11-класник Городоцької середньої школи №4 Віталій Пацай із села Черляни Городоцького району Львівської області потішив навесні не лише рідне село та школу, а й увесь район. Він переміг на Всеукраїнській олімпіаді з географії. Востаннє Городоччина вітала такого призера 1998 року: Василь Клок став найкращим істориком серед школярів України. А тепер Віталій Пацай привіз з обласного Миколаєва диплом першого ступеня. Окрім того, Віталієва наукова робота „Річка Верещиця. Еколого-географічний аналіз“ здобула 2-ге місце на Всеукраїнському конкурсі захисту науково-дослідних робіт з географії. Відразу після цього хлопця запросили без іспитів до ЛНУ імені І. Франка.
Універсальний школяр
Віталій з 6-го класу регулярно бере участь в олімпіадах. Тоді здобув перше місце у районі з математики. А у 8-му класі їздив на олімпіади з 5-6 предметів. До того ж щоразу без проблем потрапляв до другого туру. У школі з першого класу отримував грамоти і відзнаки, неодноразово розв’язував задачі, над якими вчителі мусили „голову поламати“.
– У Віталія – феноменальна пам’ять, – розповідає вчителька географії Лідія Іванишин. – Як шахіст може грати без дошки наосліп, так і мій учень відтворює у пам’яті географічну карту. Щоразу дізнається про зміни на політичному глобусі, намагається бути в курсі подій на планеті. Окрім шкільної, читає багато іншої літератури, передплачує газету „Географія. Краєзнавство. Туризм“.
Цікаво, що батьки Віталія не здобули вищої освіти. Проте змалку зацікавлювали сина до науки, але ніколи не змушували. У 5 років Віталій знав табличку множення. Згодом захопився математикою. Але Лідія Іванишин зацікавила географією і „перетягнула“ юного ерудита від вчителів точних наук. Віталій мандрував світами за мапою, оповідями Жуля Верна.
– Віталіє, чи є такий предмет, у якому ти почуваєшся невпевнено?
– Мабуть, ні. Лише у граматиці у мене маленькі проблеми. Цікавлюся усіма науками. А найбільше – географією, у якій поєднано багато вчень, яка будується на міжпредметних зв’язках.
– Знаєш усі столиці світу?
– Усі не знаю, але головні міста половини країн можу назвати. Найважче – з африканськими.
– Ти, мабуть, справжній вундеркінд?
– Та ні, я звичайний.
З професором не посперечаєшся
Уперше на Всеукраїнську олімпіаду Віталій Пацай потрапив у 10 класі, але виступив слабенько. Перший раз потрапив на такий рівень, де були найкращі. Морально не витримав, розгубився. До того ж, напередодні легковажно поставився до підготовки. Гадав, якщо на обласній олімпіаді все пішло легко, то і на всеукраїнській призове місце здобуде. Але не вийшло.
Наступного року Віталій хотів собі та іншим довести, що може більше. Тож активно готувався. Цікаво, що на обласній олімпіаді отримав лише друге місце, але це дозволило йому поїхати на Всеукраїнську олімпіаду. Три місяці щодня по годині-півтори присвячував географії. Перечитував книжки, журнали.
Олімпіада проходила в обласному Миколаєві. Третього дня був перший тур, теоретичний: тести. Учасників посадили у кількох класах. У кожному сиділи викладачі і стежили, аби ніхто не списував.
– Були такі унікуми, що їм вдавалося підгледіти і списати, але вони врешті нічого не здобули, – розповідає Віталій. – Назвати якусь столицю – такого не питають, бо це – просте запитання. Але, коли добре підготовлений, усі запитання легенькі. Цього року мені було значно легше, без мандражу. Знав, що треба просто прийти, написати і піти. Тож такого хвилювання, як торік, не було – це і вплинуло на результат.
Згодом були описові завдання, робота на карті, розрахунки і задачі. Наприклад, отримав завдання охарактеризувати положення України в останні роки в рейтингу за індексом людського розвитку (70-80-ті місця у світі). Питання були чіткими, менше таких, до яких можна придертися. Попередньої олімпіади один професор заперечив твердження Віталія, що атомні станції – небезпечні, а в Україні – й поготів.
– Професор твердив, що вони доволі безпечні і я отримав негативний бал, – пригадує Віталій. – На апеляції я пояснив свою позицію: в Україні технологія застаріла і не обґрунтоване будівництво на глибинних розломах. Але на апеляції важко довести свою правоту.
Цього ж року не було настільки дискусійних запитань, тож не було необхідності когось переконувати. Віталій у тестах набрав 23 бали із 30. Після них трохи понервувався. Адже знав ще кілька відповідей, але забув. Наприклад, „вилетіла“ з голови назва найбільшого намивного острова у світі, який знаходиться у Бразилії. Але Віталій гарно виступив на практичних завданнях і здобув перше місце.
Спершу Карпати, потім – Японія
Призи були такі собі: книги, карти (раніше давали фотоапарати, магнітофони). Але найбільше шкода, що переможці олімпіад з географії не їдуть на міжнародний конкурс. Хотілося б і там показати себе. Всеукраїнський конкурс був фінішем.
Удома Віталія зустрічали ледь не з пальмовими гілками. Вітали усі, від директора школи і до однолітків. Отримав премію від міської ради Городка та 65 грн. щомісячної стипендії впродовж року від Львівської обласної ради. Районний відділ освіти та школа зараз клопочуть про нагородження Віталія премією Кабміну за внесок молоді у розбудову держави. А з географічного факультету ЛНУ імені І. Франка прийшло запрошення прийти відразу на співбесіду. Тобто Віталій уже фактично студент. Планує піти на спеціалізацію екологія.
Після олімпіади Віталій Пацай здобув ще й друге місце на Всеукраїнському конкурсі захисту науково-дослідних робіт з географії за роботу „Річка Верещиця. Еколого-географічний аналіз“. Хлопець об’їхав цю річку, яка протікає через Городок, робив проби води (аналізи допомогли зробити у санепідемстанції), дізнався, що Верещиця має аж 600 приток. Куратором цієї роботи був професор Іван Ковальчук.
– За роботу я взявся у Малій академії наук, бо вона згодом дає пільги при вступі в університет, до якого я готувався, – розповідає Віталій. – Важко назвати роботу науковою, проте дослідження зібрав на 50 сторінок. Основна проблема Верещиці – замулення та сміття. Дуже складно, але очистити її можна. Було цікаво захищати свою роботу, бо опонентами були професори, з книжок яких у школах викладають географію.
На днях Віталій закінчив школу і у нього, після напруженої весни, усе літо вільне. Віталій полюбляє командні ігри – футбол, баскетбол, зачитується Жуль Верном, Достоєвським, Кафкою, слухає рок, особливо український – „Скрябіна“, „Тостер“, „Плач Єремії“. Також планує мандрувати.
– Мрію об’їхати увесь світ і побачити те, про що так багато знаю з книжок, – зізнається Віталій. – Але спершу – Україну, по якій ще мало їздив. Найбільше хочу в Карпати і Крим. А згодом – у Західну Європу і Японію.
Максим БАЛАНДЮХ
![У Львові прочитають лекцію про Павла Тичину від творців Ти [Романтика]](http://portal.lviv.ua/wp-content/uploads/2024/03/429889301_786347609646332_4874305252106789731_n-228x150.jpg)
