Хто стріляв у ресторані? - “Львівська газета”, 29 жовтня

ВІДГУК на статтю Пьотра Косцінського “Податками по опозиції” (“Газета”, 16.10.2003 р), присвячену ситуації, що склалася у Львові внаслідок дій голови ДПА у Львівській області Сергія Медведчука і його оточення. Вперше статтю було надруковано в газеті Rzeczpospolita 15.10.2003 р.

У публікації, зокрема, згадується начальник Західної регіональної митниці Тарас Козак, який “нещодавно у стані алкогольного сп’яніння стріляв зі службового пістолета в одному з львівських ресторанів, але ніхто його за це навіть не покарав”. ЗАЯВА ПРЕС-СЛУЖБИ ЗАХІДНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ МИТНИЦІ Останнім часом у засобах масової інформації, особливо електронних, почастішали матеріали, в яких здебільшого у викривленому вигляді показують роботу митних органів регіону.

Не маючи і приблизного фахового поняття про специфіку роботи цієї державної служби, автори таких бездарних опусів компенсують відсутність вміння аналізувати ситуацію великою кількістю бруду на митників у цілому та їх керівників зокрема. В хід ідуть деталізовані до непристойності вигадані подробиці приватного життя посадових осіб. Чого варта лише інформація про стрільбу начальника ЗРМ із службового пістолета в одному з львівських ресторанів, яку 15 жовтня видала газета RZECZPOSPOLITA, а, падка на смаженину, ‘’Львівська газета” передрукувала з точністю до коми. Це таку правду несе газета наших сусідів, незважаючи на те, що на кожній шпальті цього видання поміщено портрет Папи Павла II. І це видається за незаперечну істину, хоч переконатися в тому, що шеф львівських митників за півроку на цій посаді свого службового пістолета ще й в очі не бачив, є справою кількох хвилин. Названі та інші газетні, телевізійні та інтернетматеріали мають перед собою конкретну мету — дестабілізувати роботу митних органів, які останнім часом відчутно додали в роботі. Так, за останніх 6 місяців колектив, очолюваний Т. Козаком, перерахував до Державного бюджету 712 млн. грн., що майже на 33 відсотки більше в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Значно поліпшились кількісні та якісні показники боротьби з контрабандою у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Так, за 9 місяців поточного року вже порушено на 12 кримінальних справ більше, а вартість предметів контрабанди зросла на 98 млн. грн. Іншим чинником для створення PR-матеріалів є стабільна і послідовна позиція Тараса Козака у питаннях соціального і економічного розвитку Львівщини, його висока популярність у виборчому окрузі. Виходячи з наведеного, прес-служба ЗРМ заявляє про своє рішуче засудження всіх брудних методів політичних порахунків стосовно митних органів та їх керівників і готовність усіма законними способами відстоювати їх людську та професійну честь і гідність. (стилістику й орфографію оригіналу збережено) КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ Очевидно, що обов’язком будь-якої прес-служби є фахове відстоювання інтересів відомства, яке вона представляє. Залишмо поза увагою фаховість прес-служби ЗРМ (досить автентичного тексту заяви). Питання в іншому – чому за два тижні так і не прозвучали переконливі спростування того, що, за свідченням найповажнішого польського щоденника, вчинив голова Західної регіональної митниці Тарас Козак в одному із ресторанів у центрі Львова? Із тексту заяви випливає лише, що за півроку роботи шефу львівських митників так і не видали службового пістолета. Йшлося ж, нагадаю, про дикий факт стрілянини в ресторані! Чи відомий цей факт прес-службі ЗРМ? Чи знають про це правоохоронці, і якщо знають, чому не реагують? Чому Тарас Козак не вимагає спростування цієї інформації в польському суді, якщо вважає, що зачеплено його честь, гідність і репутацію? Стосовно ж оцінок “Львівської газети” як “падкої на смаженину”, то нагадаю прес-службі ЗРМ, що у світі мас-медіа передруки є поширеним явищем, яке допомагає журналістам доносити важливу інформацію до громадян. Польські читачі також багато дізнаються про Львів із передруків і посилань у тамтешній пресі на “Львівську газету”, що свідчить, зокрема, про достовірність нашої інформації. У нас також немає підстав сумніватися у кваліфікованості та достовірності газети Rzeczpospolita. Ще одним важливим моментом, яким ми скористалися, готуючи цей передрук, було те, що право на інформацію Rzeczpospolita захищає польський суд, а не Сихівський. Різницю, сподіваюся, зрозуміє навіть прес-служба ЗРМ. Олег ОНИСЬКО, “Львівська газета”, 29 жовтня