Водний Львів - “Львівська газета“, 4 листопада

ПРОБЛЕМА водоймищ у Львові завжди була актуальною. Схоже на те, що наше місто влітку приречене висихати від спеки через відсутність річки й озер – чистих рекреаційних зон. Тому львів’янам доводиться влітку мандрувати на моря, кар’єри, річки за межами міста.

Однак у Львові також є свої водні перлини. Як повідомила “Газету” інженер відділу благоустрою управління інженерного господарства міськради Оксана Бура, у місті розташовано близько 50 водних об’єктів – декоративних озер, потічків, ставків і басейнів. Озер у Львові та приміських зонах (Винники, Брюховичі, Ясниська) є близько 15.

Тільки у Франківському районі Львова є сім озер. Як повідомив “Газету” голова Франківської районної адміністрації Василь Дзера, два озера розташовані на вулиці Генерала Чупринки. Колись їх називали Алтайськими, а за Польщі – озерами Франца. Джерела, які постачають воду для цих водойм, б’ють на території заводу залізобетонних виробів аж за залізничною колією.

“Коли розпочали забудову вулиці Рудницького, рівень води зменшився, – розповів пан Дзера. – Тому зараз озера треба почистити. Ми плануємо зробити це незабаром. Крім того, хочемо відновити рівень води за рахунок горизонтального буріння свердловин, починаючи від району залізниці. Що цікаво: мешканці цього району готові зробити це все за власний кошт. Чимало підприємців готові спорудити ресторани та кафе. Я переконаний, що в парку не треба цього робити. Це – відпочинкова зона для дітей, у якій слід упорядкувати доріжки, лавки, смітники, а не створити місце “тусовки” тутешніх п’яничок”.

Ще одне у Франківському районі розташоване на вулиці Симоненка безпосереднього в густонаселеному мікрорайоні – на берегах водойми стоять СШ №85 і житлові багатоповерхівки. “Влітку тут “оселили” двох лебедів, посадили чимало дерев. Благоустрій території озера триватиме. До речі, в цій водоймі щоліта хтось тоне. Присутність лебедів стримуватиме багатьох купальників”, – переконаний голова Франківської райадміністрації.

Два озера є біля кінотеатру “Сокіл” на вулиці Володимира Великого. Одне з них повністю заросло і потребує відновлення. Інше – досить велике, 4-5 метрів завглибшки. Незважаючи на те, що санітарна станція забороняє купатися в цій водоймі, влітку дехто все ж пірнає – озеро велике й чисте. Розташований навкруги лісопарк називають Горіховим гаєм.

На куті вулиць Наукової та Стрийської є карстові озера. Саме там найчистіша вода. Василь Дзера повідомив, що планують продаж цієї ділянки з метою створення рекреаційних зон. Частину території отримало товариство “Кіш”, яке збудувало відому козацьку “Чайку”.

Ще одне озеро у Франківському районі розташоване за видавництвом “Вільна Україна” на вулиці Володимира Великого, поблизу цегельного заводу. Водоймою опікується генеральний директор ТзОВ “Рейтинг-сервіс” Владислав Паюк. Озеро повністю розчищене, тут водиться риба. Репортер “Газети” побував у цьому відпочинковому готельно-ресторанному комплексі.

…Тут кипить життя. Довкола водойми інтенсивно споруджують колиби, ресторани в гуцульському стилі, спортивні зали, сауну. Пан Владислав справді вклав душу в цю справу. До речі, вхід сюди безкоштовний. Рекреаційна зона діятиме вже наступної весни, заїхати можна з вулиці Стрийської.

“Тут раніше було непрохідне болото, озеро заростало очеретом, – розповів “Газеті” Владислав Паюк. – Сюди звозили сміття. В цьому місці також полюбляли збиратися бомжі, наркомани й алкоголіки. Для впорядкування цієї зони сюди завезли близько 10 тис. кубометрів землі. Ідея – спорудити тут будинки, збудовані в галицькій архітектурі, відновити рецепти старовинної галицької кухні та зацікавити відвідувачів давніми обрядами під час свят Різдва та Великодня. Плануємо створити такий собі Шевченківський гай у дії”.

Територія поблизу озера справді нагадує куточок Гуцульщини. Ті ж копички сіна, мальовничі садки, а в колибах – старовинні печі, димарі, посуд, рушники. Щоправда, ціни в ресторанах – “ресторанні”, зате львів’яни отримають ще одну нагоду влітку добре відпочити, засмагнути і покупатися, не виїжджаючи за межі міста.

Богдан Мазур – “Львівська газета“, 4 листопада