Гра на смітникові мільйони

Аби заробити в Грибовичах понад сто мільйонів євро, вкласти слід лише трохи більше десяти. Міська рада свідомо віддає ці гроші іноземним інвесторам.

У п’ятницю, 20 жовтня у статті «Гра на смітникові мільйони» ми почали розповідати про проблеми міського полігону твердих відходів, що у Грибовичах. Нинішньою публікацією ми продовжуємо оповідь про цю наболілу для Львова проблему.

Слово чиновника

Якраз зараз конкурсна комісія міської ради розглядає пропозиції по рекультивації та дегазації Грибовицького сміттєзвалища. 25 вересня під час прес-конференції в мерії заступник міського голови Микола Одуха присвятив хвильку і згаданому конкурсу. За його словами, на нього зголосилося три фірми: “Інститут європейської інтеграції” (Польща), ПП “СЦ Сервіс-центр” (Крістіан Чернер, Австрія) та ЗАТ “Лів Електра Славутич”, Монтана. Жодного українського підприємства на конкурсі не було, та й бути не могло, адже його умовою була чотирирічна практика з видобутку біогазу, а в Україні, як відомо, цим поки що ніхто не займався. Отже, виходить, що конкурс цілеспрямовано організовували під іноземців, або, як мінімум, проти стрийської фірми “Гафса”, яка протягом двох останні років встигла нагромадити трохи доробків по грибовицькій проблемі. На запитання журналістів, що собою представляють ці фірми, пан Одуха зміг сказати кілька слів лише про Крістіана Чернера, решта для нього – невідомі.

Конкурсні пакети документів запакували в конверти й обіцяли відкрити 4 жовтня, бо у зв’язку зі святкуваннями не було часу. Розглядати пропозиції мали аж 2 дні!!! Проте розгляд, схоже, затягнувся. Одуха назвав конкурс абсолютно прозорим і спершу сказав, що умови були рівні для всіх. Коли ж знову згадали про 4 роки практики, пан Микола сказав: “Що тут є страшного, якщо ми робимо такі умови, аби прийшов той, хто вміє це робити, а не той, хто хоче робити експерименти”. Цікаво, що під час прес-конференції пан Одуха не вжив жодного разу слово “Кіото”, хоча саме це слово є найпривабливішим для інвесторів у нашому смітнику. Зрештою, не згадував він і про “Гафсу”.

В ексклюзивному коментарі “Львівському порталу” Микола Одуха заявив, що новий конкурс проводять на вимогу голів Малехова та Грибович, яким не надто подобається діяльність “Гафси” (цікаво, як вони могли оцінити плани “Гафси”, якщо не мають геологічної освіти, та й, зрештою, інформація проекту є конфіденційною?) На запитання, що ж робитиме переможець конкурсу, якщо Мінприроди вже схвалило проект “Гафси”, пан Одуха сказав, що “дозвіл – це ще не все в цьому житті”. Заступник голови каже, що після аналізу конкурсних паперів, їх розкладуть на столі, покладуть збоку дозволи “Гафси” і вже тоді думатимуть, що робити далі. Схоже, що від чиновницького “думання” дозволи можуть змінювати свого власника. Запитуємо, як могло так статися, що 15-річна угода міської ради з “Гафсою” нині не діє? “Про який договір ви говорите? Минула каденція уклала чимало договорів. Але це аж ніяк не означає, що нова каденція повинна тупо їх виконувати”, – гукає в телефонну трубку один із найвищих міських керівників. Доволі цікава зовнішня політика міської ради. Якщо міська рада ще кілька разів повторить такі слова, то вже невдовзі з мерією не захоче водитися ніхто. Який сенс укладати договори, якщо наступна каденція відмовлятиметься «тупо виконувати обіцянки попередньої»? Запитую, як бути з професійним планом “Гафси”, про який, до речі, схвально відгукнулися в Європі, яка зацікавлена скуповувати кіотські квоти. Пан Одуха каже, що якщо той план такий уже добрий, то чому його не відстоювали на конкурсі. Кажу, що не мали 4-річної практики. “Я не знаю, справді. Нащо ви мене питаєте те, чого я не знаю?”, – закінчує розмову заступник мера.

Шаховий хід «Гафси»

Одуха, як і міськрада загалом, був певен, що стрияни з «Гафси» далі попертися просто не посміють. Цікаво, як зреагували чиновники, коли помітили в одному з розкритих конвертів, що польський «Інститут європейської інтеграції» бере участь у конкурсі не сам, а разом із «Гафсою», а також ще з десятком інститутів і фірм, серед яких Інститут нафти та газу (Польща), німецька корпорація «ЕСОnet», Інститут газу НАН України, Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України та інші. Для «Гафси» таке приятельство є доволі вигідним, адже іноземній фірмі набагато легше вибити гроші в іноземних інвесторів, ніж українським. Зважаючи на авторитетні назви, а також на те, що лише в ІЄІ є реальні дослідження і план робіт («Гафси»), то здається, що саме поляки мають здобути перемогу в конкурсі. Тим більше, що лише вони зібрали прес-конференцію і публічно розповіли про свої плани в разі перемоги, хай навіть деякі пункти їхніх планів і не всі поділяють. Проте відчутні певні підводні камені у всьому цьому.

Кілька риторичних запитань

Я не еколог і навіть не позаштатний радник мера з правових питань, але якимсь, можливо, не надто інтелектуальним місцем, я відчуваю, що мерія дурить народ. По-перше, що можна сказати про організацію, яка без будь-яких мук сумління кладе до клозету документ найважливішої у місті юридичної ваги. По-друге, чому міська рада оголосила конкурс (фірма сама шукає інвестора свого проекту), а не тендер (міська рада фінансує проект і обирає найкращу пропозицію). Відмазка – нема грошей – виглядає аж занадто банальною, адже вартість необхідних робіт на території Грибович становить приблизно 15 мільйонів євро, а прибуток лише з продажу надлишкових квот становить 150 мільйонів євро. Сюди ж можна додати вартість сортованого сміття, виробленої електроенергії. Цей прибуток є не разовим, а вічним! Тепер ці гроші отримуватиме інвестор, а не місто. То чому мерія, в особі найвищих чиновників, цілеспрямовано відмовилася від мінімум ще одного річного міського бюджету для своїх любих городян? Схоже, що попахує особистими інтересами.

Загляньмо в майбутнє

Чого саме хоче досягнути міська рада такою поведінкою? Схоже, таким чином вона прагне продемонструвати свою вірність Крістіанові Чернеру. Зі сміттям він запанібрата. Ще на початку 90-х започаткував у Львові фірму “С&С”. Зараз керує підприємством, яке утилізовує сміття німецького гіганта автомобільних ущільнювачів “ЛЕОНІ”, що у Стрию. Цей австрійський інвестор ще на початку року зацікавився сміттєзвалищем, дав про це всім зрозуміти. Виглядає, що нова влада не поспішала з оголошенням конкурсу, спершу дочекалася плану “Гафси”. Тим часом Чернер дає кілька копійок на славетну “реставрацію” північної частини площі Ринок. Садовий увірував. Влітку Чернер везе до себе на Батьківщину міських чиновників на чолі з Миколою Одухою, а також сільських голів Малехова та Великих Грибович. Селяни ще довго переповідали, що там на місці старих смітників ялинки ростуть. Після поїздки щось сталося. Сільські голови, навіть не бачивши плану “Гафси”, різко критикують її діяльність (мабуть, ознайомилися з нею під час візиту до Австрії). Навіть більше, “туристи”, попри цілковиту профанність в екології, стають членами конкурсної комісії! Хто ж переможе в цьому прозорому конкурсі? Австрійський інвестор, меценат площі Ринок, чи, може, Крістіан Чернер? Залишається лише здогадуватися…

Інший варіант

Припустимо, що диво таки сталося і переможе в конкурсі не Чернер, а ІЄІ чи ЗАТ “Лів Електра Славутич». Казати щось про діяльність останнього підприємства – важко. Бодай тому, що вони не мають власної сторінки в Інтернеті, а їхні контакти, схоже, вважаються заіксованими файлами. Спершу казали, що в «Електри Славутич» гроші англійські, потім – італійські. Тільки нещодавно в мерії повідомили, що основними акціонерами товариства є добродії із заокеанського штату Монтана. От і все, що про них відомо. Свого проекту рекультивації та дегазації монтанівці вголос не озвучували. Зрештою, як і фірма Чернера. Ближчими до людей вирішили бути лише фахівці з «ІЄІ» і, мабуть, даремно.

Схоже, що поляками у львівській філії «Інституту європейської інтеграції» навіть не пахне. На них працюють фахівці та науковці з львівських університетів та інститутів. Коли проект готовий, починається пошук коштів для його фінансування. Саме пошук коштів і є основним завданням поляків, адже ім’я їхнє є добре відомим і авторитетним у світі, тому й іноземні інвестори йдуть радо назустріч. Простіше кажучи, польські уста закликають до співпраці із українськими мізками.

Нинішній проект навіть на перший погляд виглядає щонайменше суперечливим. Спеціаліст проектної групи, науковець Олег Гвоздевич розповів (і не без логіки), що вже після того, як газ із Грибович висмокчуть, а на його місці зацвітуть степові трави, із сміттям все ж щось потрібно буде робити. Для цього спеціалісти ІЄІ пропонують створити на околицях Львова 3 (!!!) сміттєсортувальні лінії, таким чином, аби на кожні два райони Львова був свій смітник. Мовляв, так сміття транспортувати легше і дешевше. Нагадаємо, що сортувальна лінія – це всього-на-всього грошовидобувна установка, де підприємці відбирають найкраще сміття, а решту банально викидають. Отже ІЄІ пропонує нам замінити один грибовицький смітник на три інші. Може, в перші роки вони будуть меншими, але все ж, чи це вихід? Для міської ради це доволі приємний пункт, адже на ньому буде зручно маніпулювати під час захисту проекту Чернера.

Тим часом комісія мала опрацювати подані пропозиції до 6 жовтня. Виглядає на шаховий тайм-аут для обмірковування нового кроку.