Тріумфаторка з Аграрного університету

Розмовляв Ярослав БІЛЯЧ, «Ратуша»

|

Наші важкоатлети з чемпіонату Європи, що проходив у французькому Страсбурзі, повернулися з вагомим доробком. У активі українців чотири золоті, три срібні та сім бронзових нагород.

З чотирьох золотих три медалі на рахунку 21-річної Ольги Коробки, яка стала справжньою героїнею чемпіонату. Спортсменка, яка виступає у категорії понад 75 кг, уже два континентальні чемпіонати поспіль стає найкращою, але цього разу їй підкорився ще й рекорд. Чернігівчанка виграла малу золоту медаль у ривку, встановивши новий рекорд Європи — 133 кг. Ольга побила рекорд, який тримався майже сім років. На Олімпійських іграх 2000 року в Сіднеї Агата Вробель із Польщі взяла в ривку 132 кг. Тепер Ользі Коробці належать рекорди Європи в ривку

(133 кг) і в поштовху (164 кг).

Титулована спортсменка часто відвідує наше місто, адже вона навчається у Львівському аграрному університеті. Кореспондент „Ратуші” вирішив детальніше дізнатися про перемоги з уст самої Ольги. Однак, це виявилося не легкою справою. Наша звитяжниця після повернення на батьківщину приймала привітання від управлінців: спочатку у Міністерстві оборони, згодом її вітав мер Чернігова. Перед візитом Ольги Коробки у Чернігівську облдержадміністрацію на прийом до губернатора спортсменка погодилася відповісти на запитання „Ратуші”:

— Шалена воля до перемоги і плідна підготовка до змагань допомогли мені здобути аж три медалі на чемпіонаті Європи. Розпочала готуватися до турніру на олімпійській базі за три місці до чемпіонату. З тими результатами, які я демонструвала у тренувальному залі, легко взяла три медалі.

— Отже, суперниць у Європі у Вас немає?

— Без зайвої скромності скажу, що на нині справді ніхто з європе­йок не може на рівних конкурувати зі мною.

— Отож, можна сподіватися й на олімпійську медаль у Пекіні?

— Головними суперницями на Олімпіаді будуть: американка, кореянка і китаянка. На чемпіонаті світу, що відбудеться у вересні цього року у Таїланді, де розігруватимуть олімпійські ліцензії, подивлюся, що вони зможуть підняти. Зараз не хочу обговорювати свої перспективи — не люблю загадувати наперед.

— Очікували відразу на три „золота”?

— Так. А от те, що зможу підкорити європейський рекорд, стало для мене несподіванкою. Відсвяткувати ще не змогла. Немає на це часу, багато тренуюся, триває дуже серйозна підготовка до чемпіонату світу, на якому нашій збірній треба завоювати багато ліцензій на Олімпіаду.

У важкій атлетиці важливо, щоб була мета, до якої треба постійно йти. Фанатичне бажання тренуватися і тоді лише, згодом, з’являться перемоги.

Постійно на тренуваннях працюємо на менших вагах на кількість підйомів, а раз у місяць можна спробувати взяти велику вагу, таку, як на чемпіонах підіймаємо.

— Чи можна важкою атлетикою заробити собі на життя?

— В Україні важкоатлети дуже мало заробляють. Наприклад, за підкорення рекорду Європи, який тримався сім років, я нічого не отримала. В іншій європейській країні мій гонорар був би кругленькою сумою. Заробити великі гроші у цьому спорті не можливо. Але після перемог отримую не матеріальне задоволення — багато спілкуюся з пресою. Люблю давати інтерв’ю, фотографуватися.

— Це не заважає тренувальному процесу?

— Ні, я лише підтримую форму. А через п’ять днів збірна вирушить у Коктебель, там розпочнемо серйозну підготовку. Найпершим стартом після звитяг на чемпіонаті Європи стане згаданий чемпіонат світу. Основними змаганнями чотириріччя, звісно ж, будуть Олімпійські ігри у Пекіні.

— Знаю, що Ви навчаєтеся у Львівському університеті. Як вдається поєднувати навчання і професійний спорт?

— Я постійно на якихось тренувальних зборах, і, за великим рахунком, окрім підготовки і тренажерів, нічого „не бачу”. Час від часу вдається почитувати книги з різних предметів, щоб знати бодай, про що йдеться. Час вчитися є. Зараз я заочно навчаюся на другому курсі, буду землеупорядником. У Львів приїжджаю двічі на рік, на сесію, у цей час мешкаю у готелі в Дублянах.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...