звісно, робили це не лише найменуванням, але й системною політикою полонізації освіти, культури, соціальної підтримки польських переселенців. Вжитий директором Інституту національної пам’яті Польщі термін «Східна Малопольща» – це не про вшанування памʼяті за загиблими тут поляками, а про жаль за втраченим територіями, які так і не стали польськими», – підкреслив В’ятрович.
З цього приводу висловився ще один історик та експрацівник Українського інтитуту національної пам’яті Олександр Зінченко.
«Боюсь, що Кароль Навроцький буде довго чекати дозволів на якісь там дії на теренах Східної Малопольщі. В Україні нема такого регіону», – написав він у соцмережах й іронічно спитав у глави українського МЗС Андрія Сибіги, чи не варто польським історикам подарувати карту України.
Зазначимо, що Міністерство закордонних справ України наразі жодним чином публічно не відреагувало на заяву про Галичину як «Східну Малопольщу». Втім варто додати, що саме напередодні цього інциденту 2 жовтня глава МЗС Андрій Сибіга перебував із візитом у Польщі. Крім військової та іншої допомоги Україні під час війни, сторони таки говорили на «чутливі теми минулого».
«Україна готова говорити з Польщею на всі теми, бо справжні друзі можуть відверто обговорювати між собою все. І не лише говорити, але і вирішувати проблеми. Обговорили конкретні технічні, а не політичні кроки, щоб нарешті вирішити питання ексгумацій, яке вже довгий час отруює наш політичний діалог. Не повинно бути жодних політичних перешкод. Приємно відзначити, що маємо порозуміння та бажання рухатися вперед в конструктивному руслі. Минуле, яким би воно складним не було, не може ставити під загрозу сучасну протидію спільним викликам і майбутнє в євроатлантичній сімʼї. Переконаний, що це наше спільне розуміння з польською стороною», – так прокоментував відновлення пошуків та ексгумації жертв Волинської трагедії Андрій Сибіга.
Передісторія
На початку жовтня Український інститут національної пам’яті заявив, що планує відновити пошук та ексгумацію останків поляків у Рівненській області у 2025 році. Цьому передувало отримання низки заяв від польської сторони, а також перше приватне звернення громадянки Польщі з приводу ексгумації й перепоховання її родичів у селі Угли на Рівненщині.
«З огляду на те, що офіційні міжінституційні механізми щодо розв’язання проблемних питань з польською стороною в питаннях відновлення та збереження місць пам’яті вже тривалий час не діють… УІНП схиляється до рішення піти назустріч інтересам громадян Польщі», – прокоментував рішення голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.
Україна призупинила видачу дозволів на ексгумацію останків жертв Волинської трагедії у 2017 році у відповідь на знесення у Польщі українських пам’ятників, зокрема й пам’ятника УПА на цвинтарі у Грушовичах на Підкарпатті.
У 2019 році президент Володимир Зеленський пообіцяв скасувати введену заборону, адже з Польщею вдалось домовитися про відновлення пошкодженої у 2020-му могили воїнів УПА на горі Монастир, що біля кордону з Україною. Надмогильну таблицю тоді відновили, але чомусь уже безсписку імен повстанців, які загинули у боях із радянським НКВС. Зі свого боку Україна не відновила видачу дозволів на проведення ексгумації останків жертв Волинської трагедії, а польські політики регулярно піднімають цю тему, щоразу «підігріваючи» градус суспільного обурення.
Могила воїнів УПА на горі Монастир у Польщі (фото – Історична правда)
Історик, ексголова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович вважає, що насправді непорозуміння українців та поляків щодо Волинської трагедії, пошуків та ексгумації останків можна було б врегулювати, але на це немає політичної волі у Польщі. Натомість із цієї ситуації користає Росія, яка завжди намагається розбурхати ворожнечу між народами, в тому числі між українцями та поляками.
У липні 2023 року Сейм Польщі ухвалив резолюцію про вшанування пам’яті жертв Волинської трагедії у її 80-ті роковини, заявивши, що польсько-українське примирення повинне включати «визнання провини і вшанування пам’яті жертв». А перед цим президент Володимир Зеленський і президент Польщі Анджей Дуда відвідали Луцьк для спільного вшанування жертв Волинської трагедії.
Зеленський і Дуда вшановують жертв Волинської трагедії у Луцьку в липні 2023 року (фото – Jakub Szymczuk/KPRP)
Однак уже влітку 2024-го питання Волинської трагедії виринуло з новою силою: міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш заявив, що «без вирішення «Волинського питання» не буде вступу України до Європейського Союзу.
Невдовзі президент Польщі Анджей Дуда публічно заперечив ці слова. Проте польський міністр оборони стверджує, що, незважаючи на позицію Дуди, він все одно виступатиме проти європейської інтеграції України, якщо не буде вирішене «Волинське питання». А владислав Косіняк-Камиш очолює Польську селянську партію, яка входить до урядової коаліції.
Додамо, що Волинська трагедія 1943-1944 років – це двосторонні масові вбивства українців та поляків, які відбувались на Волині під час Другої світової війни у 1943-1944 роках. Дотепер історики не можуть дійти до спільної думки щодо кількості жертв.
Офіційна Варшава говорить про 100 тисяч загиблих, проте ця цифра не підтверджена історичними джерелами і дослідженнями. За даними істориків, в тому числі й польських, на Волині було вбито від 30 до 70 тисяч місцевих поляків. Кількість жертв серед українців оцінюють від 5 тисяч до понад 20 тисяч людей.
Ці трагічні події на Волині Польща трактує як «геноцид» та називає «Волинською різаниною». Натомість Україна говорить про «трагедію» та закликає до взаємних вибачень, міжнаціонального прощення та примирення.
Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.
Наталя ДУЛЯБА