Володимир Герич: “Ми повинні йти вперед” - „Львівська газета“, 13 травня

|

Володимир Герич – не новачок в управлінських структурах Львівської області. Його характеризують як фахівця, який має серйозний досвід і водночас схильний до найрізноманітніших інновацій. Він виступив ініціатором багатьох суспільно значимих проектів, що вже втілили, або реалізують у нашому регіоні сьогодні. Про своє бачення політичної та гуманітарної ситуації в області Володимир Герич розповів в інтерв’ю “Газеті”.

– У коло моїх повноважень входить відстежування соціально-політичної обстановки, співпраця з політичними, громадськими організаціями, тобто все, що лежить на стику політики та щоденного життя. Спільне завдання влади та громадськості – формувати сучасне суспільно-політичне середовище, будувати громадянське суспільство, правову державу Україна. Звичайно, нині, у переддень президентських виборів, не все просто, але ми, влада, просто зобов’язані вирішувати всі сьогоднішні завдання найкращим чином.

Я тут працюю вже четвертий рік. Знаєте, бувало по-різному, часом навіть дуже складно і непросто. Зараз я вважаю, що ситуація більш-менш спокійна. У львівському політикумі стало більше терпимості та взаєморозуміння. Колись комуністів навіть не допускали в будинок облдержадміністрації, а сьогодні вони є повноправними учасниками різноманітних “круглих столів”. Я вважаю це ознакою того, що суспільство стає більш зрілим, більш демократичним. Візьмімо, наприклад, обговорення політреформи. Є різні точки зору на її проведення, їх відображають політичні сили, присутні в області. І найважливіше тут уміти почути. Ми пройшли багато етапів, розглядали різні варіанти, була об’єктивна критика. І влада, повірте, на неї реагує. Позиція президента у цьому питанні є надзвичайно гнучкою – влада готова йти на компроміси з метою, щоби політреформа реально консолідувала громадськість.

– У яких формах і як швидко, на ваш погляд, повинна відбутися політреформа?

– Заслуговує на увагу вже сама спроба її реалізації. Наше суспільство в плані реформування дуже відстало від своїх сусідів і реальних соціально-економічних моментів, ми просто не встигаємо за змінами, які відбуваються в економічному житті. В плані політичному, суспільному – законсервовані старі відносини, і вони сьогодні уже просто заважають.

Насамперед повинна відбутися адміністративна реформа, і на цьому особливо наголошує президент. Перші кроки в цьому напрямку відбулися: зменшили кількість членів Кабінету Міністрів, перерозподілили деякі повноваження. До речі, ми, працівники облдержадміністрації цілком усвідомлюємо, що нам також потрібно переформатувати роботу адміністративного апарату, і працюємо над цим.

Загалом, думаю, політичну реформу потрібно проводити. І сьогодні є серйозний поступ, прийнято законодавство про пропорційні вибори до Верховної Ради, до місцевих органів влади. До речі, як на мене, вводити пропорційні вибори до місцевих органів для нашого суспільства було ще зарано, люди ще не зовсім чітко орієнтуються у відмінностях тих чи інших політичних сил, та й партії поки що не пропонують чітких програм розвитку місцевого самоврядування.

– Попри це, вже незабаром доведеться працювати в нових реаліях…

– Сьогодні щодо питання розвитку області працює насамперед ОДА. По-перше, ми готуємо плани розвитку, які потім затверджуємо на сесії обласної ради. По-друге, почали розробляти стратегію економічно-соціального розвитку та залучили до розумової роботи наші політичні партії. І вони зацікавилися. Вважаю, що це – перший крок їхнього осмислення того, що відбувається в нашому регіоні. Політичні партії спільно із виконавчою владою повинні взяти на себе відповідальність за область.

– До речі, сучасна обласна рада є більш політизованою, більше політичних питань порушують на сесіях, наскільки легко вам працювати з нею?

– Думаю, що для нас, працівників ЛОДА, однозначно важливим є партнерські стосунки з облрадою, бо ми фактично єдине ціле. Всі напрямки, всі програми, контрольні цифри необхідно обговорювати зараз якомога ширше, і ми в цьому зацікавлені. На жаль, наші зусилля не знайшли адекватного відгуку в облраді, ще є багато паралелізмів, багато даремної роботи, але є і позитивні сторони. Ми б хотіли налагодити більш тісні контакти з керівництвом обласної ради. Є в нас відпрацьовані питання планування роботи, деякі депутатські комісії добре співпрацюють із профільними управліннями ЛОДА. Але я розумію, що сьогодні існує криза в обласній раді, з якою повинні розібратися насамперед депутати.

– Ми стоїмо напередодні президентських виборів. Нині часто вживають термін “адміністративний ресурс”. Ним лякають або, навпаки, приваблюють певних кандидатів. На ваш погляд, що це таке – адміністративний ресурс, і чи впливає він на волевиявлення виборців?

– Скажіть, чи є така влада, яка не хоче продовжити свої повноваження? Якщо влада хоче піти просто так, то гріш ціна такій владі. Очевидно, якщо мається на увазі вертикаль виконавчої влади, то це одне питання. Якщо це – система органів влади місцевого самоврядування, то інше. На цих президентських виборах, коли в президента залишаються ті самі повноваження, боротьба буде гострою.

Ви знаєте, що є законодавство, яке забороняє використовувати можливості адміністративного тиску чи іншого впливу на волевиявлення виборців на всіх етапах виборів. І ми дотримуватимемося законів. Але це не суперечить тому, що влада в рамках законодавства підтримуватиме висуванця влади. За останні роки в країні, зокрема в нашій області, відбулося дуже багато позитивних зрушень. У цьому велика заслуга президента, його команди, Кабінету Міністрів, нашої місцевої влади. І те, що ми будемо себе пропагувати, свої досягнення, показувати, що ми – успішна влада, це однозначно.

– На ваш погляд, чи достатньо уваги приділяють сфері культури?

– Я відповідаю за розвиток усієї гуманітарної сфери, це: освіта, культура, релігійні організації, ЗМІ. Ми маємо колосальне культурне надбання і цього року повинні зробити низку серйозних кроків для збереження цього надбання. Плануємо відкрити 4 нові музеї: китайський палац у Золочеві, музей козацтва в Жидачівському районі, музей скла у Львові та музей Михайла Дзиндри, який збудував сам митець. Також треба буде надати допомогу національному музею. Ми наближаємося до 150-річчя від дня народження Івана Франка, тому слід підтримати музей Івана Франка. Також хочемо вирішити проблему з музеєм національно-визвольної боротьби. Звісно, нас хвилюють і загальні проблеми. Перше завдання – позбутися цього року неповних ставок у культурі. Сподіваюся, що в другому півріччі ми це виконаємо, можливість є. Скажу відверто, сьогодні культурі, починаючи зі самого центру, не приділяють належної уваги, бо в області є велика матеріальна база, а кількість коштів, які спрямовують на культуру, вимірюється кількістю населення. Луганщина, яка має стільки ж населення, як Львівщина, отримує на заклад культури значно більше, ніж ми.

– Тепер про освіту. Володимире Петровичу, які темпи відкриття нових шкіл, загальна комп’ютеризація?

– Щороку 35 тисяч дітей нашої області починають навчання в першому класі. 350 тисяч навчаються у сфері середньої освіти. І близько 150 тисяч – у вузах чи інших закладах. Головне завдання, яке ми ставимо, – забезпечити, аби людина, пройшовши ці всі етапи, була готовою до життя. Зараз у Верховній Раді знаходиться цікавий Законопроект “Про перше робоче місце”. Молода людина повинна мати державну гарантію на отримання першого робочого місця. Значною мірою система освіти залишилася не до кінця відпрацьованою, зокрема у сфері профтехосвіти.

Щодо середньої освіти, то завдання таке: реформувати середню освіту – його вже виконують. Є цікавий західний досвід так званих шкільних округів. Через два роки закінчиться програма комп’ютеризації шкіл. Друге наше завдання – програма “Шкільний автобус”. Цього року закуплять 36 автобусів, а треба приблизно 100. За три роки програму виконають. Минулого року ми ввели в експлуатацію понад 20 об’єктів освіти, цього року – 26, із яких 14 – нові школи. Сподіваюся, що до Дня незалежності ми здамо вже 8.

Щодо середньої професійно-технічної освіти, то головне завдання – повернутися до системи, коли підприємство мало базове училище, яке готувало кадри для нього. Невідпрацьованим залишається механізм, як зацікавити виробника, щоб він готував для себе робочу силу. Однак є позитивні приклади – ПТУ №27, яке готує фахівців для сфери громадського харчування, або будівельні училища, в які зацікавлені фірми-роботодавці вкладають кошти.

Стосовно вищої школи, в якої є теж багато проблем, то тут держава також зацікавлена в реформі. За ініціативою президента підвищено стипендію студентам. Головне завдання – забезпечити необхідну підготовку входження в Болонський процес: Україна має стати членом цього процесу, що сприятиме уніфікації освіти й адаптації української освітньої системи до європейської. Болонський процес передбачає також нормальні умови проживання студентів, наші гуртожитки – ще одна серйозна проблема.

– Є дві моделі розвитку освіти: країни, де освіта є приватною, у інших – гарантована державна освіта. Прихильником якої моделі ви є?

– Я щось не знаю країни, де була б перевага приватної освіти над державною. Освіта – це однозначно функція держави. У нас подекуди ця пропорція втрачена. На Львівщині на приватній формі навчаються менше половини студентів, але є ж регіони, де більше платників. Приватна форма освіти має право на існування, але вона не повинна відігравати провідну роль. Переконаний, що приватна форма освіти повинна доповнювати державну, але не бути домінуючою.

– У релігійній сфері в області ще десять років тому були серйозні непорозуміння між конфесіями та громадами. Наскільки влада зараз втручається у процес?

– Нині в області залишається близько 100 невирішених конфліктів. Упродовж 15 років люди не можуть віднайти порозуміння, живучи в одному селі. Ми спостерігаємо складні процеси в релігійних середовищах. До політичного розбрату, матеріальної поляризації, яка набула в державі гіперболізованих форм, додається й релігія. Хотілося б, аби вирішення проблем відбувалось у рамках діалогу, дискусії. І тут особлива відповідальність лягає на священиків.

– Триває Рік Польщі в Україні. Львівська область має серйозні напрацювання міжкордонних зв’язків. Що плануєте для їх покращання?

– В області створено оргкомітет із відзначення Року Польщі в нашій області та напрацьовано цікаву програму. Ми підійшли до події із найбільшою увагою, ось уже відбулася прем’єра вистави “Страшний двір” Монюшка, відгуки – якнайкращі. Хочемо провести українсько-польський фестиваль “Галіція”, який відбуватиметься і в Україні, і в Польщі. Потрібно вирішувати проблему Личакова. Хоча я усвідомлюю, що, незважаючи на добру волю президентів Польщі й України, народів наших держав, на спільних трагедіях дехто спекулює. Ми не забуваємо, що цьогоріч минає 60 років депортації українців. Треба це відзначити гідно, дати сучасну оцінку подіям минулого століття. Ми не повинні сіяти розбрат, а навпаки, визнати взаємно наші помилки. Ми мусимо йти вперед, спільно будувати Європейський дім.

Розмовляв Олесь Старовойт

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...