Готель на розі вулиць
Гнатюка-Наливайка скоріш за все з’явиться, якщо інвестор зробить на місці
колишнього лепрозорію археологічні розкопки та принесе довідку від СЕС. Про це
сьогодні під час брифінгу сказав начальник управління архітектури Львівської
міської ради Юрій Криворучко, відповідаючи на запитання журналістів, чи
доцільно на місці цвинтаря для прокажених будувати готель.
«Особисто я не
проти чогось нового. Але, якщо на території колишнього лепрозорію та цвинтаря
щось є, то нехай фахівці проведуть там дослідження, підуть туди покопають і
скажуть, чи є там якісь хробаки, чи віруси. Тобто, якщо у когось є якісь
застереження, то він мусить написати офіційного листа з того приводу. Але в
даний момент ніхто нічого не писав, я принаймні такого листа не бачив. Тому хай
зроблять проби, проведуть там дослідження», – зазначив головний архітектор
міста.
Юрій Криворучко
також зауважив, що інвестору слід туди скерувати медичних архітекторів, щоби
вони провели там дослідження і видали йому довідку. «Інвестор має знати з якою
ділянкою він має справу. Він має знати, що на тій ділянці робити – чи забудовувати
її, чи продавати, приховуючи довідку», – сказав він.
Він також
повідомив, що інвестор подав звернення у міську раду на погодження розробки
містобудівного обґрунтування. «І хоча таких вимог немає, але ми пропишемо йому,
щоб приніс таку довідку СЕС», – сказав Ю. Криворучко.
Довідково.
На розі вулиць
Гнатюка-Наливайка у Львові, де планують збудувати готель з підземним паркінгом,
кілька століть тому був цвинтар прокажених. Про це повідомив краєзнавець Петро
Радковець, пише газета «Ратуша». Цвинтар був, власне, там – на розі вулиць, де
сьогодні незабудована територія. Поруч був монастир домініканів і шпиталь при
ньому, так званий лепрозорій, у якому монахи доглядали хворих на проказу, а
мертвих ховали на цвинтарі.
На думку
Радковця, це місце дуже погане для будівництва, адже центр і так щільно
забудований. «Якщо ж будуватимуть підземний паркінг, то це ще гірше, адже
можуть натрапити на пустоти, старі підземелля, лабіринти, в які не можна
втручатися, аби не нашкодити наземним будівлям», – зазначив краєзнавець.
Голова
Львівського обласного осередку УТОС, історик за фахом Оксана Потимко розповіла:
«По ліву сторону від сучасного Оперного театру, починаючи від сучасних вулиць
Тиктора і Фурманської, аж до сучасних Наливайка та Гнатюка у середньовіччі
розташовувався комплекс монастирських споруд: католицький костел Святого
Станіслава, монастир, шпиталь, трупарня, а позаду – цвинтар, як то було
заведено у пізньому середньовіччі. Власне, кладовище було приблизно на тому
місці, де нині незабудована площа. Перша згадка про шпиталь датована 1425
роком, розібрали його у 1789 році, за часів Австрії. Лікарня складалася з двох
корпусів: для прокажених і звичайних хворих. Проказа у Львові загалом не мала
такого масового характеру, як у Європі. Проте випадки цієї страшної хвороби все
ж траплялися. Відтак, для цих особливих хворих, власне, і збудували лепрозорій.
За різними історичними джерелами, у корпусі одночасно перебували в середньому
40 прокажених».
На запитання, на
якій глибині нині поховання тих померлих, історик відказала: враховуючи тодішню
глибину поховань (1,2 метра) та нашарування нової землі впродовж століть, на
глибині в середньому 2,5 – 3 м.
Історик категорично проти будь-якого будівництва в центрі Львова, зважаючи на
його архітектурну цінність.
Проказа (лепра,
хвороба Гансена) – хронічна інфекційна хвороба, викликана мікобактеріями лепри.
Львівський портал