Володимир Яворівський ніколи не ліз за словом у кишеню. Про це свідчать його полемічні листи Леонідові Кучмі, гостра публіцистика, дотепні коментарі, блискучі експромти. Часом навіть важко зрозуміти, говорить він серйозно чи жартує. Втім навіть жартома він говорить про цілком серйозні речі, які багатьох змушують замислитися. Голова Національної спілки письменників викликає на теледуель Леоніда Кучму, готує відкритого листа Вікторові Януковичу й обіцяє встановити пам’ятник невідомому мукачівському бандитові.
– Пане Володимире, яка нині ситуація у Спілці письменників?
– Спілка психологічно нагадує мені Брестську фортецю 1941 року. Враження гнітючі, адже я ніколи не міг уявити, що на 13-му році незалежності влада може так цинічно розправлятися з найбільшою творчою спілкою, яка стільки зробила для проголошення незалежності. Її не зупинило навіть те, що у Верховній Раді є 13 представників НСПУ.
– Хто більше “завинив” перед владою: сама Спілка чи ви як її голова?
– Ми – останній бастіон боротьби за українську мову, культуру, зрештою українську Україну. Це викликає у влади сверблячку та неприйняття, тим паче, що 11 із 13 депутатів-письменників перебувають в опозиції до влади. Це її дратує. Моя позиція як голови НСПУ також є причиною для переслідувань. Вона виявилася, зокрема, в чотирьох відкритих листах до президента. Крім того, Медведчук роздратувався моєї ініціативою зібрати серед народних депутатів кошти для допомоги його старшому братові Володимиру Гульку. Той мешкає у селищі Шабо в “раритетній” хаті під стріхою, збудованій 1892 року, в страшних злиднях після тяжкої хвороби. Я зібрав більше трьох тисяч гривень. Тому сьогодні пан Рафальський, керівник Головного управління з питань внутрішньої політики адміністрації президента організовує “облогу” Спілки. У нас вимкнені телефони, нам спеціально відключають одну фазу, щоб не працювали комп’ютери, заблокували банківський рахунок, унаслідок чого люди не отримують зарплату, хоча продовжують працювати.
– Опоненти закидають вам нецільове використання майна Спілки письменників…
– У Спілки є кілька будинків творчості. Мої попередники залишили майже 320 тисяч гривень боргу. Але жодного будинку ми не продали, і, до речі, я не можу самостійно ухвалювати таких рішень. Це прерогатива з’їзду. А те, що робимо, робимо публічно та законно. Скажімо, в Ірпіні у нас земельна ділянка навколо будинку творчості площею 14 гектарів. Її не використовують, а за кожний метр землі треба платити податки. Ми вирішили повернути гектар болота Ірпінській міськраді, яка передасть його під забудову, за що спілці перерахують певні кошти для покриття боргів, діяльності видавництва “Український письменник”, газети “Літературна Україна”. Я підготував лист до мера, все вже було домовлено… Днями телефоную йому, а мені кажуть, що подзвонив з АП якийсь Рафальський і заборонив ухвалювати рішення.
– Сьогодні фактично існує дві Спілки з однаковими статутами й печатками?
– Справді, групка людей має дублікат печатки НСПУ й установчих документів, завдяки яким заблокували рахунки та відключили телефони. Однак 10 червня Верховний Суд повернув спілчанам надію на відновлення справедливості. Він передав нашу касаційну скаргу на розгляд судової колегії Верховного Суду. Остаточне рішення буде колегіальним, а відтак можливість адміністративного тиску на суддів значно зменшиться. Крім того, Верховний Суд пунктом ІІ своєї ухвали призупинив виконання рішення Святошинського райсуду до закінчення касаційного провадження.
Цьому рішенню передував відкритий лист письменників, лауреатів Шевченківської премії – Павла Загребельного, Юрія Мушкетика, Анатолія Дімарова, – які запропонували президентові та прем’єрові зустрітися й обговорити ситуацію навколо НСПУ. Але Кучма навіть не відповів їм . Янукович повівся цікавіше. Він викреслив із цього списку Яворівського та Павличка й пообіцяв прийняти. Однак слова не дотримав. Єдиний, хто почув голос інтелігенції – це Литвин, який прийняв їх і підготував відповідні листи до президента та Голови Верховного Суду.
– Із 1 січня цього року мав набути чинності Закон про державну підтримку книговидавничої справи в Україні, однак на нього наклали мораторій. Як це вплинуло на книговидавництво?
– У Росії свого часу запровадили пільги на книговидання, внаслідок чого галузь посідає 3-4 місце за рентабельністю. В Росії є колосальні можливості для друку, поліграфія – світового рівня, високі гонорари авторам. Вона закидає весь пострадянський простір добре виданими книжками, які вдвічі дешевші за наші. Тому українська книга має отримати пільги, щоб вистояти. Чинний уряд довів книговидання “до ручки”. Згадайте, як кабінетні письменники перед будинком уряду смажили на своїх книжках шашлики для Азарова та Януковича…
– Нині багато говорять про українське економічне диво…
– Це справді диво. Цифри чудові, ВВП зростає, але українці не відчувають цього дива у своїх кишенях. Можливо, все так і задумано. Коли чую про успіхи уряду, то усвідомлюю, що мрію жити в державі, про яку розповідають. Там справді все прекрасно. Там працюють чесні непідкупні суди, там немає “виборів” у Мукачевому, не закривають “Сільські вісті”… Кажуть про нормальне фінансування армії, а мені спливає в пам’яті Мелітополь. Тому, гадаю, успіхи уряду – передвиборний міф.
Віктор Пинзеник вважає, що в бюджеті приховано 15 мільярдів гривень. У бюджеті 2003 загнали в тінь близько чотирьох мільярдів. Тобто зростання справді відбувається, щоправда, зростання тіньової економіки.
– “Наша Україна” виступає проти несправедливого, на її думку, розподілу бюджетних капіталовкладень у розмірі 800 мільйонів. Ваш округ на Львівщині багато отримав із цих коштів?
– Жодної копійки. Це при тому, що в окрузі здійснено лише 30 відсотків газифікації. Взагалі на Львівщині дали капітальні вкладення лише на округ Писарчука із СДПУ(о). Отримав гроші також Гладій, який ішов за списками, але профінансував з бюджету своє село у Стрийському районі.
– Пане Володимире, чи встигаєте щось писати, крім листів?
– Трошки пишу. Закінчую повість “Перед тим, як жити”. Написав кілька новел. Відразу після виборів сподіваюся видати книжку.
– У Верховній Раді, напевно, вистачає типажів…
– Звичайно. Як позитивних, так і негативних, продажних. Парламент – маленька копія суспільства. Але більш виразна, бо тут всі вип’ячені, “важливі, державні”.
– Які парламентські типажі вважаєте найколоритнішими?
– Плющ дуже цікавий. Однак просто копіювати Плюща не став би. Краще б понавигадував навколо нього різних ситуацій. Володимир Філенко – людина з дуже цікавим баченням. А Володимир Бондаренко! Це ж колосальний актор. Він коли захоплюється, то починає грати.
– А з боку більшовиків?
– Мені цікавий Олександр Бандурка. Він, до речі, член Спілки письменників. Міг би описати образи Кравчука чи Волкова. До речі, і з Шуфрича можна “ліпити” образ. А Шурма – взагалі знахідка для письменника.
– Ви написали чотири листи Леонідові Кучмі. Чи не виникало бажання написати ще комусь? Скажімо, Олександрові Морозу…
– Я маю що йому написати. Звісно, це було б в інший тональності, ніж до Кучми. Адже Кучма одноосібно правив державою десять років. Власне він і довів її до такого жахливого стану, тому й листи мої були радикальними. Усвідомлюю, що певні речі можуть нашкодити порозумінню між лідерами опозиції. Тому від спілкування з Олександром Морозом наразі утримаюся. Нещодавно почав п’ятий лист до Кучми. Якщо він не піде на вибори, це буде прощальний лист. Гадаю, ніхто не буде шкодувати цьому прощанню, ані я, ані він, ані український народ. Якщо буде балотуватися Янукович, обов’язково напишу йому кілька листів.
– Ви розраховуєте на відповіді, чи ваші листи риторичні?
– Я розумію, що спілкуюся через високу стіну. В кращому разі напишуть якісь клерки і, до того ж, напишуть бездарно. Хоча я готовий до зустрічі з ним у прямому ефірі для публічної дискусії.
– Можна вважати наше інтерв’ю таким запрошенням?
– Так, я запрошую його.
– Як просувається ваша ідея про встановлення у Мукачевому пам’ятника невідомому бандитові?
– Ми вже почали збір коштів. Знайшли скульптора, який розпочав роботу над макетом. Монумент буде із глини, заввишки півтора метри, щоб було легше транспортувати. Родзинкою буде жмут вкрадених бюлетенів, який виглядатиме з кишені. Створять художню раду, яка затвердить остаточний варіант монумента. Громадське обговорення має відбутися в кулуарах Верховної Ради. Готовий монумент плануємо впродовж кількох днів виставляти біля центральних офісів усіх силових структур. Біля пам’ятника в цей час чергуватимуть парламентарії, щоб його, бува, не вкрали інші невідомі бандити. До мене у Верховній Раді підходив Кравчук і запитував, чому пам’ятник невідомому бандитові, адже все давно відомо. На що я відповів, що ця постать настільки відома, що стала уособлювати символічний образ невідомого бандита.
Розмовляв Андрій Масальський, Київ
![У Львові прочитають лекцію про Павла Тичину від творців Ти [Романтика]](http://portal.lviv.ua/wp-content/uploads/2024/03/429889301_786347609646332_4874305252106789731_n-228x150.jpg)
