Тарифні війни по-львівськи - „Ратуша“, 3 лютого

|

Минулого вівторка юридичне управління міськради поширило інформацію про рішення Вищого господарського суду України, згідно з яким рішення виконкому № 288 від 19 березня 2004 року „Про тарифи на послуги водопостачання і водовідведення“ є законним. Отже, касаційної скарги ТзОВ “Формула“ у справі за позовом ТзОВ „Формула“ до ЛОДА, виконавчого комітету Львівської міської ради суд не задовольнив.

Водночас директор ТзОВ “Формула” Теодор Дяків не згідний із таким повідомленням : „Це продумане введення в оману львів’ян. У касаційній скарзі йшлося про спонукання Львівської обласної адміністрації до виконання передбачених законом повноважень, а не про самі тарифи на воду чи тепло. У законі чітко прописано, що обласна держадміністрація повинна регулювати тарифи та ціни на послуги монополістів, а також послуги, що мають велике соціальне значення. У даному разі ЛОДА не робить жодних кроків, аби виконати закон. Тож довелося звернутися до суду. А про законність рішення міськвиконкому № 288 у нашій касаційній скарзі взагалі не йшлося. Інша річ, що при прийнятті рішення міськвиконкому про встановлення тарифів на воду зроблено низку порушень. Усіх їх фірма “Формула“ детально описала у позовній заяві. Із семи зауважених нами недотримань закону суд визнав п’ять. Решта ж залишилась невизнаною. Темою одного з невизнаних порушень є спонукання ЛОДА до участі у процесі підвищеним тарифів – як на воду, так і на тепло. Це і стало предметом окремого позову, який 25 січня розглядав ВГСУ. Тому я стверджую, що юридичне управління мерії, як завжди, перекручує факти”.

Першим таким перекрученням пан Дяків вважає заяву начальника юридичного управління міськради Василя Фіголя на прес-конференції 6 січня. Тоді юрист мерії сказав, що „Формула” не мала законного права звертатися до суду, бо ця справа є непідвідомча до розгляду в суді. Також Теодор Дяків вважає неправдивою заяву пана Фіголя про те, що існує погодження про зміну ціни на воду із Львівським відділенням антимонопольного комітету. Тоді ж було заявлено, що тариф на воду внаслідок виграного „Формулою“ суду збільшиться з 1,57 грн. до 1, 66 грн. Протилежне словам юриста Фіголя доведено в судах. Тариф 1,66 міськрада скасувала 26.02.2004 року ухвалою № 1139, а тариф 1,57 скасувала „Формула” через суд. Василь Фіголь, як юрист, прекрасно знає, що рішення виконкому № 212 від 27.02. 2004 року не може перекреслити днем раніше прийняту ухвалу сесії, і жоден тариф, у тому числі 1,66 грн., цим рішенням не встановлювався. На нинішній день єдиною законною ціною кубічного метра води є 1 гривня 15 копійок“, — каже директор „Формули“.

Господарський суд Львівської області і Львівський апеляційний господарський суд, стверджує пан Дяків, визнали такі порушення: громадські слухання на тему підвищення тарифів не були проведені, аналіз регуляторного впливу та проект рішення про підвищения ціни на воду не були опубліковані, тобто не було забезпечено прозорості процесу, як цього вимагає закон: „Без цих трьох речей, навіть якщо решта процедури дотримано, рішения міськвиконкому не може бути остаточно затвердженим“, — каже він. Ще одне порушенням, яке бачить Теодор Дяків, — встановлення різних цін на воду для споживачів. Директор „Формули” посилається на Закон України “Про природні монополії”: “Сфера послуг централізованого водо- і теплопостачання, які надають відповідно “Львівводоканал” та “Львівтеплоенерго”, має спеціальну процедуру встановлення тарифів. Це доведено в суді. Отже, ці підприємства не мають права надавати послуги за різними цінами. Інша справа, що місцева влада робить знижку певній категорії споживачів за рахунок місцевого бюджету. Але і цю дію влади треба погоджувати в установленому порядку”. Також пан Дяків стверджує, що Антимонопольний комітет не погоджував підвищення тарифів на водопостачання, що підтверджено самим комітетом і судом. Опонент мерії запевняє: не було проведено аналізу фінансового стану “Львіводоканалу” за статтями витрат, а отже, відсутнє реальне обґрунтування підвищення ціни. Говорячи ж про день завтрашній, директор “Формули” не виключає продовження судової тяганини у Верховному Суді України.

Начальник відділу судової роботи юридичного управління Львівської міської ради Роман Цяпало натомість зазначає, що Господарський суд Києва розглядав справу № 44/219 за позовом ТзОВ „Формула” до Львівської обласної державної адміністрації (відповідач 1), Виконавчого комітету Львівської міської ради (відповідач 2). Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідачів, виступило Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України. Предметом позовних вимог, розповідає пан Цяпало, було спонукання Львівської обласної державної адміністрації до вчинення дій щодо державного регулювання цін (тарифів) на послуги монопольних утворень. „В уточненні до позовної заяви, поданої 15.07. 2004 року, позивач просив суд спонукати ЛОДА до вчинення дій щодо державного регулювання цін (тарифів) на послуги монопольних утворень. Йшлося про те, аби зобов’язати ЛОДА прийняти рішення про запровадження державного регулювання цін на послуги централізованого теплопостачання, встановленого рішенням міськвиконкому № 378 від 18.10. 2002р. „Про впорядкування тарифів на послуги з теплопостачання“, а також на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, які міськвиконком встановив рішенням № 288 від 19.03. 2004 р., — каже Роман Цяпало. — „Формула“ просила суд зобов’язати відповідача № 1 відповідним рішенням вибрати методи та встановити терміни регулювання цін (тарифів) на послуги централізованого водопостачання, встановлених рішенням відповідача міськвиконкому за № 288. Рішенням Господарського суду по даній справі від 30.09. 2004 року суддя Колотун О.М. вирішив відмовити у позові повністю. “Тобто таким чином рішення виконавчого комітету Львівської міської ради за № 378 та № 288 залишаються в силі. От тільки, згідно з цим рішенням, ЛОДА не має жодного стосунку до рішень міськвиконкому і змінити їх не може“, — констатує начальник відділу судової роботи. Надалі ТзОВ „Формула“ оскаржило рішення Господарського суду в Апеляційному суді Києва. Розглянувши в апеляційному провадженні цю справу, Київський апеляційний господарський суд постановою від 16.11. 2004 року по справі № 44/219 залишив рішення Господарського суду Києва без змін, а апеляційну скаргу — без задоволення. Тобто рішення, прийняте Господарським судом Києва, набрало чинності. Відповідно, і рішення, прийняті виконавчим комітетом, залишаються в силі. „Якщо ж взяти до уваги рішення Господарського суду Львівської області і порівняти судові вимоги та предмет спору і позовних вимог, які ставились ТзОВ „Формула“, то вони практично тотожні. І стосуються рішень, прийнятих міськвиконкомом. Тут виникають колізії з рішеннями господарських судів, а саме – її ланок Господарського суду Львівської області та Господарського суду міста Києва“, — вважає пан Цяпало. Слід також нагадати, що ТзОВ „Формула“ оскаржила постанови Київського апеляційного господарського суду у Вищому господарському суді України. Розглянувши дану касаційну скаргу, 25 січня поточного року Вищий господарський суд прийняв рішення, в якому у касаційній скарзі ТзОВ „Формула“ відмовлено, а рішення суду першої інстанції, постанова апеляційної інстанції залишені без змін”.

Учора в юридичному управлінні міськради повідомили, що фірма „Формула“ на цьому не зупинилася і подала до Верховного Суду України касаційну скаргу на рішення попередніх інстанцій.

Наталка ПОНУРКЕВИЧ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.