Звільнення двох губернаторів лише замасковано під сьогоднішній «розбір польотів» на засіданні Кабміну за участю Президента. Відставки Цимбалюка і Петрова з посад глав Львівської та Запорізької ОДА, відповідно, не мають нічого спільного з «ходом реформ» в даних регіонах. Єдиною причиною «зняття голів» є апетити самого ненаситного клану в ПР – «сімейних».
За словами Ганни Герман, губернатор Львівщини Михайло Цимбалюк був звільнений за фактом подання заяви «за власним бажанням» і тому що губернатором «для Львова це повинен бути дуже авторитетний політик. Це має бути і господар, і авторитетна людина, яку б поважали у Львові і разом з тим така людина, яка вміє тримати порядок. Це дуже високі характеристики». При всій повазі до пояснень радниці Президента хочеться нагадати, що Цимбалюк як мінімум має «потрійний» досвід губернаторства в Тернопільській та Львівській областях, тоді як максимальним досягненням його «спадкоємця» Михайла Костюка була посада голови «Укрзалізниці».
Судячи з усього, головною проблемою Цимбалюка є те, що він свого часу став користуватися патронатом глави АП Сергія Льовочкіна, і лише з цієї причини, після губернаторства в Тернополі переїхав до Львова. Позиціонувався Цимбалюк як «місцевий і авторитетний» політик, який може і вишиванку одягнути, і чарку публічно по-козацьки випити і знанням української мови блиснути. Але не врятувало його це. Втім, його «змінник» Костюк має не тільки всі вище перераховані переваги Цимбалюка (крім губернаторського досвіду), але, мабуть, належить і до більш сильної групи у владі.
Отже, хто такий Костюк? З 1983 року він працював на «Львівській залізниці», просуваючись від простого бригадира до керівника служби шляхів. Розквіт кар`єри Костюка в кучмівські часи припав на час керівництва «Львівською залізницею» Георгія Кирпи, який потім його зробив начальником Головного колійного господарства «Укрзалізниці». Правда, після Кірпи Костюку довелося животіти в радниках глави Мінтрансу, але вже в 2008 році він повернувся в заступники глави «Укрзалізниці», а в грудні того ж року став керувати всім залізничним господарством України. Тодішній глава Мінтрансу Йосип Вінський оголосив, що дане призначення зроблено за пропозицією Блоку Литвина, який увійшов в коаліцію з БЮТ. Втім, всі тоді казали, що пролобіював Костюка ніхто інший як колишній нардеп від БЮТ (що переметнувся в ПР( Василь Хмельницький, який фінансував також і «литвинівців».
Про зв`язок Костюка з Кірпою і БЮТ ЗМІ несподівано нагадали в квітні 2010 року, коли Президентом став Віктор Янукович. Злі язики натякнули, що Костюк «трохи посприяв» перемозі в мільйонних тендерах фірмі депутатів Львівської облради від БЮТ братам Дубневичам, які починали свій бізнес в «тіні» Кірпи. Вже за Януковича Костюк протримався майже рік на своїй посаді, але потім «литвинівців», особливо пов’язаних з Хмельницьким, стали нещадно чистити і «Укрзалізниця» «пішла» з квоти Литвина.
Нинішнє «воскресіння» Костюка навряд чи можна пов`язувати з Хмельницьким, Литвином або братами Дубневичами, які все ще залишаються на плаву. Судячи з усього, Костюк в ролі «українського хлопця» для Львівщини сподобався одній з груп в ПР. Оскільки група Льовочкіна була задоволена і свої «хлопцем» Цимбалюком, то Костюк не може бути її висуванцем. У «ахметовців» давно склалися найтепліші стосунки з мером Львова Андрієм Садовим і Президент навряд чи наважився б віддати Рінату Леонідовичу ще й посаду губернатора. Тому, виходячи з того, що все-таки Віктор Федорович будує свою систему «стримувань і противаг», Костюк повинен належати до «сімейних». Втім, обгрунтування «сімейної» версії призначення Костюка не вимагає таких складних логічних побудов, тому що в Україні, схоже, й так все скоро буде «сім`я».
Віталій ПИРОВИЧ, «Коментарі»
Віталій ПИРОВИЧ, «Коментарі»