Не виключено, що кожен власник лічильника води переплачує 30%.
“Ратуша” неодноразово описувала різні хитромудрі махінації, натхненники яких намагаються одурити пересічних львів’ян, себто нас із вами. Виявляється, деякі багатомільйонні авантюри навіть не намагаються пильно завуальовувати і складати в довгу чергу незрозумілі документи, у яких легко заплутатися. Навіщо? Якщо можна зробити все значно простіше. Історія, яку розповів “Ратуші” її постійний читач Богдан Гладун, інженер із багаторічним стажем, може стати прецедентом гучного скандалу на всю Україну. Окрім того, вона вкотре доводить, що влада не вважає нас із вами істотами мислячими… Але про все — за порядком.
„У мене вдома стоїть лічильник води. Встановив я його ще п’ять років тому, але ніде не реєстрував, тому платив за воду з розрахунком на кожного члена сім’ї. З часом порахував і зрозумів, що дешевше буде платити за воду за лічильником”, — розпочинає свою оповідь пан Гладун. Аби користуватися лічильником, його спершу слід протестувати і зареєструвати в ДСП „Водомір”. Богдан Гладун так і зробив. Прийшов додому, прикрутив лічильник, але сталася така оказія, що йому раптово захотілося перевірити, чи добре той лічильник рахує спожиту воду. „Я просто заради цікавості набрав через кран воду у десятилітрову пластмасову пляшку і звірив із показом лічильника”, — продовжує пан Богдан. Результати нехитрого експерименту вражали — лічильник нарахував майже 13 літрів. Експериментатор почав змінювати напір, але результати залишилися незмінними — майже 13 літрів. „Я зняв лічильник і знову попрямував у „Водомір”. Мало що могло статися , може, дорогою його потряс занадто. На підприємстві мій лічильник порівняли з еталонними і виявилося, що він… рахує ідеально. Вертаюся додому — знову 13 літрів”, — здивовано закінчує життєву оповідку Богдан Гладун.
Борони Боже, звинувачувати в чомусь „Водомір”, а відповідно „Львівводоканал” і Львівську міську раду. Але якщо гіпотетично припустити, що еталонні лічильники „Водоміру” насправді “підкручені”, то це означає, що кожен львів’янин, у помешканні якого встановлено санкціонований і зареєстрований лічильник із певного моменту (моменту перевірки на “Водомірі”) платить за воду на 30% більше, ніж за законними тарифами — себто не 3,72 грн за кубометр, а трохи більше чотирьох гривень. Якщо виключно гіпотетично порахувати, скільки людей має зареєстрований лічильник, визначити, скільки через ті лічильники проходить щодня води, помножити на законний тариф і вирахувати звідти 30 відсотків, то виключно (підкреслюємо) гіпотетично щодня нас із вами дурять на мільйони гривень.
Уже після експерименту пан Гладун опитав кількох сусідів і знайомих. „Виявляється, не лише у мене така халепа, а й у всіх. Більшість людей про це знає, але всі в один голос кажуть: „А що ти їм зробиш?” — закінчує Гладун. Очі нашого героя промовляють: “Не за себе боюсь, за Батьківщину образливо!” Відтак, дорогі читачі, ми просимо кожного з вас повторити експеримент пана Гладуна. Якщо і у вашому крані вода має майже на третину більший об’єм ніж у цілому світі, звертайтеся до судів. І вимагайте, нехай особи, які є відповідальними за це неподобство, віддають вам ту воду, за яку ви заплатили. Хай у каністрах несуть вашу воду у ваші домівки, в цистернах довозять, як хочуть зрештою, але справедливість врешті рано чи пізно ПОВИННА повернутися в наше з вами місто.
Найцікавіше в цій історії те, що робиться з тією третиною води, за яку ви заплатили? Куди йдуть гроші, можна уявити, а от куди йде вода — вигадати важче. Гадаємо, що цим питанням зацікавляться відповідні органи, адже, нагадаємо, журналістська публікація є приводом для порушення кримінальної справи.
Михайло ГУЗАРЕВИЧ, "Ратуша"