Чи “запрацює” Львівська обласна рада до президентських виборів? - ЗІК, 15 липня

|

У такому “ступорі”, в якому перебуває зараз Львівська обласна рада, не був напевне жоден представницький орган в нашій державі з часу незалежності України. Більш як півроку сесія обласної ради не може розпочати роботу через відсутність кворуму. Фракція “Соціальна справедливість”, яку вважають наближеною до СДПУ(О), ігнорує відвідування сесій. Вимога однозначна: відставка голови ради, представника “Нашої України” Михайла Сендака, який, на їх погляд, за своїми моральними та професійними якостями не має права посідати займану посаду. Певні лавірування представників “Ділової Львівщини” на початку загострення конфлікту зараз майже чітко оформилися у таке ж ігнорування сесії та вимогу відставки голови облради. Принаймні позиція керівника фракції Михайла Брегіна не раз синхронізувалася з вимогами “Соціальної справедливості”. “Наша Україна” донедавна проявляла дивовижну стійкість власних рядів, звинувачуючи середовище “есдеків” у блокуванні роботи ради та й в усіх смертних гріхах загалом.

Протистояння як таке в стінах ради та персоніфікація конфліктів (Михайло Сендак – Сергій Медведчук, Олег Канівець – Ігор Дума, Михайло Ваврин – Олексій Сторчило) невблаганно втискається в нішу боротьби за політичне домінування в області двох сил: “Нашої України” та СДПУ(О). Незважаючи на неефективність роботи (читай – відсутність як такої) Львівської обласної ради, що призводить до невирішення багатьох соціальних та економічних питань регіону, політичні сили перетворили обласну раду на арену з’ясування політстосунків: “нашоукраїнці” щосили намагаються довести, що саме вони володіють „контрольним пакетом народної довіри” у П’ємонті української незалежності, “есдеки” ж нарощують політичні м’язи, прагнучи похитнути дванадцятирічне домінування націонал-патріотів на Львівщині.

Сьогоднішня сесія, яка вкотре не відбулася, довела одну просту річ: неспроможність зібрати кворум, перманентні нагнітання ситуації та постійні обопільні звинувачення, які раз-по-раз переходять межі цивілізованих проваджень політичної боротьби, показали, що нинішній голова ради Михайло Сендак не є тією людиною, котра може консолідувати депутатський корпус для нормальної роботи. Не важливо, що стало причиною конфлікту, хто в цьому зацікавлений та кому вигідне протистояння в облраді: якщо депутати несуть пряму відповідальність перед своїми виборцями, то людина, котра займає центральне місце в президії обласної ради, несе подвійну відповідальність перед виборцем, адже головує на засіданнях сесії.

Монолітність фракції “Наша Україна” також почала давати перші тріщини. “Жіночий крик душі” – іронічний демарш представника “Нашої України”, депутата облради Лариси Федорів наштовхує на думку, що у фракції „нашоукраїнців” починають з’являтися невдоволені ситуацією. Не дивно, адже головні адепти відставки Михайла Сендака не раз наголошували, що зміна голови ради, як представника “Нашої України”, не є самоціллю. Йдеться про недовіру саме голові ради. Ігор Дума, заступник керівника „Соціальної справедливості”, не раз наголошував, що серед представників “Нашої України” є багато достойних людей, котрі могли б зайняти місце голови Львівської обласної ради. Такі заяви опонентів „НУ” вважає провокативними, оскільки, за їх логікою, будь-які переговори призведуть до розколу фракції. З іншого боку, частина „НУ” в обласній раді розуміє, що опинилася заручниками ситуації, адже рішення про відставку голови ради може прийняти або сам … Михайло Сендак, або Політрада блоку дасть на це добро. І перше, і друге виглядає відверто примарним.

Непохитна позиція “есдеків” також підсилюється і тим, що опоненти “Нашої України” на Львівщині, вперше з початку становлення СДПУ(О) в регіоні, отримали достатні аргументи, аби звинувачувати своїх політичних опонентів в тому, в чому їх, зазвичай, звинувачують „нашоукраїнці”. Варто згадати лише епопею з купівлею квартири для М.Сендака за майже півмільйона бюджетних гривень, справу очолюваного ним і збанкрутілого дрогобицького АТП, звинувачення про спроби пролобіювати купівлю приміщень ресторану “Фестивальний”, звинувачення у маніпуляції регламентом сесій, опротестований прокуратурою перерозподіл посад голів постійних депутатських комісій. Чи можна було колись очікувати, що на Львівщині „есдеки” будуть оперувати такими аргументами супроти націонал-патріотів? Сам Михайло Сендак за півроку протистояння так і не спромігся дати чіткі та конкретні відповіді на чимало звинувачень, відхрещуючись головно обіцянками та розмитими формулюваннями.

Проте, маючи достатньо медійних, адміністративних та фінансових ресурсів в області, СДПУ(О) використовувала свої аргументи проти голови облради однобоко та некваліфіковано. Оперування наявними фактами межувало із прагненням обов’язково повністю дискредитувати опонента, що призвело до цікавих наслідків. За підтримки народних депутатів від “НУ” Ярослава Кендзьора, Олега Тягнибока, Тараса Стецьківа (так звана „група Петра Димінського”) Михайло Сендак перетворився на „народного героя”, недоторкану особу, якій здатні пробачити практично усе. Хоча, не виключено, що якби події відбувалися не напередодні президентських виборів, “Наша Україна” сама б ініціювала ротацію Сендака з посади голови Львівської обласної ради. Але корпоративна політична етика на порозі доленосного для “нашоукраїнців” жовтня вимагає центр скерувати, а регіон, не обговорюючи, виконати вказівку: “Своїх не здаємо за жодних обставин!”.

Зважаючи на непоступливість обох сторін, знайти вихід із ситуації навколо Львівської обласної ради, виглядає справою доволі складною. Важливо зрозуміти, консолідація яких зусиль (ресурсів) може призвести до розблокування роботи облради?

Поки що найбільш вірогідним залишається сценарій кволого протистояння зі збереженням нинішнього status qvo: ніхто не відступиться і нерішучі спроби зібрати сесію так і залишаться спробами аж до завершення президентських виборів.

Частковий компроміс у облрадівське протистояння можуть внести оновлені та переіменовані аграрії. Втративши колишню впливовість та політичну вагу в регіоні, вони все ж сформували необхідне коло зацікавлених у лобіюванні власних інтересів людей, що дозволило впритул підійти до створення фракції в облраді. Тим паче, що аграрії задекларували себе як реальна політична сила саме напередодні президентської кампанії, а обласний штаб Віктора Януковича на Львівщині очолив голова ЛОО НАПУ Володимир Снітинський. Відтак вірогідна підтримка гіпотетичною фракцією аграріїв у обласній раді відставки Михайла Сендака на користь когось із його заступників призведе, принаймні, до розблокування роботи сесії, адже без цього реєстрація фракції неможлива.

Ще одним варіантом може стати домовленість між “Соціальною справедливістю”, частиною “Ділової Львівщини”, аграріями та „бунтівною” частиною “Нашої України”, що призведе до відставки не лише Михайла Сендака, але й усієї президії Львівської обласної ради. Як наслідок, матимемо ймовірне обрання головою ради поміркованого представника „Нашої України”, а крісла в президії розподіляться рівномірно між іншими учасниками цієї „коаліції”. Проте, ситуативність і до певної міри штучність „коаліції” може спричинити недовіру до досягнутих домовленостей, а відтак непередбачуваність як поведінки сторін, так і розвитку подій.

З наближенням виборів стає дедалі помітніше, що патова ситуація в обласній раді вигідна безпосередньо Михайлові Сендаку: відсутність роботи сесії знімає напругу стосовно його особи. Не виключено також, що часта госпіталізація Михайла Дмитровича унеможливлює, за його задумом, реальну відставку 2/3 депутатського корпусу. Адже завше існує ризик залишити крісло голови ради, власноручно поставивши питання про власну відставку на голосування. Такі випадки в сучасній українській політичній історії мали місце.

Слід зазначити, що і опоненти голови облради опинилися у двоякій ситуації. З одного боку, їх позиція з принципового питання стає чітким свідченням реальної політичної ваги в раді. З іншого – задекларованих завдань не виконано: Сендак де-юре і де-факто керує непрацюючою радою.

Що ж до відповідальності перед мешканцями Львівщини, то усім очевидно: політична конфронтація в обласній раді вкрай негативно впливає на економічну та соціальну ситуацію в регіоні.

Попри останнє зауваження, витяги з цієї історії усе ж політичні: „есдеки” продовжують самоутверджуватися на Львівщині, доводячи власну спроможність боротися на чужій території до кінця. “Наша Україна” так і не переконала, що здатна на власній території контролювати хід подій.

Хиткий паритет триватиме?

P.S. Сьогоднішня заява заступника голови Львіської обласної ради Тараса Федака про вихід з фракції “Ділова Львівщина” додала впевненості у ймовірному розгортанні другого сценарію розвитку подій у раді перед президентськими виборами, описаного автором. Вірогідна ротація президії на користь когось із заступників голови облради з ймовірним формуванням фракції аграріїв (Тараса Федака асоціюють саме з середовищем НАПУ на Львівщині), набуває дедалі чіткіших обрисів.

Михайло Сендак, голова Львівської обласної ради (телефоном з Всеукраїнського інституту кардіології ім. Стражеско (Київ)):

Сесія обов’язково відбудеться в другій половині вересня – першій половині жовтня. Це станеться тоді, коли політичні сили визначаться з кандидатом, котрий стане Президентом України. Думаю, уже відомо, що ним стане Ющенко, але ще багато людей сумніваються. Коли вели переговори наші депутатські жінки, то говорили: якщо не буде на засіданні Сендака – сесія відбудеться, “есдеки” прийдуть. Але сталося те, що сталося: хворобу не вибирають – вона вибирає.

Сесія відбудеться тоді, коли усі зрозуміють, що СДПУ(О) не є домінуючою силою.

Тарас Федак, заступник голови Львівської обласної ради:

Моя особиста думка – до президентських виборів буде важко зібрати сесію Львівської обласної ради. Є велика гра інтересів, існує декілька причин непроведення сесії, неможливості зібратися депутатам. Перш за все – це політична причина. Ми розуміємо, яке маємо протистояння політичних сил на Львівщині. Друге – частина депутатів облради ставить питання ротації керівництва ради. Якщо є таке питання, воно повинно вирішитися згідно законодавства та регламенту лише на сесії обласної ради. Тому я не вважаю це причиною ігнорувати засідання сесії. Важко однозначно стверджувати, що сесія запрацює до виборів. Важко зібрати депутатів.

Олексій Сторчило, фракція “Соціальна справедливість”:

Сесія, можливо, запрацює, якщо Михайло Дмитрович зрозуміє, що йому не личить бути головою Львівської обласної ради. Що він не має ні моральних, ні політичних, ні психологічних, ні інших людських якостей керувати радою. Відслідковуючи останній розвиток подій, та зважаючи на те, що більша частина фракції “Наша Україна” також схиляється до думки неспроможності Сендаком керувати радою (про що свідчать наші з ними переговори), питання стоїть дуже просто: поки Михайло Сендак керує обласною радою – кворуму не буде. Це думка більшості депутатів Львівської обласної ради. Депкорпус стовідсотково висловив би Сендакові недовіру шляхом голосування. Але це, на нашу думку, — напівнамір. Ми переконані, що Михайло Дмитрович, якщо в нього є хоч крихта гонору та честі, повинен сам написати заяву і піти з посади.

Олег Канівець, голова фракції “Наша Україна” Львівської обласної ради:

Сесія може запрацювати у вересні-жовтні цього року, коли на Банковій зрозуміють, хто буде президентом цієї держави. 7 вересня відкривається чергова сесія Верховної Ради України. Основним намаганням Банкової буде проведення політреформи. Оскільки політреформу однозначно провалять — на президентських виборах переможе або Янукович, або Ющенко. І коли Банкова побачить, хто перемагає на виборах, Адміністрації Президента стане не до Львівської обласної ради. І коли Банкова втратить інтерес до Львівської облради, депутати можуть зібратися на сесію.

P.S.S. Голова фракції “Ділова Львівщина” Михайло Брегін, перебуваючи сьогодні в Києві, відмовився дати коментар кореспондентові Західної інформаційної корпорації, зіславшись на зайнятість.

Тарас Кухар,

Західна інформаційна корпорація

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...