Традиційний та альтернативний погляд на щеплення: серйозні аргументи на користь другого

Ми звикли ставитись до щеплення як до чогось обов’язкового і неминучого. Ось традиційна думка: свого часу вакцинація врятувала людство від страшних епідемій. Про заслуги щеплення говорять і пишуть із ХІХ століття. А от перші публікації про його негатив з’явились лише наприкінці ХХ.

У кожної медалі є інший бік. І щеплення теж має двоякі наслідки, часто — неочікувано важкі. Нині багато українських і закордонних лікарів висловлюють протилежний традиційному погляд на вакцинацію. Численні дослідження доводять велику шкоду від щеплень на реальних прикладах. Та про все по порядку.

Усталена думка

У Львові важко було знайти спеціаліста зі щеплень, який би розповів про його переваги. Керівник міського центру здоров’я Олександр Горинь порадив звернутися до завідувача алергологічного відділення міської дитячої лікарні Валерія Луговського. Пан Валерій: „Щеплення — серйозне втручання в організм людини. Але без щеплень у нашій країні жити просто неможливо, адже йдеться про безпеку країни, а не окремої людини. Адже зараз у нас епідемія туберкульозу, а наприкінці 90-х років минулого століття була епідемія дифтерії. Останнє було наслідком саме тих статей про шкідливість щеплень і потребу відмовитися від них. Хочу підкреслити: щеплення не гарантує, що людина не заразиться, але гарантує, що негативні наслідки перебігу хвороби будуть мінімальні. Скажемо так, є шанс вижити, наприклад, захворівши на дифтерію. Не можу сказати, чи не надто багато у нас роблять щеплень і чи не надто рано їх роблять. Про це варто запитати у людини, яка розробляла календар щеплень. Цим, мабуть, займався якийсь дослідний інститут. Люди не мають права відмовитись від щеплення, бо тоді становлять небезпеку. Але згідно з Конституцією, мають. Як лікар я радив би щепитися всім”.

Вакцини: від початків до сучасності

У документальному фільмі Галини Царьової “Правда про щеплення”, знятому минулого року в Росії, відтворена історія виникнення вакцин, а також подані висловлювання багатьох лікарів проти щеплень. Автори стрічки стверджують, що сучасна медицина ще не винайшла жодного потужного засобу для боротьби з вірусами, який би мав можливості імунної системи людини. Натомість кожна вакцина небезпечна, оскільки є додатковим, штучно нав’язаним навантаженням на імунну систему та й загалом на всю природу людини. До того ж не кожна людина схильна до тієї чи іншої хвороби. В ІІІ столітті нашої ери в Китаї почалася епідемія натуральної віспи, тоді ж з’явились перші інокулятори — люди, які прищеплювали натуральну хворобу. В Європу віспа потрапила з хрестоносцями, які повертались із військового походу. Голос за кадром інформує, що відомо про указ Катерини ІІ про обов’язкову інокуляцію населення від віспи. То були натуральні щеплення. А з 1796 року роблять щеплення вакциною — прищеплюють не саму хворобу, а препарат. Вакцина — це ослаблені збудники захворювань або продукти їх життєдіяльності, які викликають слабшу відповідь організму. Основоположником вакцинації став англійський лікар Едвард Дженнер, уперше розробивши методику масових і загальнодоступних щеплень. Термін походить від слова vacca — корова. Тобто вмістом препарату була коров’яча віспа, яка, так би мовити, ослабла, побувавши в організмі корови і яку прищеплювали людині. Як слушно стверджує російський лікар Олександр Коток у монографії “Безжальна імунізація”, нема доказів того, що саме завдяки щепленню людство здолало смертельні хвороби. Лікар вважає, що епідемії кору, коклюшу, туберкульозу пішли на спад ще до того моменту, коли були запроваджені масові щеплення проти цих захворювань. Пан Коток доводить, що люди переборювали хвороби суттєво покращивши санітарні умови. Були ж, наприклад, епідемії холери і чуми, які минули без вакцинації. Російський вірусолог Галина Червонська рекомендує вберегти дитину від щеплення бодай до трьох — п’яти років, адже вакцинація таки провокує захворювання, щоправда, у легшій формі. До того ж не всі діти схильні до тієї чи іншої хвороби, яку їм з допомогою щеплення нав’язують насильно і штучно. Вірусолог радить інший спосіб порятунку: привести дитину до хворого однолітка із якимось стандартним дитячим захворюванням (наприклад, кором). Якщо дитина схильна до захворювання, її організм інфікується і природно перехворіє природною хворобою, виробивши на неї імунітет. Якщо не схильна, така участь її омине. Натомість в імунній системі дітей, які перехворіли штучно, не обов’язково виробляються антитіла проти цього захворювання, тож у дорослому віці ці люди можуть перехворіти цією ж хворобою, причому у важкій формі. Вакцинація провокує організм до створення, так би мовити, штучного імунітету. Особливої шкоди завдає велика кількість щеплень, яку традиційно роблять більшості громадян нашої держави ще у ранньому дитинстві, яка перешкоджає правильному розвитку імунної системи. Упродовж перших півтора року дитина повинна оговтатися від дев’яти (!) щеплень, причому перше — від гепатиту В (у перші 12 годин життя), друге — від туберкульозу (у віці трьох — семи днів).

Вражаючі наслідки

Наслідки щеплень, про які не завжди попереджають, можуть бути дуже серйозними. Міністерство охорони здоров’я України у 2006 році затвердило „Перелік можливих ускладнень і термінів їх виникнення після щеплень, що підлягають подальшому розслідуванню”. Серед них, зокрема, такі: важкі алергічні реакції, енцефаліт (запалення головного мозку), менінгіт, гострий міокардит, гіпопластична анемія, раптова смерть тощо. Як можна закривати на це очі? Хіба гуманно керуватися думкою: “Нехай загине двоє — троє, зате виживуть мільйони”? За висловом німецького лікаря Херліха, є один спосіб уникнути ускладнень — не вакцинувати.

У статті “Щеплення — геноцид нації” львівський лікар-гомеопат Лариса Дехтярьова повідомляє: “Вакцини не перевіряють ані на канцерогенний, ані на мутагенний ефекти. А вони існують. У вакцини додають високотоксичні речовини (ртуть, формальдегід, фенол, алюміній). Достатня кількість досліджень довела, що ці речовини шкідливі для організму та стають причиною важких хвороб. Неврологічні ускладнення часто стають причиною енцефаліту. Спеціалісти-криміналісти встановили зв’язок між соціопатією, неврологічними порушеннями, розумовою відсталістю, важкістю в навчанні та особливостями психіки. Ці порушення часто виникають внаслідок субклінічного енцефаліту у дітей раннього віку, який викликає рання вакцинація… Наслідки щеплень позначаються і на характері людини. Зокрема, з’являються відсутність співчуття, утруднене сприйняття дійсності, порушення пам’яті, невміння аналізувати і використовувати досвід, байдужість до майбутнього, егоцентризм тощо. Більшість таких людей мають комплекс невпевненості, який компенсують у прагненні до дискусій, суперечок, впертості. Імпульсивність веде до злочинів. Другий спосіб компенсації слабкості Его у травмованих вакцинацією дітей і підлітків — підвищена та рання сексуальність. Фінальний результат Его — алкоголь і наркотики. Часто люди, які скоїли злочин, потерпають від важких алергічних реакцій. Зрештою, це закономірно, адже алергічні реакції — найчастіший прояв щеплень”.

Американський учений Харріс Култер у першій книзі “АКДП — постріл наосліп” підрахував, що вакцинація в дитячому віці вбиває щороку щонайменше тисячу американських дітей і серйозно травмує ще 12 — 13 тисяч.

Важливо знати

Кожен громадянин України має право відмовитися від вакцинації. У статті “Профілактичні щеплення дітей в Україні” Валерій Луговський повідомляє: “Батьки мають право відмовитися від профілактичних щеплень і після пояснень про наслідки такої відмови, проводиться оформлення в медичній публіковій документації, що затверджується МОЗ України і підписується батьками, про що повідомляється в територіальну санітарно-епідеміологічну станцію. З цього часу вся відповідальність за наслідки нещеплення перекладається на батьків”.

Зрозуміло, вакцинація не є абсолютним злом. Усе добре в міру. До того ж кожна людина унікальна, відповідно, організм кожного з нас потребує індивідуального лікування. Водночас слід враховувати, що імунна система сучасних людей, порівняно із захисними можливостями наших предків, суттєво ослаблена. Підстав для цього чимало — погана екологія, харчування, спосіб життя і навіть мислення. Вакцинація зробила свій внесок в історію. Людство отримало антитіла. Нині питання в тому, аби вміло їх використовувати.

Велика подяка за підготовку матеріалу голові обласного товариства гомеопатів Ларисі Дегтярьовій