ОСТАННІ НОВИНИ

На Львівщині процвітає «чорна археологія»

|

Явище «чорної археології» на території Львівської області набуває загрозливих масштабів. Керівник товариства пошуку жертв війни “Пам`ять” Ярослав Онищук стверджує, що якщо її не спинити, то через 10 років Львівщина втратить матеріали пам’яток історії, пов’язані з Першою та Другою світовими війнами.

«Це явище незаконне, побудоване на грабежі. Чорні археологи працюють без дозволів, розкрадаючи і руйнуючи пам’ятки історії», – зазначає Ярослав Онищук.

За його словами, найчастіше від діяльності «чорних археологів» страждають могили та місця боїв Першої і Другої світових війн. Так від них нещодавно постраждали поховання радянських солдатів у селі Хмелева Золочівського району . Сліди “чорних археологів” також помітні у Карпатах, на горі Татарівка, на місці боїв солдатів російської царської армії з австро-угорськими й німецькими військовими. Бувають вони і в місті Плісненську, у селах Сасів та Легкобуж.

«На Львівщині працюють цілі групи «чорних археологів». Приїжджають вони не лише з України, а й з Росії та Польщі. Найбільше їх цікавлять захоронення німецьких солдатів, адже навіть ґудзик з їхнього строю на чорному ринку щось вартує», – розповідає Ярослав Онищук.

Як наголошує він, все, що знайшли «чорні археологи», осідає в приватних колекціях і втрачається для науки. «Вони беруть те, що їх цікавить, а решту викидають. Що важливо, після «чорних археологів» історик працювати не буде, оскільки історична картина вже є спотвореною», – каже Ярослав Онищук.

На думку керівника Львівського товариства «Пошук» Віктора Федущака спинити явище «чорної археології» на території Львівської області допоможуть роз’яснювальні роботи серед сільських голів. «Нерідко вони безграмотні і безпорадні і не мають «зеленого» поняття, що з цим робити. Найчастіше місцеві мешканці найбільше допомагають «чорним археологам», – впевнений він.

Нагадаємо, в Україні існує закон про охорону культурної спадщини, місць боїв і військових поховань, що передбачає кримінальну відповідальність за розгарбування. Однак жодного разу за цією статтею ніхто не зазнавав покарання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *