Водій із Києва був щиро здивований, коли побачив, що гроші за паркування у Львові збирають жінки. За його словами, у столиці паркувальниками працюють виключно чоловіки. Висновок, який зробили гості, дуже здивував паркувальника МКП „Муніципальна дружина“ Вікторію Біляк. Кияни вирішили, що у столиці чоловіки ледачі. „А хіба це робота? Ходи – й гроші збирай“, – підсміювалися вони. І ось я вирішила спробувати виконати роботу „ледачих чоловіків“ – вийти з Вікторією на її ділянку. Маленький провулок між величними стінами Національного музею у Львові та економічного факультету ЛНУ ім І. Франка. Двадцять паркувальних місць – за них наприкінці зміни треба здати не менш як 30 грн. А година паркування у Львові коштує гривню. Та як іноді непросто отримати від водія ту гривню!
Про тих, хто не платить
Тільки за дві години мого спостереження за роботою паркувальника я нарахувала з десяток автомобілів, що, згідно з ухвалою Львівської міської ради, мають право на безплатне паркування. Одні приїжджали й невдовзі від’їжджали. Інші стояли довше, займаючи паркувальне місце. Але не на цих службовців нарікають паркувальники. Найбільше прикрощів тут завдають… студенти. Кажуть, бідних студентів нині нема. Постоїш на парковці і переконаєшся у тому. Приїжджають спудеї на лекції машинами, паркуються. А ось заплатити дві гривні за 8 годин паркування (така пільга для студентів) не поспішають. „У мене нема дрібних грошей. Я заплачу, як їхатиму звідси“, – каже один із них. Але Вікторія пам’ятає, що й учора він те саме обіцяв. А потім після пар сів у машину – і тільки його й бачила.
А ще найбільше не люблять платити за паркування власники розкішних іномарок. „Чого це я повинен давати державі гроші? Збирайте з лохів“, – обурювався один такий „бідненький“. Та хай це буде на його совісті. Паркувальник не повинен дебатувати з водієм.
А жінки-паркувальниці пам’ятають випадок, коли власник крутого джипу та його пасажири запропонували стажувальниці сісти до них у машину і там спробувати отримати гроші за стоянку. Цього випадку дівчині вистачило, щоб відмовитися від такої роботи взагалі. Вікторія зізнається, що першого ж свого робочого дня через грубощі водіїв значну частину його проплакала на лавочці. А тепер уже імунітет виробився – не реагує на хамство.
Важко домогтися оплати в понеділок. „Це ж погана прикмета – зранку в понеділок віддавати гроші та ще й жінці!“ – чи жартують, чи серйозно кажуть водії. Таки, мабуть, не жартують, бо йдуть собі, так і не сплативши.
Вікторія пам’ятає, як один із водіїв вирішив, що вона – відьма. Він просто хотів утекти, аби не платити. Але чогось розхвилювався, руки спітніли так, що не зміг „вирулити“. Вискочив із машини: „Забирайте свою гривню і зніміть чари“, – пробурмотів.
Спеціальної освіти не вимагають
Директор „Муніципальної дружини“ Семен Місяк переконував мене, що ця робота спеціальної освіти не потребує. Ну, хіба що вміння спілкуватися з людьми. Тобто так сказати водієві фразу „Доброго дня, платне паркування“, аби він без зайвих слів віддав гривню.
Але до паркувальника часом підходять і з іншими запитаннями. Найчастіше – де та або ж інша вулиця, як туди проїхати… Вікторія (не відходячи далеко від вулиці Вірменської) за півроку добре вивчила карту Львова. Не завадить ще й водійське уміння. „Пані паркувальнице, я тільки недавно права отримала, допоможіть мені виїхати“, – ледь не рюмсала молоденька жінка.
А ще вельми часто доводиться спілкуватися з туристами-іноземцями. Їх цікавить все – де найдешевший готель, до котрої години працює цирк, скільки коштує квиток до театру. І добре ще, каже Вікторія, коли розмовляють польською мовою, бо пересвідчилася, що знання англійської їй би не завадило. Тим паче, що іноземці зазвичай не торгуються за гривню. На скільки паркують машину – за стільки й платять. Щоправда, був один француз, який не заплатив. Мабуть, не очікував, що платне паркування – з дев’ятої ранку до шостої вечора. Прийшов за машиною вже тоді, як на майданчику нікого не було… Та загалом іноземці за такої ситуації спокійні, що до їхньої машини ніхто не залізе.
Про крадіїв
А ось українці в цьому не певні. „Якщо зараз заплачу гривню, ви гарантуєте, що мою машину не вкрадуть?“ – допитувався власник заіржавілої „Таврії“. „Гарантую“, – усміхнулася Вікторія. Їй уже доводилося відганяти від автомобілів крадіїв.
Зазвичай охочі поласувати чужим добром з’являються на стоянку підвечір, коли починає сутеніти, а вуличне освітлення ще не включили. Сподіваються, певно, що паркувальниця не запам’ятала в обличчя власника автомобіля. „Пане, що ви робите біля чужої машини?“ – нищить сподівання злодіїв Вікторія. Їй не вельми страшно, що крадії можуть помститися їй як небажаному свідкові. Бо найчастіше вони просто накивують п’ятами.
Не наважилася видерти з рук денний виторг і зграйка малолітніх, які довший час спостерігали за нею. Для них достатньо було строгого погляду, аби відбити апетит від нечесного заробітку…
Та, бігаючи між автомобілями, що паркувалися, ми ледь не прогавили особистих речей Вікторії. Оскільки вона не має на вулиці жодного „свого“ місця, де б могла присісти чи покласти мішечок із канапкою, то вигадала його собі сама. На низькому музейному підвіконні часом лежить „сидушка“ від стільця – тут і можна присісти, допоки нема машин. Але таких чотири імпровізованих стільці Вікторія вже прогавила – забирають їх зазвичай бомжі. А на ґрати вікна вішає пакет. Цього ж разу в ньому була парасолька, бо чергування випало дощової днини. Ми ледь встигли видати чек для паркування водієві і побачили, як якийсь перехожий уже „приватизовує“ речі Вікторії.
„Я був в армії, стояв на посту, знаю – як це важко“
Найбільше співчувають Вікторії працівники „Кінопалацу“ (колишній будинок офіцерів). Вони, згадуючи свою військову службу, кажуть, що пам’ятають, як стояли в караулі. І співчувають жінці, на долю якої випала така робота, пропонують свій захист, якщо водії не хочуть слухатися.
І то правда – паркувальникові за негоди й сховатися ніде. Звичайно, ніхто не забороняє забігти в якусь кав’ярню. Але тоді, спробуй-но, доведи водієві, що ти насправді працюєш.
Паркувальники жартують, що їм могли б зробити своєрідний пост-кабінку, як це було за царя для постового, аби там можна було стояти і сидіти. Та для цього треба було б, щоб водії чемно підходили до паркувальника і платили. Задля справедливості скажу, що я одного такого бачила. Припаркувався, пояснив, що заплатить, як від’їжджатиме. І справді так вчинив.
Але бувають й інші випадки. „Я стояв тільки 5 хвилин, то й сплачу 5 копійок“, – заявляє водій. „Можете їхати і не платити. П’ять хвилин паркування – подарунок від фірми“, – чує у відповідь. А ось якщо простояв годину і 5 хвилин, то вже мусить сплатити гривню і 5 копійок. Так записано у доповненнях до ухвали про платне паркування.
Часом водії, не бажаючи платити сповна, дають паркувальникові „відчіпного“. І не думають, що тим принижують людину. Адже не жебрати поставлений тут паркувальник, а виконувати свою роботу. Неприємно й коли водії відмахуються від чека. Тоді Вікторія його закладає під „двірники“.
Як знайти таку роботу
На цю роботу Вікторія потрапила з цікавості. У кадровому агентстві, до якого вона звернулася за допомогою у пошуках роботи, запропонували спробувати себе. „А хіба є жінки-паркувальниці?“ – засумнівалася вона. „Ти будеш першою“, – почула у відповідь. Найбільше нова робота сподобалася її шестилітньому синові й 11-річній доньці. „Мамо, ти така чудова в цій формі! Ти така серйозна, тебе всі так слухаються!“ – вигукували вони захоплено.
А ось Мар’яна Воляк прийшла проситися на роботу сама. Їй давно подобалася строга елегантна форма, хотілося приміряти. Оце й випала нагода – тепер вона паркує машини на проспекті Т.Г.Шевченка. Загалом із 25 осіб у цій сфері у Львові працюють чотири жінки.
Звісно, жінка-паркувальник привертає чоловічі погляди. І не раз доводиться чути пропозицію „на каву“ або просто зустрітися після роботи. Вікторія на такі улещування не піддається. Каже, що на службі, а ввечері має інші справи.
Щонайперше – зняти втому. Адже після восьмигодинного стояння страшенно болять ноги – тому не зайвою є ванна з настоєм ромашки. Після морозяного дня ще й шкіра обличчя аж горить. Та настрій увечері, звичайно ж, піднімають діти своїм щебетом, своїми витівками…
Офіційно
Як повідомив директор ЛКП „Муніципальна дружина“ Семен Місяк, це підприємство виграло тендер із паркування у чотирьох зонах Львова. Крім того, освоюються вулиці, які висунуто на тендер. Також працюють на ділянках тих фірм, що займалися паркуванням, але не виконували норму, тому з ними розірвано договір, згідно з протокольним дорученням міськвиконкому.
Зони паркування належать до зон благоустрою. І водій, котрий заїхав у таку зону й не заплатив за паркування, – порушник правил благоустрою міста Львова. Таку ухвалу сесія міськради прийняла торішнього літа. За 2003-й „Муніципальна дружина“ склала майже 30 протоколів на таких порушників. Однак штраф вдалося отримати тільки з мешканців Львова, бо ухвала діє тільки на території нашого міста. І навіть в Золочеві чи Пустомитах ніхто не братиме на себе тягар стягнення цих коштів до бюджету Львова. Сума штрафу – від 50-ти до 119 грн. і залежить вона від кількості порушень.
Найпроблемнішою, на думку Семена Місяка, є паркування в районі вулиці Шевченка. Там переважно ставлять машини ті, хто приїжджає на роботу. Тому вони не бажають платити. А фірми могли б укласти угоду з управлінням транспорту і сплачувати за одне місце по 2 грн. у день. Але не хочуть, і змусити їх неможливо. Тому за таких ситуацій муніципали покладають надію на евакуаторів.
Маріанна РОМАНЕНКО
![У Львові прочитають лекцію про Павла Тичину від творців Ти [Романтика]](http://portal.lviv.ua/wp-content/uploads/2024/03/429889301_786347609646332_4874305252106789731_n-228x150.jpg)
