Перше видання у рамках проекту «Усна історія російсько-української війни» презентували у Києві. Найближчим часом воно з’явиться у школах, бібліотеках та військових частинах. Про це Львівському порталу повідомили у прес-службі Українського інституту національної пам’яті.
Цей проект покликаний зафіксувати справжню хроніку подій на новітньому українському фронті.
«Розуміння того, що відбувається на сході країни, і збереження правдивої пам’яті про російсько-українську війну є надзвичайно важливим. Не менш важливо зберегти пам’ять про людей, які загинули в боротьбі чи продовжують боротися за Україну. Тому ми з приємністю відгукнулися на ініціативу колег із Запорізького національного університету. Тим паче, що Інститут також працює в цьому напрямку: у співпраці з органами місцевої влади було встановлено більше двох сотень меморіальних дощок на честь бійців, які загинули на сході; створено 250 секторів військових поховань у регіонах, де на сьогодні поховано більше дев’ятисот громадян, які загинули, виконуючи обов’язок перед державою», – говорить заступник голови Українського інституту національної пам’яті Аліна Шпак.
В основі проекту «Усна історія російсько-української війни (2014-2015)» – інтерв’ю із військовими, прикордонниками, волонтерами. Наразі їх записано понад 40. У першому виданні представлено зріз тих, хто першим пішов захищати Україну, – це бійці Збройних сил, Національної гвардії, майданівці та добровольці, а також волонтери й МНСники. Наступне буде присвячене 55-й артилерійській бригаді.
Поштовхом до документування спогадів учасників війни став цикл лекцій, який група запорізьких істориків прочитала у місцевих військкоматах. Вони, за словами одного з ініціаторів проекту, історика, директора Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької ОДА Владислава Мороко, допомогли усвідомити, що військовим бракує розуміння історії України, зокрема новітньої, а відтак мотивованості її захищати. Й водночас нам бракує правильного розуміння відчуттів і досвіду офіцерів.
«У червні-липні 2015-го ми почали організовувати прифронтові концерти. У розмовах з бійцями остаточно сформувалося розуміння, що ми маємо зафіксувати події такими, якими вони були, щоб пояснити собі і нащадкам, що відбувалося насправді. Тому що наявний потік інформації не дає відповідей на велику кількість запитань. І є відчуття, що якщо ми ці відповіді не знайдемо, то не зможемо здобути остаточної перемоги», – говорить Владислав Мороко.
За словами одного з авторів проекту, доцента кафедри новітньої історії ЗНУ Олексія Штейнле, проект вирізняється системним підходом: для інтерв’ювання було виокремлено сім цільових груп (Збройні сили України, Національна гвардія, добровольчі батальйони, служби, що беруть участь у відновленні життєдіяльності на звільнених територіях, волонтери, переселенці); для кожної розроблено свій запитальник. «У кожної цільової групи унікальний досвід, який ми повинні опанувати», – говорить Олексій Штейнле.
Паралельно з інтерв’юванням відбувається збір артефактів. Значна кількість матеріалів не увійде до друкованих видань. Тому у планах – створити електронний архів зібраних матеріалів у вільному доступі, свого роду наукову базу, якою зможуть користуватися журналісти та майбутні науковці.
