Правду, яку закопують просто на очах - “Львівська газета“, 1 грудня

– ТАКОЇ упередженості та хамської поведінки судді, який веде кримінальну справу про побиття і спробу зґвалтування, я ще не зустрічала… – розпочала свою розповідь постраждала Любов Голубка. – На мою думку, ці безчинства, що чинять у суді при розгляді моєї справи, напевне наперед продумані… Я переконана, що дії судді В. суперечать закону, а правду, яка викриває злочинця, закопують просто на очах…

“…Півгодини він бив мене в обличчя і по голові та погрожував зґвалтувати…”

Того вечора, 5 березня 2003 року, який міг стати фатальним для Любові Голубки, вдома її очікували чоловік і двоє дітей. Швидко минули десята година, одинадцята, північ…, а жіночки не було… Вона, вперше не попередивши нікого, не прийшла додому.

– Я працюю викладачем у музичній школі №6, що на вулиці Гнатюка, – розповіла Любов Голубка. – Цього дня довелося трохи затриматися на роботі. Зі школи я вийшла, коли минула десята година. Живу я по вулиці Каменярів, що зовсім недалеко від моєї роботи, тому ходжу пішки, це займає приблизно 15-20 хвилин.

За словами пані Голубки, шлях додому пролягає повз парк імені І. Франка (колишній парк ім. Костюшка – “Газета”). На вулиці вже було темно та холодно, ще лежав сніг, подекуди простували перехожі. Вона пройшла вулицю Січових Стрільців, перетнула вулицю Словацького та продовжувала свій рух центральною алеєю парку…

– Я подивилася на годинник, була 22.30, – продовжувала пані Голубка. – Назустріч мені прямував молодий чоловік. Коли ми з ним зрівнялися, він підбіг і схопив мене за праву руку, в якій я тримала сумку і поліетиленовий пакет із речами, просичав: “Тихо, тихо…”. Він був п’яний і всі погрозливі фрази говорив виключно російською мовою. Далі затулив мені рот долонею, щоб я не кричала. Коли я все-таки закричала, він почав бити мене кулаком в обличчя і штовхати вглиб парку…

Там він повалив її на лавку, бив, вимагаючи гроші, погрожував зґвалтувати. Численні удари зловмисник завдав виключно в голову й обличчя, примовляючи: “Давай деньги…”

Потім навалився на неї і в цинічній формі сказав, що зґвалтує. Відразу вхопившись за пасок штанів, розірвав їх. Черговим ударом він вибив зуб, а також зламав ніс. З обличчя зробив справжнє місиво…

– Я не втрачала свідомості, це, напевно, його дуже дратувало, – з тремтінням у голосі продовжувала пані Голубка. – Він схопив мене за волосся і вирвав клапоть із корінням, просичав: “Давай золото…” В мене золота не було, лише на шиї простий ланцюжок із хрестиком, але він його не знайшов, бо був дуже п’яним… Після цього від наказав покласти руку між ноги. Тремтячи я запитала: “Між чиї ноги?” Це його розлютило. Він встав, узяв мою руку та сказав, що переламає всі пальці. Вхопив за мізинець і різко рвонув. Палець хруснув. Нападник відразу ж радісно засичав: “Один уже єсть…”

Від болю вона присіла, при цьому куртка наповзла їй на голову. Кричати вона не могла, бо бракувало повітря. В цей час злочинець, завдавши кілька ударів у потилицю, заходився її душити. Марія пручалася… В один момент відчула, що нападник відпустив її. Зняла куртку і побачила, що він лежить горілиць без свідомості. Вона відразу схопилася на ноги і побігла в напрямку вулиці Соломії Крушельницької. Забігши в подвір’я будинку №17, почула за собою тупіт ніг… Це знову був він.

– Я голосно закричала: “Допоможіть!”, а цей перевертень продовжив свої екзекуції… – наголосила пані Люба. – З вікна почувся жіночий голос: “Я викликала міліцію…” Нападник цього, напевно, не почув, бо продовжував мене бити…

Поруч розташований бар “Муза”, з нього вийшли двоє хлопців. Один із них допоміг підвестись пані Голубці, а інший підійшов до молодого чоловіка, аби зупинити його. Цей не пручався, лише казав: “Что ты лезеш? Ти что, ее знаешь?” Хлопці вирішили не відпускати його до приїзду міліції, яка незадовго прибула на місце злочину.

Студент-перевертень

Нападник Микола П., на той час студент четвертого курсу (тепер уже п’ятого – “Газета”) національного університету “Львівська політехніка”, на допиті не визнав своєї провини і подав свою версію подій цього вечора.

– Близько одинадцятої години я поспішав додому на Сихівський масив. Перед тим, я з другом побував у піцерії “Нью-Йорк Стріт”, де ми розпили пляшку вина марки “Альмінська долина”, з’їли дві булочки та морозиво…

Працівниця піцерії Оксана повідомила “Газету”, що спиртних напоїв, окрім пива, у них немає. Щоправда, частенько відвідувачі, попри заборону, приносять і розпивають спиртні напої, зауважила вона.

“…Алея, по якій ішов Микола П., була засніженою, тому прохід був вузьким, і він не зміг розминутись з жінкою, яка йшла йому назустріч, – ідеться у записах допиту. – За те, що він її штовхнув, вона почала його ображати: “Козел, урод, придурок. Тобі мало місця..?”. Йому стало образливо і він їй відповів: “Подивіться спочатку на себе, а пізніше говоріть про інших…” За це вона його вдарила в обличчя. У відповідь він наніс їй удар в ділянку лівої брови… Під ногами був лід. Вона послизнулася і впала. Микола П. відразу підійшов до неї, щоб підняти і вибачитись. Однак у цей момент Голубка вдарила його правою ногою в живіт. Від удару Микола П. присів, а в цей час Голубка побігла в сторону виходу парку. Миколі П. стало образливо за те, що вона вдарила його, і побіг за нею, щоб з’ясувати, за що Голубка вдарила його… У під’їзді жінка почала кричати і знову вдарила Миколу П. рукою по обличчі. Йому знов стало образливо, і він кулаком відповів їй, від чого вона спіткнулася і впала. Коли Микола П. підійшов до неї, щоб її підняти, Любов Голубка вдарила його ногою в груди, від чого він присів. У цей час, скориставшись моментом, жінка втекла, а його біля під’їзду побили двоє невідомих, і після цього без пояснень забрала міліція…”

Із цієї розповіді випливає, що Микола П. вдарив Любов Голубку лише двічі, а вона його – чотири рази, двічі ногами…

У коментарі “Газеті” старшина міліції, командир відділення другої роти ППС Галицького РВ ЛМУ УМВСУ Григорій Стадник розповів, що під час затримання Микола П. поводився впевнено. У правоохоронця склалося враження, що цей злочин явно не був експромтним. “Жінка стояла вся обдерта і побита, – розповів він. – Обличчя було залите кров’ю, одяг пошматований. Вона так трусилася і від того шоку не могла навіть згадати та вимовити свого прізвища. Коли лікарі приїхали, вони також жахнулися від вигляду потерпілої. А зловмисника відвезли в райвідділ і більше його не бачили”.

“Відповідні служби провели експертизу на наявність в організмі алкоголю лише індикаторною трубкою, – зазначила пані Голубка. – Не перевіряли вмісту етанолу у крові, аби більш точно визначити, в якій стадії сп’яніння перебував нападник. Не провели також експертизу на наявність вживання психотропних речовин чи будь-яких інших наркотичних речовин. Така недбалість викликає багато запитань…”

Зазначимо, що, починаючи з перших допитів, біля Миколи П. постійно перебував адвокат, від послуг якого невдовзі підозрюваний відмовився і знайшов собі іншого.

– Я не давав гарантії його повного виправдання, тому від моїх послуг він відмовився – прокоментував “Газеті” Володимир Калайдін, адвокат юридичної консультації Франківського району. – Всі докази, в тому числі клапоть волосся, який знайшли на місці злочину, кров’яні відбитки на речах потерпілої лише підтверджували його провину. Я просто не давав гарантії, що Миколу П. виправдають за всіма статтями…

В ізоляторі Миколу П. протримали лише 10 діб і відпустили з підпискою про невиїзд… Є кілька причин, згідно з якими звільнили Миколу П. з-під варти. По-перше, він живе у Львові, навчається у ВНЗ, є позитивна характеристика з місця навчання, є заслуги та нагороди його батька перед Батьківщиною. (Батько служив в Афганістані – “Газета”). Парадоксально, але так…

У НУ “Львівська політехніка” повідомили, що Микола П. досі відвідує заняття і справно складає модулі. “В нас немає причин його виганяти, – розповів завідувач кафедрою електронного машинобудування Зіновій Стоцько. – Дайте мені рішення суду, і тоді ми вживатимемо заходів. А так, була проведена виховна робота, у групі це питання розглянули й обговорили. Інші студенти вірять Миколі, у них немає сумнівів у його невинності. Він наче непоганий хлопець…”

“Вас ґвалтували грабуючи чи грабували ґвалтуючи…”

28 жовтня у приміщенні місцевого суду Галицького району міста Львова відбулося п’яте слухання кримінальної справи про звинувачення Миколи П. Цю справу веде суддя В., який, за словами Любові Голубки, “не робить жодних зусиль, аби принаймні поводити себе пристойно і проводити засідання в рамках закону…”

– Він нікого не пускає на засідання, хоч у протоколі зазначено, що воно відкрите, – поскаржилася пані Голубка. – Всі зухвалі й цинічні запитання до мене навіть не протоколюють. Там записано лише мої відповіді. На одному із засідань суддя крикнув (а він постійно кричить на мене): “Ви оприділіться, вас ґвалтували грабуючи чи грабували ґвалтуючи…”, “Чому він вас не зґвалтував, а може, він гроші в штанах шукав?” або “Ви стверджуєте, що вас довго били, то як ви могли встати і побігти, яка сила вас понесла?” На всі мої відводи, що передбачали заміну судді, реагують негативно, і В. далі веде цю справу…”

Любов Голубка стверджує, що суддя упереджено ставиться до неї. За її словами, враження таке, ніби вона підсудного хотіла зґвалтувати, а не він її. “Причини упередженості можуть бути різноманітними, – казала пані Любов. – Не потрібно забувати, що суддя В., як і батько підсудного, – “афганець”… Є багато фактів порушення закону, які підтверджують усі мої слова. Незабаром я передам цю матеріали у Вищу раду юстиції…”

Під час засідання, з якого всіх, у тому числі і журналіста “Газети”, вигнали, вдалося зустріти і батьків підсудного. Коментувати будь-що, зокрема дії свого сина вони відмовилися, лиш зазначили: “Це все вона підстроїла…”

Засідання цього дня тривало недовго. Через відсутність одного зі свідків його перенесли на 17 грудня. “Газета” обов’язково стежитиме за подальшим перебігом цієї справи.

Андрій Горуна, “Львівська газета“, 1 грудня