Ірена Тершак, журналістка: “Мене хотіли засунути в дурку, доки не зійдуть синці, а вже потім випустити”.

|

“Я вікон не била, і це є на касеті. Я йшла з продуктами, це було 28 числа, день закінчення школи. Моя малеча в п’ятому класі, завершилася школа, я думала закупити продукти, щоб ввечері відмітити, що вона закінчила клас, я якраз йшла попри ринок. На ринку, наскільки мені відомо, є міліціонери, я собі йшла спокійно з маршрутівки вже з продуктами. Я переходити через дорогу на маршрутівку – зупиняється УАЗ – “Ви Тершак?” “Я,” – кажу. “Сідайте, поїхали.” “Куди, – кажу, (в мене записано це все на касеті) – може немає потреби. Диктофон в мене не вилучили, бо їм розуму не хватило, він був у сумочці.

Аналізу крові в мене не брали. П’яна не була, випила тільки 80 грамів горілки ще в обід, коли ми зібралися з усіма батьками в школі, але до вечора до вже випарувалося. В гуртожитку мене не було, я не просилася ні до яких наркоманів, не знаю звідки взялася та заява. В мене є гіпотеза, чому мене затримали. Я писала матеріал про військові бази у Брюховичах, там говорила із місцевими. Місцеві розповіли, що бояться не баз, а гучних гулянь з фейерверками та стріляниною на дачах правоохоронців. Там є дачі, в яких гуляють керіцвники правоохоронних структур, проте вони зареєстровані на інші прізвища. В мене було фото і я готувала матеріал про це. Я гадаю, що Михайло Курочка керував тою так званою “спецоперацією”, адже і в Курочки є вілла в Брюховичах.

Мене били до медекспертизи. Мене хотіли засунути в дурку, потримати там, доки не зійдуть синці, а вже потім випустити. Щоправда медики прийшли, подивилися, сказали : “нормальна людина” і поїхали. В мене є касета практично всього, що відбувалося у райвідділку і є запис того як мене затримував наряд ППС. Фактично вони намагалися мене обшукати одразу в райвідділі, коли привезли. І справді оце маленький майор (оперативний черговий Залізничного райвідділу Ігор Вітинський – авт.) почав обшуковувати. Навіть в показах міліціонерів є розбіжності, одні кажуть в чорному плащі, червона спідниця і більше нічого, а це була червона сукня на защіпках і на поясі і ще на поясі шпилька є. В мене був чорний плащ з чотирьма накладними чорними кишеньками. Цей майор заліз мені в кишеню, нічого не знайшов і почав лізти мені під плащ. Я кажу: “Вельмишановий, назвіться, з якого приводу, викликали чергового з якого і приводу і чого мене сюди привезли?” Він мені нічого не пояснює і “Давай будемо проводити догляд.”

Потім, справді там викликав ще якогось чергового і ще якогось міліціонера і каже: “Тримай, мушу її оглянути, будемо проводити догляд.” Я знаю що таке обшук, а що таке догляд – я не знаю. Він же не лікар, щоб проводити догляд. Я йому кажу: “Відчепися, мужчина, чого ти лізеш.” Він тримає за руки і далі починає мене общупувати, облапувати. Він почав плащ роздирати, закльопки розлетілись, єдине, що пояс тримав, бо був на шпильках. Це дуже розлютило. Він почав лізти мені під бюстгалтер і таке інше. Другий черговий, що прийшов потім і побачив мене в клітці, побитою, каже: “ви в нас в списках не рахуєтесь”, почав мене відчищати, подав склянку води, він перелякався страшенно. Я кажу: “Ви мені не скажете прізвище цього чергового.” “Ні, прізвища сказати не можу, але він колишній працівник ДАІ”. Я його потім по своїх каналах знайшла. Бив мене він і ще багато працівників з карного розшуку, чергової частини, бо я не давала себе роздягнути.

Почалося з того, що я відіпхала майора, коли він почав лізти вже в білизну. Сталося так, що він якось засунувся і отримав ліктем в око. Він дуже образився: “Ах ти ж так (і там нехороше слово – Ірена Тершак)”. Він почав мене скручувати, покликав на допомогу ще працівника з чергової частини, вони мене почали тримати, я почала відкопуватится, тому що нащо мене роздягати в райвідділі – не дамся! Згодом кажуть: “Показуй що в тебе є? “Що в тебе є в кишенях?” але нічого не знайшли, мабуть шукали гроші, але в мене нічого не було. Потім мене закували в наручники, я з наручників вирвалася, їх це обурило, вони на мене накинулися мало не всім райвідділом, кинули на землю і почали товкти. З керівництва в райвідділі нікого, крім майора, не було. Він і давав вказівки: “тримати, бити, писати.” Тобто він всім розпоряджався на правах господаря. І ще такі вислови: “Мене багато керівництво знає, я багато з ким працював, я розуміюся з Салом.”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...