Не заспокоїмося, поки не вшануємо жертв геноциду на Волині, – міністр оборони Польщі

Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш вкотре висловився за необхідність зробити «загальновизнаною і зрозумілою» в Європі та світі «правду» про Волинську трагедію. Про це повідомляє агенція PAP, пише Європейська правда.

Міністр взяв участь у церемонії з нагоди 84-ї річниці створення Селянських батальйонів, що відбулася перед пам’ятником солдатам Селянських батальйонів і Союзу народних жінок у Варшаві.

Косіняк-Камиш підкреслив, що він незмінно пам’ятає історію та героїв, незалежно від того, «чи є він співурядовцем, чи перебуває в опозиції». «Я хотів би дати обіцянку всім нам тут, обіцянку Польщі, обіцянку моїм співвітчизникам: ми не заспокоїмося, поки не вшануємо пам’ять жертв геноциду на Волині», – заявив він.

Він підкреслив, що правда повинна бути «загальновизнаною і зрозумілою в Європі та світі».

Косіняк-Камиш додав, що «серед перших жертв тих подій були солдати Селянських батальйонів, це були переважно польські селяни». Міністр зазначив, що не згадує трагедію, «щоб роз’ятрити рану, бо не можна роз’ятрити рани, які не загоїлися».

Він додав, що саме так треба говорити з друзями, тобто чітко і ясно.

Селянські батальйони (спочатку Селянська гвардія) були сформовані в серпні 1940 року. Організація була збройними силами Народної партії, але до неї також входили члени Союзу сільської молоді республіки. У період найбільшого розвитку організація налічувала близько 170 000 членів, виключно з сільської місцевості – у містах вона не діяла.

Серед найвідоміших досягнень організації – надання розвідувальних матеріалів про випробування німецьких ракет V-1 і V-2, хоча в повсякденному житті загони в основному займалися знищенням залізничної тяги і комунікацій, визволенням в’язнів з-під арештів гестапо і захистом жителів сіл від пацифікацій. Політично організація була найближчою до Армії крайової, займаючи антикомуністичну та антинаціоналістичну позицію.

Селянські батальйони зірвали німецькі плани депортації та знищення польського населення на Замойщині, які були частиною злочинного генерального плану «Ост». Селянські батальйони розпочали збройну боротьбу проти німців, яка переросла в «Замойське повстання».

Після війни солдати Селянських батальйонів стали співзасновниками Польської селянської партії, лідером якої є Косіняк-Камиш.

Передісторія

На початку жовтня Український інститут національної пам’яті заявив, що планує відновити пошук та ексгумацію останків поляків у Рівненській області у 2025 році. Цьому передувало отримання низки заяв від польської сторони, а також перше приватне звернення громадянки Польщі з приводу ексгумації й перепоховання її родичів у селі Угли на Рівненщині.

«З огляду на те, що офіційні міжінституційні механізми щодо розв’язання проблемних питань з польською стороною в питаннях відновлення та збереження місць пам’яті вже тривалий час не діють… УІНП схиляється до рішення піти назустріч інтересам громадян Польщі», – прокоментував рішення голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.

Україна призупинила видачу дозволів на ексгумацію останків жертв Волинської трагедії у 2017 році у відповідь на знесення у Польщі українських пам’ятників, зокрема й пам’ятника УПА на цвинтарі у Грушовичах на Підкарпатті.

У 2019 році президент Володимир Зеленський пообіцяв скасувати введену заборону, адже з Польщею вдалось домовитися про відновлення пошкодженої у 2020-му могили воїнів УПА на горі Монастир, що біля кордону з Україною. Надмогильну таблицю тоді відновили, але чомусь уже безсписку імен повстанців, які загинули у боях із радянським НКВС. Зі свого боку Україна не відновила видачу дозволів на проведення ексгумації останків жертв Волинської трагедії, а польські політики регулярно піднімають цю тему, щоразу «підігріваючи» градус суспільного обурення.

Історик, ексголова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович вважає, що насправді непорозуміння українців та поляків щодо Волинської трагедії, пошуків та ексгумації останків можна було б врегулювати, але на це немає політичної волі у Польщі. Натомість із цієї ситуації користає Росія, яка завжди намагається розбурхати ворожнечу між народами, в тому числі між українцями та поляками.

У липні 2023 року Сейм Польщі ухвалив резолюцію про вшанування пам’яті жертв Волинської трагедії у її 80-ті роковини, заявивши, що польсько-українське примирення повинне включати «визнання провини і вшанування пам’яті жертв». А перед цим президент Володимир Зеленський і президент Польщі Анджей Дуда відвідали Луцьк для спільного вшанування жертв Волинської трагедії.

Однак уже влітку 2024-го питання Волинської трагедії виринуло з новою силою: міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш заявив, що «без вирішення «Волинського питання» не буде вступу України до Європейського Союзу.

Невдовзі президент Польщі Анджей Дуда публічно заперечив ці слова. Проте польський міністр оборони стверджує, що, незважаючи на позицію Дуди, він все одно виступатиме проти європейської інтеграції України, якщо не буде вирішене «Волинське питання». А владислав Косіняк-Камиш очолює Польську селянську партію, яка входить до урядової коаліції.

Додамо, що Волинська трагедія 1943-1944 років – це двосторонні масові вбивства українців та поляків, які відбувались на Волині під час Другої світової війни у 1943-1944 роках. Дотепер історики не можуть дійти до спільної думки щодо кількості жертв.

Офіційна Варшава говорить про 100 тисяч загиблих, проте ця цифра не підтверджена історичними джерелами і дослідженнями. За даними істориків, в тому числі й польських, на Волині було вбито від 30 до 70 тисяч місцевих поляків. Кількість жертв серед українців оцінюють від 5 тисяч до понад 20 тисяч людей.

Ці трагічні події на Волині Польща трактує як «геноцид» та називає «Волинською різаниною». Натомість Україна говорить про «трагедію» та закликає до взаємних вибачень, міжнаціонального прощення та примирення.