ОСТАННІ НОВИНИ

Роман Кисляк: «Хочеться куди-небудь себе сховати від такого ставлення»

|

Переселенець із Донбасу хворий на ДЦП Роман Кисляк про те, чому в Україні важко жити людям із особливими потребами:

роман

«Я стидаюся себе таким, яким є. Найбільше не люблю слова “інвалід”, але хочу, щоб майбутнє покоління з моєю хворобою або іншими недоліками не мало тих складнощів із дискримінацією, які мав я.

Нас виховують окремо від суспільства у спецшколах. Тому зокрема я не звинувачую цього хлопця (офіціанта Vapiano Lviv – ред.), він може бачив людину з моїми проблемами вперше в житті. Нам потрібні інклюзивні школи. Я би не був тоді з низькою самооцінкою, не стидався свого стану, не мав би комплексів.

А знаєте, як мене відправили у спецшколу? Я був ще малим, і на обласній медкомісії у Донецьку спитали “скільки ніг у курки”? А я бачив курку тільки коли мама її готувала. У неї дві ніжки і два крила, але тоді я не подумавши зарядив “чотири ніжки”. І мене відразу визначили у спецшколу.

Я три роки плакав там, туди ж відвозять дитину в понеділок а забрати можуть тільки на вихідні. Це в’язниця просто, я був шокований, хоч і ставилися в тій школі до мене добре.

Там вперше побачив себе дзеркально зі сторони, бо таких, як я, і зі ще більшими проблемами там було багато, розумієте.

Але навіть коли після третього класу я перейшов у звичайну школу, завуч мене все одно відправила вчитися додому – боялася, щоб не налякав дітей.

Внутрішньо я не почуваю себе дефективним, навіть не чую, що у мене змінене мовлення.

Я звик до того, що інвалід. Одного разу в Донецьку у мене не було грошей. Я зайшов у туалет на площі Леніна, сказавши, що у мене пенсійне посвідчення. У відповідь мене просто побили, заявивши, що я “халявник”.

Не хочу використовувати своє пенсійне, тому що з ним все одно з автобуса виганяють – мовляв, інвалідів зараз більше, ніж робітників і через таких, як ми, дефолт у країні. Хочеться куди-небудь себе сховати від такого ставлення.

Якби знав іноземну мову, то давно би кудись виїхав. Я люблю Україну, але ж у нас дуже корумповане середовище. Людей без рук і без ніг змушують кожні два роки проходити комісію, аби отримувати пенсію.

А довідку про довічну пенсію тобі не дадуть, поки не даси хабаря. Або дадуть такий документ, але напишуть у ньому, що ти недієздатний і, відповідно, ніде не можеш працювати. Я хотів би від такої своєї довідки відмовитися, але це вже неможливо».

Фото: Українська правда

 

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.