Про жіночу міць і галицьку захланність

Чоловік, який розповів мені цю історію, бігмався, що бачив усе на власні очі, які довелося ледь не всі виплакати від сміху. Трапилося це близько десяти років тому, коли тютюново-спиртові відносини України з Польшею досягли свого апогею.

Аби не потрапити під пильне око наших і тамтешніх вартових кордону, вітчизняні народні умільці вигадували найрізноманітніші способи перевезення спирту та цигарок. Здебільшого гендлярі натягали контрабандний крам на своє тіло.

Рейсовий автобус з десятками контрабандистів на борту долав вітчизняно-польський кордон в одному з пунктів перепуску. За кілька долярів хабаря він легко минув рідних митників, і пасажири приготувалися до серйозної розмови з митниками тамтешніми. Увагу поляків прикувала миловидна україночка середніх років із оксамитово-бурячковою фізіономією і непропорційним тілом, якщо рахувати по відношенню до голови, яка сиділа на бамбетлях і невміло придурювалась, що їде до Польщі на екскурсію. Польські митники були не новачками своєї справи, тому, здогадавшись про все, взяли панянку попід руки і поволокли на пляц для подальшого огляду. Вони навіть не здивувалися, коли побачили під плащем жінки вісім гумових грілок – аж кругленьких від надмірної кількості спирту. Під светром, спиртовий шар знову повторився. Під другим светром – ще раз… Спеціально пристосовані пляшечки, клізмочки, колбочки знаходилися під пахвами, під калісонами, на ліктях і навіть під хустиною на голові. Тепер очі митників помітно округлилися. Такого вони за свою кар’єру не бачили точно. Зваживши все вилучене на митному кантарі, вони остаточно збагнули фізичну немічність своєї нації і Європейських мешканців загалом. Ваги показували: 86 кілограмів (!!!).

З почуттям поваги, поляки подивилися на свою жертву, посадили її назад в автобус і таки пустили на територію Польщі, зберігаючи у своїх душах віковічну пам’яють про силу української жінки.

За кілька кілометрів від кордону на контрабандистів чекали польські перекупки, які доволі дорого скуповували те, чого не вдалося вилучити їхнім побратимам на митниці. Уявіть собі здивування пасажирів, коли абсолютно нерозчарована героїня цієї оповідки пішла до перекупок і, покопирсавшись у закамарках свого розкішного тіла, витягла доволі впливову кількість тар різноманітного гатунку з чистим спиртом. У салоні, перераховуючи гроші, жінка промовила: „Своє відбила. Навіть дітям на фрукти буде!”

– Коли поляки її обшукували, мені з вікна було добре помітні ласі погляди польських митників, спрямовані на неймовірних розмірів бюст контрбандистки, але вроджена толеранція, таки не дала їм попхатися до української національної святині, – закінчує розповідь мій товариш.