Уряд схвалив Адміністративно-процедурний кодекс

Кабінет Міністрів на своєму засіданні у середу, 14 листопада, схвалив проект Адміністративно-процедурного кодексу України. Майбутній кодекс, проект якого розробляло Міністерство юстиції, чітко регламентує процедуру відносин особи і влади. Про це інформує прес-служба Міністерства юстиції України.

За даними міністра юстиції Олександра Лавриновича, досі більшість процедурних елементів відносин органів влади з громадянами або не регулювалися законодавством взагалі, або ж регулювалися підзаконними нормативно-правовими актами.

Це, за словами міністра, неприйнятно з огляду на низку конституційних положень, якими передбачено саме законодавчий рівень закріплення діяльності органів державної влади та їх посадових осіб. Крім того, в Україні залишалися неналежно врахованими потреби та інтереси громадян при організації діяльності органів влади, залишався неефективним адміністративний та судовий захист при вирішенні проблем у відносинах громадянина та держави.

Отже, Адміністративно-процедурний кодекс покликаний законодавчо визначити межі для адміністративного органу, змушуючи його чітко слідувати букві закону у своїй діяльності. Кодекс дозволить на законодавчому рівні захистити права і законні інтереси особи у відносинах з державою, сприятиме обмеженню проявів бюрократизму, свавілля та корупції з боку службовців, підвищить ефективність роботи органів влади.

Так, кожній особі в країні буде гарантоване право на неупереджене, чесне вирішення її справи за обґрунтований проміжок часу. Таке право, зокрема, включатиме: право особи бути вислуханою до прийняття будь-якого індивідуального рішення, що може на неї негативно вплинути; право кожної особи на доступ до матеріалів справи, які її стосуються; зобов’язання адміністративних органів обґрунтовувати свої рішення тощо.

Одне із ключових місць у комплексному розумінні суті адміністративної процедури посідатимуть принципи, за якими вона здійснюватиметься. А саме: верховенство права, законність, рівність учасників адміністративного провадження перед законом, використання повноважень з належною метою, обґрунтованість, безсторонність (неупередженість) адміністративного органу, пропорційність, гласність та відкритість, своєчасність та розумний строк, гарантування правового захисту тощо.

Ці принципи у Кодексі наповнені також конкретними механізмами через права та обов’язки учасників адміністративної процедури.

Адміністративне оскарження виділено у окремий розділ проекту Кодексу. Суб’єктом розгляду скарги за проектом є вищий відносно адміністративного органа, що розглядав адміністративну справу, орган виконавчої влади, орган чи посадова особа місцевого самоврядування, які уповноважені розглядати і приймати рішення з порушених у скарзі питань. Також суб’єктом розгляду скарги може бути комісія, утворена адміністративним органом для розгляду скарг.

Окремим розділом Кодексу визначається порядок виконання адміністративного акта, в тому числі примусового.

Передбачається, що з ухваленням Адміністративно-процедурного кодексу буде запроваджено нову ідеологію функціонування органів влади.

За словами Міністра юстиції, подібні кодифіковані акти, які присвячені детальній регламентації процедур в діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в частині їх взаємовідносин з фізичними та юридичними особами, ефективно діють у більшості європейських країн. Наприклад, у ФРН існує Закон про адміністративну процедуру, в Австрійській Республіці – Загальний закон про адміністративну процедуру, в Польщі – Кодекс адміністративного провадження тощо.

При розробці Адміністративно-процедурного кодексу України були використані кращий зарубіжний досвід та здобутки сучасної адміністративної науки.

Крім того, при написанні Кодексу були враховані принципи адміністративної процедури, рекомендовані Комітетом Міністрів Ради Європи у Резолюціях та Рекомендаціях Ради Європи.

Як відомо, прийняття країнами-членами Ради Європи актів, які регулюють адміністративні процедури, передбачено, зокрема, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи, Резолюціями та Рекомендаціями Ради Європи (наприклад, Резолюцією (77) 31 про захист особи відносно актів адміністративних органів, Рекомендацією № R (80) 2 стосовно здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, Рекомендацією № R (87) 16 щодо адміністративних процедур, які зачіпають велику кількість осіб тощо).