Політична клОУНада - „Ратуша“, 13 травня

За дві тисячі років розцінки на запроданство лише зменшились

Минулого тижня у львівському Палаці мистецтв відбулись збори, зініційовані організацією “ОУН в Україні”, які задекларували необхідність проведення у Львові референдуму про дострокове припинення повноважень міського голови Любомира Буняка. Лідер цієї політструктури Роман Козак, який лише нещодавно очолював групу по захисту міського голови, був твердо переконаний — мера потрібно переобрати. Він заявив, що “ОУН в Україні” має свого кандидата на це крісло, щоправда, його ім’я афішувати не побажав.

Але вся ця історія несподівано набула нового, не зовсім звичного забарвлення. До редакції “Ратуші” завітала велика група львів’ян, які, власне, і були учасниками вищеозначених зборів, зі скаргою на те, що лідер “ОУН в Україні” з ними не розрахувався. Візитери не побоялися говорити під диктофон, залишили в редакції свої адреси і погодились фотографуватися. У їхніх розповідях домінувала образа.

“Нам зателефонували і попросили привести на збори по вулиці Коперника людей, — розповіла пані Людмила Піддубна, — за кожну “голову” пообіцяли заплатити по 10 гривень. Я сама — домогосподарка, чоловік “чорнобилець”, не працює, для нас 20 гривень за кількагодинне сидіння — це є значні гроші. Почали збирати всіх бажаючих заробити таким чином. Чоловік пішов на Городоцьку, поговорив із непрацюючими пенсіонерами, адже вікових меж для учасників зборів не було, я — зі сусідками, і ці люди погодилися. Ми з чоловіком зібрали на ці збори 41 особу. Разом із нами — 43. Прийшли, зареєструвались, сіли в залі. Коли закінчились збори, нам сказали, щоб ми в залі не стояли, а йшли до пам’ятника Іванові Франку — саме там з нами розрахуються. Хоча я бачила, що інші керівники груп розраховувалися з людьми безпосередньо в холі. Ми ж простояли під пам’ятником десь до піввосьмої, а потім знову повернулися до палацу. Під його стінами побачили таку картину: наелектризований натовп трясе пана Олега Александрова (це він до нас телефонував), моєму чоловікові Вікторові вибили руку (він лише нещодавно зняв гіпс), і їх обидвох розлючені люди звинувачують у присвоєнні грошей. Пан Олег, аби вгамувати пристрасті, витягнув 20 доларів США і віддав їх незадоволеним, потім віддав ще 10 гривень, і врешті-решт витягнув і всунув в руки останню гривню.

Тепер люди думають на мого чоловіка і на Олега, що вони просто присвоїли гроші, але вони їх не присвоїли — Козак їх просто не виплатив. Це з його боку вкрай непорядно — обіцяти і не дати. Сьогодні знову приходили сусіди, кажуть чоловікові: “Віддай зароблене”, а чоловік розгублений і не знає, що їм казати. Я не є членом партії “ОУН в Україні” і чесно кажу: прийшла заробити десятку, але не здогадувалась, з ким маю до справи”.

Пізніше “непроплачені” учасники антимерівських зборів пішли з’ясовувати стосунки безпосередньо до самого Романа Козака, але досвідчений оунівець в Україні заявив, що вперше чує про такі неподобства, і платити прохачам категорично відмовився. Погодьтесь, це чимось нагадує сцену зі “Золотого теляти”, коли Паніковський кричить: “А хто такий Козлевич? Я не знаю ніякого Козлевича! Він і на стільки не напрацював!”. Пані Піддубна стверджує: “Ми б до редакції не пішли, але коли нас послали “на х…”, це переповнило чашу терпіння”.

Віктор Піддубний: “Мене побили ті, кому я не дав грошей. А звідки я міг їх взяти, коли організатор ні копійки не дав?! Коли я підійшов до Романа Козака і зажадав обіцяне, останній відповів: “Дайте цим алкоголікам по дві гривні — з них буде досить”.

Зиновія Крук: “Я теж була учасницею цього заходу і теж залишилась без грошей. Коли ми зустрілись із паном Козаком, він нас просто послав на “х…”, і все. Для чого було обіцяти?”.

Олег Александров: “До мене звернувся Роман Михайлович Козак з великим проханням: потрібно провести серйозну конференцію. На перспективу він пообіцяв ще серйозніші акції, а на додаток ще й ввести мене у центральний провід своєї партії. Я питаю: скільки треба учасників і скільки обіцяти кожному? Він спершу казав, що треба 50 осіб, потім — 100, і орієнтуватись я мав на ціну

10 гривень на особу. Я його питаю: “В тебе ж є організація, для чого тобі я?”. Він каже: “Зашиваюсь!”. Я ж мав цю конференцію і вести. Як аванс Роман Козак дав мені 20 доларів США, але після зборів пообіцяв розрахуватися “по повній програмі”. Я зорганізував чоловік 70 (усього в залі було зареєстровано 249 осіб). Тобто я зібрав четверту частину всіх присутніх і розраховував на вдячність організатора. Збори він почав вести сам і всю свою гру вів без мене. Після зборів Козак мені несподівано каже: “Олеже, я тобі вчора гроші дав? Ото й роздай по дві гривні тим пиякам, бо вони більшого не вартують!”. Сьогодні люди кажуть мені: “Ми були зареєстровані, створили кворум, і якщо пан Козак стверджує, що нас усіх НЕ БУЛО — значить конференція не дійсна! Правильно я кажу?”.

Сам лідер “ОУН в Україні” Роман Козак у коментарі для “Ратуші” був категоричний: “Я не знаю жодних людей, яким би я особисто давав гроші. Приходили на збори якісь п’яниці, але це їх, напевно, прислав Буняк. Пана Алєксандрова я знаю як порядну людину, ми з ним давно і плідно співпрацюємо через громадську організацію “Добробут”. Чому він таке про мене говорить? Напевно, його ПЕРЕКУПИЛИ”.

Олег Александров, у свою чергу, був щиро обурений словами організатора антимерівських зборів і зголосився їх прокоментувати: “Нещодавно я разом із Козаком входив в групу захисту мера Буняка. Сьогодні ж позиція Романа Михайловича діаметрально змінилась. Чому? Елементарно — помінявся замовник. Нинішня політична акція проти мера добре спланована і профінансована. Але, думаю, Козак вирішив деяку частку цих фінансів заощадити. Якщо він думає грати зі мою у свою гру і за своїми правилами, то я б йому цього робити не радив. Після своєї поїздки до Києва (під стінами Верховної Ради Олег Алєксандров передав для лідера опозиції Віктора Ющенка макет двох чоловічих яєць, “щоб той став мужиком”. — М.С.), я вже нічого не боюсь Якщо з його боку будуть ще якісь подібні кроки, то ми просто відкличемо свої підписи, і збори стануть тим, чим вони і були — фікцією”.

Любомир Буняк: “Ви знаєте, хоча я й обурений, але мене це не дивує. Я давно знаю про замовні у пресі статті і щедро профінансовані фарсові “антимерівські” голосування та “референдуми”. У цьому ж разі організаторів підвела звичайна людська жадоба. Хвилюють не ці опереткові акції. Біда в тому, що часто такі липові патріоти прикриваються інтересами міста і його мешканців, хоча чинять саме на шкоду їм і мають свій вузькофінансовий інтерес. Саме тому я негайно звернусь із заявою до прокуратури — нехай вона проведе розслідування і назве поіменно як виконавців цього балагану, так і його замовників”.

Ще в минулому столітті Вольфрам Вейднер казав: “Націоналісти не можуть бути задоволені по-справжньому доти, доки не знайдуть того, хто їх образить”. Сьогоднішні ж фальшиві “оунівці” можуть додати до цього афоризму: “Або заплатить”…

Микола САВЕЛЬЄВ

P.S. Як повідомив 12 травня на прес-конференції в кафе “Гармонія” керівник профспілок освітян Андрій Соколов, у Львові започатковано ще дві ініціативні групи, що готують референдум про дострокове припинення повноважень міського голови Любомира Буняка.

P.P.S. Оунівець Роман Козак на цій прес-конференції заявив: “Ми достатньо часу збирали ресурси, щоб провести цей референдум…”

Він знав, що говорив…