Ярослав Кашуба: “У Львові з’явиться 5 прийомних сімей” - „Львівська газета“, 15 квітня

|

Не так давно мені довелося слухати консультанта благодійної дитячої організації Джейн Купер, яка знайомила українців із роботою соціальних служб Великобританії.

Виявляється, в Англії створення нової соціальної служби тривало близько 30 років. У 70-х роках там мали величезну кількість закладів, щоб утримувати соціально незахищених людей, а також дітей. Тепер ці приміщення не використовують. Загалом британська система соціальних служб за структурою дещо подібна до української – керують нею місцеві адміністрації. 47% витрат цих служб спрямовують на людей похилого віку. Це зумовлено тим, що кількість старших людей із кожним роком зростає. Причому старшими там вважають тих, кому більше 85. Ці люди потребують домашньої опіки. На роботу з психічно хворими виділяють 4% соціального бюджету. Найбільшою турботою у Великобританії оточені діти. Зокрема, тут широко практикують виховання дитини у так званій фостерній (прийомній) сім’ї. Причому родинам, які приймають на виховання дитину, платять за це гроші. В Англії є такі опікуни, які впродовж 30-40 років виховали понад сотню дітей.

Певні зрушення в соціальній сфері відбуваються і в Україні, щоправда, здебільшого завдяки фінансовій підтримці міжнародних і громадських організацій. Скажімо, торік у Львові зареєстрували Центр підтримки сім’ї, який займається підготовкою та створенням прийомних (фостерних) родин. Ці проблеми, а також питання протидії торгівлі людьми та насильству в родині, робота з наркозалежною молоддю перебувають у компетенції головного управління у справах сім’ї та молоді Львівської облдержадміністрації, яким керує Ярослав Кашуба. Напередодні Великодніх свят наш кореспондент розмовляла з ним.

– Пане Ярославе, чи вже виділили приміщення для Центру підтримки сім’ї? Як просувається робота зі створення прийомних родин у Львові?

– До Великодня ми маємо підписати всі документи для передачі такого приміщення на вул. Менделєєва, 8. Тоді вже зможемо зайнятися конкретною роботою, тобто відбирати кандидатів у прийомні батьки, проводитимемо з ними навчання, тренінги. Тривалий час усе впиралося у відсутність приміщення. Однак у міському бюджеті Львова закладено кошти для створення п’яти прийомних родин. Проте перш ніж ухвалити таке рішення, депутати міської ради у складі спеціальної комісії їздили в східні регіони України, щоб подивитися, як це роблять там. А заступник мера п. Ірина Романів побувала з цієї метою у Великобританії. Як результат – матимемо такі сім’ї у нас. Після того, як батьки пройдуть відповідну підготовку, з дозволу опікунської ради дітей вилучатимуть із інтернатів або сиротинців і передаватимуть їм на виховання. Думаю, що до кінця року у Львові вже будуть прийомні сім’ї.

Труднощі у впровадженні нових форм соціальної роботи виникають через їх нерозуміння, зокрема й міського голови, який вважає, що соціальні служби у Львові не потрібні. Тобто виходить, що у нас немає проблем! А тим часом соціальний працівник – це не той, хто сидить у відділі соціального захисту, а безпосередньо працює з людьми, здійснює їх соціальний супровід.

– Чи Кабінет Міністрів надав кошти для реалізації своєї постанови щодо протидії торгівлі людьми, які заходи у зв’язку з цим вживатимете?

– Під цю конкретну постанову жодних коштів Кабінет Міністрів не виділяв. Фінансування заходів протидії торгівлі людьми здійснюють із місцевого бюджету. Кошти, які виділили управлінню у справах сім’ї та молоді, використали для друкування матеріалів і розповсюдження їх у межах області. Нашим обов’язком є профілактична робота. Разом із центром соціальної адаптації створили притулок для жертв работоргівців. Загалом, як я уже зазначав на міжвідомчій комісії, “Комплексна програма протидії торгівлі людьми на 2002-2003 рр.” не враховує багатьох деталей. Зокрема, і проблеми надання нашим людям ширшої інформації про те, куди вони можуть звернутися по допомогу за кордоном.

– Яким чином ваше управління може цьому сприяти?

– Наприкінці минулого року в складі міжурядової комісії я їздив в Італію для вивчення досвіду протидії торгівлі людьми. Ми спілкувалися з працівниками тамтешніх громадських організацій, обмінялися з ними поштовими адресами та домовленостями про те, що готуватимемо та надаватимемо матеріали, а вони вже безпосередньо проводитимуть інформаційну кампанію. Окрім того, до наших обов’язків належать також забезпечення дотримання законодавства під час оздоровлення та відпочинку дітей за кордоном, створення низки реінтеграційних та антикризових центрів для осіб, які постраждали від злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми та інших насильницьких дій.

– І що робите в цьому напрямку?

– Плануємо створити Центр реінтеграції наркозалежної молоді. У цьому напрямку тісно співпрацюємо з Центром “Дорога”. Маємо три варіанти вибору приміщення: у Червонограді, Жовкві та Золочеві. Найбільш прийнятним, на нашу думку, є Жовква.

– Якось ви сказали, що триває робота зі створення кризового центру за участю УГКЦ для людей, які постраждали від насильства…

– Так. Але наразі ситуація щодо цього притулку є невизначеною, тобто немає впевненості, що там, де ми планували, його вдасться створити. Нині займаємося пошуком приміщення. У якомусь районі його легко знайти, а от у Львові – це велика проблема. А кошти для цього є.

Галина Палажій

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...