Зі семи діючих у Львові громадських вбиралень лише одна готова «прийняти» гостей Євро-2012
Як виявилося, знайти у Львові туалет – проблема. І це не просто складно, а дуже складно. Що вже казати про так звані нормальні вбиральні – їх майже немає. Тобто є лише одна – у Ратуші.
А взагалі говорити вголос про клозети якось незвично – така собі «сороміцька» тема. Одначе якщо тебе «припекло» десь посеред міста, тоді не до сміху – добігти б до найближчого виходка. Та говорити про громадські вбиральні таки доведеться – «Євро» на носі.
Одна вбиральня на 25 га
Санітарні норми для міських туалетів встановили ще за часів Радянського Союзу. Вони передбачають, що в населених пунктах такі приміщення повинні бути через кожні 500-700 метрів. Себто на один квадратний кілометр має припадати дві вбиральні. Площа Львова перевищує 170 км², відтак, в ідеалі, у ньому мало б бути 340 (!) громадських вбиралень. Та сьогодні такі цифри – просто нереальні. Адже, за словами Валерія Самійленка, начальника відділу благоустрою управління інженерного господарства Львівської міськради, в місті нараховують 20 клозетів, але діючих є лише сім!
«Як це Львів не забезпечений туалетами?! До нормативної чисельності не дотягує, але говорити так категорично не можна», – обурювався чиновник на моє зауваження щодо мізерної кількості вбиралень.
Ну, що ж, львів’яни давно керуються девізом: «Усе своє ношу зі собою і несу додому», тому добре адаптувалися до життя «без вигод». А коли «дуже треба», то, на щастя, у місті є достатньо «зелених куточків». Тож місцеві мешканці якось дають собі раду. Але Львів, як відомо, – місто туристичне. Щороку столицю Галичини відвідують десятки тисяч людей з усіх куточків світу. Пригадую, якось туристи неподалік Високого Замку запитали мене: «Де тут туалет?» Я лише знизав плечима, мовляв, також приїхав на Львів подивитися. Бо зізнатися, що не знаю, де найближча громадська вбиральня, було соромно…
До «Євро» зробимо «євро»?
Через три роки Україна спільно з Польщею прийматиме континентальну першість із футболу. У списку міст-господарів турніру є і Львів. Міські чиновники регулярно звітують, якими шаленими темпами у нас будують стадіон, готелі, лагодять дороги. А туалети? У департаменті «Євро-2012» агентові «Інформатора» повідомили, що про облаштування нових вбиралень нічого не знають, і порадили звернутись у відділ благоустрою управління інженерного господарства.
«Є ціла програма з підготовки Львова до “Євро”. Ми маємо проекти для того, щоби побудувати нові туалети, – запевнив Валерій Самойленко, керівник цього відділу. – Також буде встановлено так звані мобільні вбиральні, деякі з них під’єднають до каналізації. Їх буде достатньо».
Нещодавно стало зрозуміло, які проекти мав на увазі пан Самойленко. Міське управління комунальної власності виставило на конкурс п’ять громадських клозетів на вулицях Пасічній, 2, Липовій Алеї, 5, Князя Романа, 38 і на площі Данила Галицького. Міськрада готова віддати об’єкти в оренду на десять років, натомість винаймач обов’язково має зробити в них капітальний ремонт, замінити інженерні мережі, облаштувати сучасні системи вентиляції та кондиціонування. За оренду громадських вбиралень майбутній власник має сплачувати щомісяця від 550-ти до 3160 грн, залежно від їх місця розташування.
«Тобі що, дерев мало?»
На мою суб’єктивну думку, громадська вбиральня є дзеркалом міста. Вона демонструє впорядкованість, хазяйновитість комунальних служб і, так би мовити, повагу до людей із боку влади. Я не полінувався обійти всі сім діючих клозетів і кілька тих, що не працюють, аби на власні очі пересвідчитися, як львівські чиновники дбають про своїх мешканців і гостей міста.
Тож скільки у Львові «цивілізованих» вбиралень? Тобто коли туалетний папір є в кожній кабінці, а не перебуває під суворим наглядом касира; коли біля вмивальника є рідке мило, паперові рушники і працює «сушка». Та головне – чисте й охайне приміщення без специфічного запаху. Єдиний туалет, що відповідає всім цим вигодам, – на площі Ринок. Більш-менш пристойний вигляд має вбиральня на проспекті Свободи. А інші? Неприємний запах, бруд, приміщення слабо освітлене… Щиро кажучи, мені було гидко заходити всередину. І за що вони беруть гривню при вході?!
Так, у місті працює сім туалетів, іще п’ять міська влада планує здати в оренду. Але крім них у Львові нараховують ще вісім вбиралень. Громадський туалет на площі Святого Теодора (за «Міленіумом») перетворився на сміттєву яму. Як нам повідомили у відділі благоустрою управління інженерного господарства, вбиральня (щоправда, недіюча) є і десь між вулицями Цеховою – Куліша. Та де саме, я так і не знайшов. «Бачиш цей загороджений пляц? – вказав рукою чоловік, який стояв на зупинці. – Всі ходять туди».
Іще «кращу» відповідь мені дали комунальники у Стрийському парку. «Тобі що, дерев мало?» – порадив «альтернативний варіант» один із них. Далі на черзі Високий Замок – візитна картка Львова. На карті парку вбиральні не позначено, а запитати нема в кого. Ну, хто ж у таку погоду піде гуляти – мете мокрий сніг, дме сильний вітер, лише кілька бездомних псів ліниво зиркали у мій бік. Одне слово, клозету там я так і не знайшов.
Альтернатива є. Виходу нема
Придбавши квиток на потяг, автобус або літак, пасажир автоматично платить і вокзальний (комісійний) збір, що входить у вартість проїзду. Це означає, що ви сплатили за послуги, які надає залізничний, авто- або аеровокзал, у тому числі й за користування туалетом. Тобто після пред’явлення квитка вас зобов’язані безкоштовно впустити у вбиральню.
На львівському головному залізничному вокзалі про таку постанову добре знають, на дверях туалету навіть почепили відповідне повідомлення. Та що з того, як у той момент, коли мені «було треба», клозет був зачинений. «У вас квиток на приміський потяг, а в цей туалет можуть заходити лише пасажири поїздів дальнього сполучення», – роз’яснив касир вбиральні, що в головному корпусі. «Але ж там закрито», – парирував я. «Ну, тоді чекайте, коли відкриють, – порадив чоловік. Додам, що того моменту я так і не дочекався, бо через півгодини прибув мій потяг.
Користуватися туалетами в закладах громадського харчування мають право не лише їхні відвідувачі, а й перехожі. Та на практиці все не так просто. У деяких закладах вбиральні зачиняють на ключ, подекуди, помітивши, що ви не клієнт, також не впускають. Натоміть якщо вас «притиснуло» десь у центрі міста, то сміливо можете бігти в міську раду. Тамтешні охоронці ще й пояснять, куди йти. А от відвідати клозет в облраді «сек’юриті» не дозволив. «Знайшов із чим прийти в обласну раду… Іди деінде собі місце шукай», – відфутболив мене охоронець…
Досьє
Діючі громадські вбиральні: у парку ім. Івана Франка, на площі Івана Франка, на проспекті Свободи, на площі Соборній, у парку «Високий Замок», на площі Ринок і площі Двірцевій.
Факти
- 90% громадських туалетів у містах Польщі, де відбудеться Євро-2012, відповідають стандартам чемпіонатів Європи з футболу. Це засвідчило дослідження, яке провів центр TNS OBOP.
- У рамках підготовки до Євро-2012 створили навіть спеціальний інтернет-портал www.toaleta2012.pl, де розміщено інформацію про готовність польських вбиралень до Чемпіонату Європи з футболу.
Стрічка
Санітарна норма: на 1 кв. км має припадати дві вбиральні. Отже, у Львові, площа якого 170 км², мало б бути 340 (!) туалетів
Олег Василевський, "Інформатор"