Захоплення українських політиків і посадовців - „Ратуша“, 19 лютого

|

Кажуть, політика — то брудна справа. А відтак — більшість владників постійно бабраються у бруді й рідко думають про свій народ. Утім, на цю тему можна довго сперечатися та висловлювати різнобічні думки. Так чи інакше, але більшість політиків люблять скаржитися, що їхня діяльність зовсім не залишає часу для улюблених справ. Але ж можновладці — такі самі люди, як і ми. Вони мають свої вподобання, улюблених співаків, літературних авторів, страви та хобі.

Власне, про улюблені заняття українських і, зокрема, львівських політиків ітиметься далі. Принаймні улюблене заняття нашої кореспондентки — цікавитись, що роблять владники у вільний час. З’ясувалося, що попри всю “сухість” і “сірість” політики, більшість “владоможців” завжди знаходять час на щось яскраве і цікаве. Можливо, саме для політиків хобі відіграє найбільшу роль у житті. Воно дозволяє їм зберегти у собі людяність та навіть зближує з народом. Недаремно серед великої кількості політиків найпопулярнішим хобі є спорт. Усі вони обожнюють активно відпочивати на природі та проводити відпустки у горах, лісах чи на річках.

Отож-бо, що роблять вітчизняні владники у вільний від роботи час, ми пропонуємо дізнатися нашим читачам.

Міський голова Львова Любомир БУНЯК, крім господарювання у нашому місті, не має основного активного заняття. “Я люблю грати в шахи, але моїм головним і єдиним напарником є комп’ютер”, — зізнався кореспондентові “Ратуші” Любомир Костянтинович. Теплої пори міський голова любить також риболовлю чи відпочинок на природі перед багаттям зі своїми друзями та сім’єю.

Найрухливіший і найактивніший український політик — це, безумовно, лідер Української народної партії Юрій КОСТЕНКО. Пана Костенка можна ще й сміливо назвати найяскравішим українським екстремалом та одним із найпомітніших відчайдухів світу. Спортсмен-професіонал Юрій Костенко не лише долає круті скелі найвищих світових вершин, а й захоплюється підводним плаванням, вивчає підземелля та маневрує на пароплані. Морські та повітряні хвилі, підземні печери й круті віражі — не менш комфортні для Костенка, ніж кабінети політика.

З дитинства Юрко почав захоплюватися фізичною культурою і сьогодні займається спортом на професійному рівні.

Зрештою, він знайшов своє найголовніше покликання, а саме — альпінізм. Навіть сьогодні більшість друзів, яких Костенко вважає найкращими і найнадійнішими, — альпіністи. Лідер УНП України вже тридцять років підтримує дружбу зі скелями на професійному рівні. На його рахунку звання майстра спорту з альпінізму, голови Республіканської комісії зі спелеотуризму та альпінізму, участь у чемпіонатах України та Радянського Союзу. 1987 року Юрій Костенко посів перше місце на чемпіонаті України з подолання гірських вершин.

Найвищі вершини, які Юрій Костенко подолав за свою спортивну кар’єру, — два семитисячники: вершини гір Хан-Тенгрі у Памірі та пік Леніна заввишки 7 134 метри. Рельєфи американських Анд та Кордільєр уже давно вивчені українським альпіністом та скелелазом. Щороку пан Костенко долає нові й нові виступи кам’яних скель.

Однак перевагу альпініст-політик надає сходженням найвищої технічної категорії складності. Тому найбільшим своїм досягненням вважає подолання гори Ак-Су в Паміро-Алай новим маршрутом, який, власне, належить до найвищої категорії складності. Юрію Костенку, альпіністові-професіоналу, вдалося провести свою команду по вертикальній стіні, понад дві тисячі метрів заввишки, на висоті майже п’ять тисяч метрів. На цій стіні команда під проводом Костенка провела майже два тижні. Тепер цей маршрут носить ім’я Юрія Костенка. Востаннє сходження на Ак-Су пан Костенко робив три роки тому й обіцяє ще не раз повернутися на легендарні вершини.

Голова львівського міського проводу Української народної партії, депутат Львівської міської ради Юрій КУЖЕЛЮК також вирізняється екстремальністю. Хоча його більше цікавлять зимові види спорту, а саме — катання на гірських лижах. На відміну від головного уенпіста України Юрія Костенка, львівський уенпіст Кужелюк не є професійним спортсменом, однак уміє маневрувати крутими сніговими схилами на високому любительському рівні. Цим видом спорту він захоплюється більше двадцяти років.

Пан Кужелюк вирушає у лижні подорожі щозими зі своєю донькою та зятем чи з друзями. На його думку, найліпший час для гірськолижного катання — друга половина лютого, саме тоді відкривається справжній сезон для зимового відпочинку. Цього року, після закінчення сесій, міський депутат планує вирушити у традиційну поїздку до Славського. “Я не знаю кращого відпочинку, ніж лижі, — поділився думками міський депутат. — Найбільше мені подобається відпочивати у Славському — найкращому гірськолижному курорті в Україні. Саме в цей час гірські схили цього містечка мають ідеальне снігове покриття, а вкриті снігом сосни — незабутні”. Юрій Кужелюк розповів, що найкращі моменти його життя — стрімкий спуск сніговим підйомником.

На щастя, за десятки років такого екстремального захоплення панові Кужелюку вдалося уникнути серйозних травм, окрім незначних розтягнень.

Улітку міський депутат пан Кужелюк “гасить” свій запал у прозорих водах Шацька зі своєю сім’єю та друзями, хоч основним його захопленням залишаються все ж таки гірські лижі.

Ще один любитель-гірськолижник, народний депутат України Ярослав КЕНДЗЬОР із початком зимового курортного сезону не зволікає. Цієї зими пан Ярослав устиг двічі побувати в горах і покататися на лижах. Особливо йому подобається відпочивати на горі Ляворта біля Старого Самбора, де дуже красиві гірські спуски та майже не буває черг. “Цю гору “відкрив” один із моїх колег-депутатів, і відтоді я відвідую її щороку, — розповів Ярослав Кендзьор. — Ще одне захоплення навіяв мені покійний колега Крип’якевич — це мандри річками на байдарках”. З цього часу пан Ярослав, колишній студент, почав проводити численні мандрівки річками Рось, Прип’ять, Горинь та ще десятками інших. Однак із водних видів спорту це — не єдине захоплення політика. “Я маю хорошу дошку з вітрилом, на якій катаюся водами Шацька, — скромно каже народний депутат. — Але цей вид спорту не дуже безпечний”. Одного разу відомому українському політикові Ярославу Кендзьору ледве вдалося врятуватися, коли посеред озера над великою глибиною його застав сильний ураган та зламав держак для утримання вітрил. Постраждалому Кендзьору довелося самотужки допливати більш ніж два кілометри до берега.

Тарас ЧОРНОВІЛ, народний депутат України, дуже страждає від того, що через політику не має часу займатися своїми улюбленими заняттями. Хоча з дитинства в Тараса залишилося море захоплень, сьогодні основне його “хобі” — політика. “Я навіть думаю, що незабаром покину цей шалений ритм життя і віддамся своїм найглибшим закуткам душі”, — розповів “Ратуші” пан Тарас. Власне, йшлося про одне з найбільших давніх захоплень народного депутата, а колись юного хлопчини, збиранням зразків неживої природи (вулканічні і кристалічні породи) та колекціонуванням поштових марок. Хоча тепер цю колекцію нікому поповнювати, на запорошених полицях львівської квартири Тараса, в якій постійно триває ремонт, десь залежалися кілька альбомів із марками. Розповідаючи про них, Тарас Чорновіл сумно констатував: “Я щодня думаю, що завтра повернуся до своєї колекції, але точно знаю, що колись це станеться”. “Скромна” добірка марок нараховує до тридцяти тисяч різноманітних екземплярів з багатьох країн світу.

Тарас Чорновіл, популярний, публічний політик, який багато подорожує, сьогодні вже не може пригадати, яка марка з його багатої колекції найдавніша та найбільш екзотична, однак їх “вік” сягає ще ХІХ століття. Мова також йде про величезні надбання ХХ століття, зокрема, екземпляри часів Радянського Союзу. “Спочатку я намагався розкласти свої марки за часовим порядком, пізніше — за країнами, враховуючи найекзотичніші князівства. Зараз я не можу сказати, як вони там розкладені, треба якось навести з ними лад, — ділиться думками з “Ратушею” пан Чорновіл. — Взагалі, моє зациклення на політиці — великий мінус для мене, адже з такими темпами, постійними внутрішніми перевантаженнями я ризикую втратити у собі щось близьке, духовне, до чого ніколи не зможу повернутися”.

Сьогодні Тарас Чорновіл намагається рятуватися від сірих буднів, утворюючи слайди пам’яті. Ці віртуальні фотографії фіксують не лише екзотичні куточки, в яких побував пан Тарас, але й фрагменти із звичайних вузьких дощових вуличок, які на перший погляд не в кожного викликають зацікавлення чи принаймні привернуть увагу. Ці кавалки природи, архітектури чи просто епізоди буденного життя, на думку Тараса Чорновола, складають повну картину його особистого життя. Скільки цих слайдів у пам’яті пана Тараса і наскільки вони цікаві, може знати лише він. А нам залишається здогадуватися.

Приємно здивувала “Ратушу” Наталя ВІТРЕНКО, лідер Прогресивної соціалістичної партії України. “Спартсмєнка, актівістка, камсамолка і вапще красавіца”, — ці слова повністю підходять пані Наталі. З’ясувалося, що у школі та комсомольських таборах юна Наталка досить активно займалася художньою і спортивною гімнастикою, а також бальними танцями, перемагала у різноманітних танцювальних конкурсах. Молода Наталя брала участь у різноманітних комсомольських організаціях, типу “Ленінець”, які найбільше стимулювали її фізичну діяльність. Навіть тепер “залізна леді” Наталя Вітренко може будь-кого “вставити” у фокстроті, танго чи вальсі. Єдиною проблемою жінки-політика є те, що на забавах нема фахових партнерів.

Окрім цього, лідер ПСП України є великою книгоманкою. Нині їй важко пригадати скільки художньої літератури їй довелося перечитати, однак улюблена її книга — “Віднесені вітром” Маргарет Мітчелл. Наталя Вітренко вважає, що схожа на головну героїню роману Скарлет, яка зуміла пройти через важкі часи та вижити у складному історичному середовищі.

Народний депутат України Тарас СТЕЦЬКІВ любить активний відпочинок. Футбол — беззаперечне хобі “нашоукраїнця” Стецьківа. Цим видом спорту пан Тарас захоплюється ще з 10-ти років і займається ним на любительському рівні. Будні дні Тарас Стецьків проводить переважно у Києві, і час від часу йому вдається зібратися зі столичними друзями задля кількох поєдинків на зеленому полі. На вихідні народний депутат ганяє м’яча у Львові і стверджує, що така фізкультура є хорошою розрядкою і приносить неабияке задоволення. До речі, газеті “Ратуша” пан Тарас похвалився, що йому досить часто вдається забивати м’яча у ворота.

Заступник голови Соціал-демократичної партії України (об’єднаної), народний депутат Ігор ШУРМА у вільний від політики час любить активно відпочивати з рушницею у лісі, хоча не бракує йому й азарту за зеленим столиком.

Проте Ігор Михайлович поскаржився газеті “Ратуша”, що вільний для нього час — це лише п’ятихвилинки, коли він може почитати газету. Навіть вихідні для активного політика рідко бувають вільними. “Взагалі, все, що я роблю у вільні хвилини, можна назвати моїм хобі, — зізнався пан Шурма. — Але якщо говорити серйозно, то моїми давніми хобі є мисливство та рибальство”. За словами народного депутата Шурми, у мисливстві абсолютно не принципово, чи вдалося щось уполювати. Як стверджує Ігор Михайлович, він зі своїми синами ходить на полювання не через те, що вдома не вистачає м’яса або дружина залишилася без нової шубки, тим паче, не кожну звірину дозволено відстрілювати. Мисливство для політика — це ще один спосіб життя, у якому важливий сам процес полювання, відпочинок, під час якого так хочеться побути наодинці з лісом, послухати шепіт листя чи шурхіт звірини. Полює Ігор Шурма тільки в українських лісах і тільки для задоволення.

От рибальство для народного депутата — це складна система тактичних і стратегічних планів, завдяки яким удається спіймати найспритнішу і найхитрішу рибину. В списку впольованих пана Шурми є чудові форелі, вугрі, щуки, судаки і ще багато різних риб. Для інтересу Ігор Шурма рибалить не в тихих ставках, де риба клює найкраще, а в бурхливих річках. “Я люблю займатися таким видом мисливства у швидких гірських річках, де кожну рибину необхідно обхитрити, обвести тактично так, щоби вона потрапила на гачок,” — розповів із задоволенням пан Шурма. Застосовуючи свою стратегію і тактику, депутат ловить великі риби до двох і навіть трьох кілограмів. При цьому народний депутат помітив, що після двох-трьох результативних маневрів риба більше не ловиться. Хто знає, може, під неспокійними водами гірських річок швидко розноситься новина про появу Шурми-риболова?

Але найпоширеніші види відпочинку для Ігоря Шурми є більярд, гра у карти, рідше – футбол. Для цих занять заклопотаному політикові трохи легше знайти час, аніж для полювання чи рибальства. Деколи ввечері народний депутат зустрічається з друзями для того, щоби позабивати шар у лунку чи перекинутися кількома партіями виключно у преферанс. На запитання нашого кореспондента Ігор Михайлович чесно зізнався, що грає у карти лише на інтерес. У цій грі, на думку пана Шурми, обов’язково має бути присутній адреналін, щоби відчувати ризик, як у… політиці. Гра цікавіша тоді, коли учасники роблять мінімальні ставки для інтересу. Скажімо, той, хто програв, — ставить пиво. Зрештою, чим пиво не хобі?

Головний львівський со-

ціаліст Євген ТАЛІПОВ не просто займається спортом, але й встановлює рекорди. Його рекорд з військового триборства у нашому місті, встановлений десятки років тому, до сьогодні не може ніхто побити (звісно, якщо хтось іще займається цим видом спорту).

Ще пан Таліпов, так само, як і головна прогресивна соціалістка в Україні Наталія Вітренко, обожнює займатися гімнастикою та легкою атлетикою. Щоправда, з юних років у нього залишилася гостра відраза до пробіжки, а винен у цьому маршал Радянського Союзу Жуков. “Коли я служив у радянській армії, Жуков змушував нас кожного ранку робити крос по три кілометри, а це було абсолютно зайве для молодих солдатів”, — поділився думками з “Ратушею” голова львівської організації соціалістів. Цікаво, що зненавидівши крос, Євген Таліпов не зненавидів Жукова, та й здоров’я сьогодні йому не бракує. Голова обласного об’єднання СПУ щоранку відводить на фізичну зарядку до години часу, піднімаючи важкі гирі та 75-кілограмову штангу по кілька разів. “Поки що більшої ваги я не хочу брати, — розмірковує пан Таліпов, якому незабаром виповниться шістдесят років. — Мені більше імпонує обтиратися снігом щоранку, а на вихідні — покататися десь на лижах”.

А тихими теплими вечорами у себе вдома Євген Таліпов перетворюється з активного спортсмена на книгомана. Соціаліст обожнює читати Єсеніна, Франка та особливо — історичну літературу. Остання книга, яку прочитав пан Таліпов, — “Генералісімус”, про історичного вождя Радянського Союзу Йосифа Сталіна.

Не менший прихильник історичної літератури — голова обласного об’єднання Української республіканської партії “Собор” Ростислав НОВОЖЕНЕЦЬ. Щоправда, його більше цікавить історія України та, зокрема, історія визвольних змагань на наших землях, подана не в художньому викладі, а в публіцистичних матеріалах. Остання праця, прочитана Ростиславом Новоженцем, — книга Сергія Литвина, присвячена Симону Петлюрі. “Її потрібно читати довго, вникаючи у кожне прізвище, факт, дату, бо публіцистика сприймається зовсім по-іншому, ніж художня література, — розповідає пан Новоженець. — Водночас моя онука може “проковтнути” сімсот сторінок “Гаррі Поттера” всього за кілька днів.

А взагалі Ростислав Новоженець — справжній фанат гірських лиж і майже щотижня відвідує гірськолижний курорт у Славському. Хоча взимку на горі Тростян збирається чимало відомих людей Львівщини, в тому числі Кендзьор та Кужелюк; на жаль, вони не зустрічають одне одного на снігових спусках. “Мені було би набагато приємніше зустрітися випадково з друзями, яких я дуже рідко бачу, адже політики й без того бачаться день у день в кабінетах та залах”, — вважає Ростислав Новоженець.

У новоспеченого головного податківця Львівської області Мирослава ХОМ’ЯКА улюбленим і єдиним заняттям є робота, у яку він цілковито занурився, і не має часу займатися іншими справами. У юні роки пан Мирослав полюбляв ганяти з друзями м’яча по зеленому полі, а взимку катався на лижах та ковзанах. Не втрачав він і можливості пограти з колегами в хокей. Ще малим хлопчиною Мирослав збирав якісь колекції, проте сьогодні вже не може пригадати, що саме колекціонував. “Тепер у мене майже не з’являється вільного часу для відпочику, навіть у вихідні, — заклопотано розповів кореспондентові “Ратуші” Мирослав Хом’як. — Особливо після нового призначення з’явилося ще більше роботи. Робота — це моє основне заняття”.

Юрій САГАЧ, начальник управління охорони здоров’я Львівської міської ради, в особистому житті повністю відповідає обійманій посаді, оскільки стежить за власним здоров’ям та подає хороший приклад іншим. Ще з юних років Юрій Анатолійович полюбив займатися багатьма видами спорту — зокрема, грати у волейбол. Уже у Львівському медичному інституті брав участь у змаганнях з цього виду спорту та зі своєю командою займав призові місця. У 1982 році пан Сагач — кандидат у майстри спорту з гандболу. Ще він обожнює плавати, взимку постійно відвідує басейни, а літньої пори не пропускає нагоди поніжитись у бурхливих водах річки Стрий.

Колись Юрій Анатолійович, як і багато його ровесників, збирав колекції поштових марок та значків. Однак ці заняття, за словами пана Сагача, були для нього несерйозні та швидкоминучі.

Трохи солідніша добірка значків — у Василя ЛОЗИНСЬКОГО, заступника міського голови Львова з питань містобудування та землеустрою. В молоді роки Василь Михайлович здійснював чимало робочих поїздок, і кожна подорож закидала пана Лозинського до нових міст, країн, де юний вояжер проводив по кілька тижнів. Як це повелося у нашого народу, з кожної поїздки традиційно треба привезти на згадку хоч малу, але дуже важливу дрібничку. Вона пізніше нагадуватиме саме те місце, у якому мандрівник устиг побувати, та пов’язані з ним дорогі для себе події. Як правило, туристи купують сувеніри, вази, листівки та інші дрібнички.

Для заступника міського голови Василя Лозинського цими сувенірами слугували різноманітні значки з різних міст та країн. Розповідаючи про них нашому кореспондентові, Василь Михайлович зазначив, що значки з назвами міст можуть багато розповісти про них чи принаймні не дають забути про далекі міста. У списку побачених країв пана Лозинського — Якутія, Тюмень, Пемза, Мордовія, Саратов, Москва, Єреван, Тбілісі та багато інших міст та місцевостей країн тодішнього Радянського Союзу і не лише СРСР. Загалом активному вояжерові вдалося зібрати у своїй добірці більш ніж сто значків з різних країв.

Сьогодні Василь Михайлович майже весь час проводить у Львові, виконуючи свої обов’язки заступника міського голови. Відтак, свою колекцію пан Лозинський більше не поповнює. Проте з роками у нього не змінилося поняття про ціну здоров’я. Щоранку львівський політик не забуває робити фізичну зарядку, адже гімнастика для нього — хобі з дитинства.

Та найбільшою цінністю та найвищим соціальним інститутом для Василя Лозинського є його сім’я — дружина і донька. Пан Лозинський вважає, що дбати про сім’ю — це не лише його обов’язок, а й улюблене заняття. “Чи може бути краще хобі?”, — риторично запитав Василь Михайлович у кореспондента “Ратуші”.

Найбільш вигідною “партією” для наших галичанок міг би бути Антон РУЖИЦЬКИЙ, депутат Львівської міської ради, голова постійної комісії депутатської діяльності, законності, самоврядування і зв’язків ради. Звичайно, приваблює вимогливих жіночок Галичини не довга назва посади Антона Матвійовича, а його потяг до кухні. Серед політиків Львівщини та всієї України знайдеться небагато чоловіків із такими кулінарними здібностями та бажанням щось варити, смажити, пекти чи закручувати. Нашому кореспондентові пан Ружицький розповів, що йому “підвладні” всі види страв, від холодних напоїв та солодких випічок — до перших страв і заморських рецептів.

Зрештою, Антон Матвійович може з гордістю запросити гостей на свої “фірмові” пампушки зі символічною назвою “Наш Львів” і навіть поділився цим невибагливим рецептом із кореспондентом “Ратуші”. Пропонуємо його й нашим читачам:

Склад. Компоненти розраховані приблизно на дванадцять пампушків. Для тіста взяти півкілограма борошна, півложечки солі, одну ложечку цукру, 40 грамів розкришених дріжджів, півтори склянки теплого молока та 60 грамів маргарину. Крім того: одне яйце, 60 грамів копченої грудинки, 125 грамів печериць, одна “пір’їна” зеленої цибулі, 10 грамів маргарину, сіль, свіжозмелений перець, 150 грамів телячої ковбаси, підсмаженої на грилі, дві ложки тертого сиру, олія для смаження.

Приготування. Із зазначених компонентів приготувати дріжджове тісто і почекати, поки воно підійде. На фарш порізати грудинку кубиками. Печериці почистити, помити і також нарізати дрібними кубиками. Зелену цибулю добре помити і дрібно посікти. Грудинку присмажити на маргарині, додати до неї овочі і протушкувати. Присипати сіллю і перцем. Охолодити. Вимішати зі сиром. Дріжджове тісто розтачати на дошці, трохи присипаній борошном, до товщини близько півсантиметра. Круглою формою діаметром близько десяти сантиметрів вирізати 24 коржі. Змастити їх овочевою масою, залишаючи при цьому вільним край. Ковбасу очистити від шкірки, порізати на 12 шматків. На половині коржів викласти по одному шматочку ковбаси. Зволожити краї. На коржі з ковбасою викласти коржі, змащені овочевою масою, сильно стискаючи їх краї (це можна зробити за допомогою виделки). Почекати близько 10-ти хвилин, щоб тісто підійшло. Олію розігріти до температури 170 градусів і викласти в нього пампушки випуклою стороною догори. Після чотирьох хвилин перевернути і просмажити ще три хвилини.

Час приготування пікантних пампушків — десять хвилин.

Антон Ружицький вважає, що до його “фірмових” пампушків найкраще пасує такий лимонад домашнього приготування: дві столові ложки лимонного соку змішати з трьома столовими ложками цукру і до цієї суміші долити дві склянки газованої несоленої води. Напій треба подавати охолодженим, поклавши у кожен бокал скибку лимона. Можна також додати трохи товченого льоду та подавати тільки з пампушками “Наш Львів”.

Смачного вам, дорогенькі львів’яни!

Дослідження проводила Юля БАСЕНКО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...