2010-ий рік закарбувався на скрижалях історії як один із
найбурхливіших відтинків незалежної України. Той рік ми зустрічали під
акомпанемент президентської кампанії і в очікуванні того, хто ж переможе – Юлія
Тимошенко чи Віктор Янукович. Тоді ми
тішилися буйною українською демократією, яка дозволяла собі протистояння гілок
влади, ескапади підлеглих щодо начальства та інші «витребеньки», властиві тому
ладу, який ми називаємо демократією.
Сьогодні ж, буквально за якихось 365 днів, новиною дня стає
те, що Юлія Тимошенко прийшла до слідчого Генпрокуратури і вийшла звідти –
настільки високою є ймовірність арешту лідерки БЮТ услід за кількома членами її
уряду. За цей час влада стала гранітно-монолітною, змінили Конституцію, вигідну
саме для голови держави, Президент не соромиться прилюдно давати обіцянки повідривати
руки чи ноги своїм підлеглим за невиконання цінних вказівок, а підприємці
відстояли свій Майдан, вимагаючи змінити положення Податкового кодексу.
Підсумувати це можна однією цифрою – у рейтингу щодо
демократичності країн Україна втратила 14 позицій. За даними авторитетного
британського журналу «Економіст» в Україні зафіксовано найбільший регрес в
демократії серед всіх країн Європи, вона посідає «почесне» сьоме місце серед
країн світу, в яких спостерігається найбільший занепад демократії, – після
Мадагаскару, Фіджі, Ірану, Ефіопії, Єгипту та Гамбії.
Наступний рік обіцяє бути не менш цікавим – в середовищі
владної верхівки точаться дебати з приводу того, коли проводити наступні
парламентські вибори і поки що не відомо, чиї аргументи будуть сильнішими.
Можна з великою ймовірністю говорити й про те, що на 20-му році незалежності
українці вперше стануть свідками суду над колишнім очільником уряду –
Генпрокуратура вже закінчила слідство у справі Юлії Тимошенко і після того, як
вона ознайомиться з матеріалами справи, її передадуть до суду.
Крім того, влада спробує потішити нас продовженням задуманих
нею ж реформ – озвучені проекти Трудового та Житлового кодексу цілком не
вселяють оптимізму простим людям, бо вони дуже подібні до Податкового кодексу в
одному – майже все вирішується на користь великого бізнесу, а малий бізнес і
простий українець стають коліщатками та гвинтиками у великій машині щастя
українських олігархів.
При цьому серед людей зростає рівень протестних настроїв,
але у що це зростання може вилитися, поки що сказати важко. Окрім Тимошенко
зараз немає лідерів, що володіють харизмою, здатною підняти маси на якусь
боротьбу. Однак образ Юлії Володимирівни дещо потьмянів під час безперестанної
боротьби за владу в країні та в партії, про що свідчать коливання її рейтингу.
Тому важко спрогнозувати, чи зможе Тимошенко достукатися до сердець людей, які
зневірилися в політиках загалом.
Думаючи про наступний ювілейний рік української незалежності,
варто озброїтися старою максимою «Все так не буде!» і покладатися на власні
сили. Все, що ми зробимо доброго для себе і своїх близьких стане вкупі великим
добром для нашої землі. Тому у новорічну ніч бажаємо підняти келих за те, щоби всі ми змінювалися на ліпше – ми ставали
добрішими та людянішими, а наша країна – ставала більше українською, справді демократичною
та справедливою не лише для ворогів. З Новим роком!
Львівський портал