«Польські військові поховання на Личакові хоч і важлива позиція у переліку місць поховань жертв війни і політичних репресій по обидва боки кордону, але це тільки одна позиція. Якщо розглядати з цієї позиції, то депутати міської ради зробили всі можливі поступки, які можна було зробити.
Якщо ж дивитися з точки зору цілого переліку об’єктів, то те, що сталося сьогодні, робилося в зовсім інших умовах сталося, аніж могло бути в минулому. Ми отримали на засадах взаємності гарантії польської сторони, що так само як польська сторона дбає про увічнення місць поховань на території України, Україна те саме буде робити на території Польщі, а в нас там океан роботи.
Я живу певним поміркованим оптимізмом, але звернення Ющенка трошки цей оптимізм укріпило. Ви знаєте, коли я чую, що державні мужі вимовляють слово Павлокома, не ламаючи собі язик, то це не може не тішити, а таких павлоком у цьому протоколі зафіксовано 44. Це вже великий прогрес.
Тим більше, я вірю, що після березневих виборів демократичні сили тільки посилять свої позиції і тоді знайдуться фінанси, щоби ці 44 позиції були реалізовані. І, повірте, ми тоді на ці речі будемо дивитися по-іншому. Щойно з Києва мені повідомили, що уже підписано перше доручення Президента про виділення коштів на роботи в Павлокомі і ще трьох об’єктах. А за часів Кучми про щось таке не можна було й мріяти. Ми зробили важливі поступки, але є і плюс, бо ця проблема може вже зійде з політичної сцени, і вже перед вибрами політичним силам зменшиться поле для різних піарних акцій.»
