Бартер для «Знесіння»

Наталя ДУДКО, "Ратуша"

|



Реанімуючи на минулотижневому круглому столі ідею спорудити
в парку «Знесіння» візит-центр, представники влади змовчали про можливий
зв’язок цього будівництва з фірмою «АрхіБуд», яка позиціонує себе як інвестор,
що демонструє наполегливе прагнення будь-що забудувати охоронну паркову зону.
Ініціатор круглого столу за участі представників влади міста, громадськості та
керівництва парку, член ініціативної групи з питань збереження та розвитку
парку «Знесіння» Наталя Криничанка зазначила «Ратуші»: «Я вперше чую про те, що
інвестор має допомагати будувати візит-центр. Ішлося про ідею візит-центру, але
суто на території, де тепер гаражі, де є інформаційний центр парку, і не було
мови про участь цього інвестора у спорудженні візит-центру. Для нас принципово,
що на «Знесінні» загалом не може бути жодного будівництва, і громада в цьому
одностайна».

Тим часом можливість бартеру з «АрхіБудом»:
«дозвіл»-погодження на забудову ділянки на Довбуша, 15 в обмін на участь у
фінансуванні візит-центру підтвердив «Ратуші» директор регіонального
ландшафтного парку «Знесіння» Олександр Завадович: «Уже кілька років у нас є
ідея спорудження візит-центру. Це мав би бути осередок, який слугував би не
тільки нашому парку, а й був би цікавою ідеєю для Львова. Наразі коштів
вистачило тільки на те, щоб інститут «Укрзахідпроектреставрація» розробив
проектну пропозицію. Ми шукаємо джерела дофінансування: від місцевого
інвестора, з міжнародного проекту, з місцевого бюджету… Торік саме «АрхіБуд»
заявляв, що готовий узяти на себе благоустрій частини паркової території й
водночас мали б розглянути пропозицію участі в розвитку нашого освітнього
центру. Якби інвестор погодився дофінансувати частину хостелу, то, можливо,
переглянувши проект, можна було б дозволити йому протягнути там свою ідею
готелю іншого рівня, вищого класу».

Спроби вберегти заповідну зону від забудови «загрузли» в
майже 20 судових позовах. Триває судовий процес і нині: у понеділок відбулося
чергове слухання розгляду адміністративного позову прокуратури
м. Львова до Львівської міської ради про скасування ухвал щодо надання ТзОВ
“АрхіБуд” ділянки на Довбуша, 15 (площею 2,8939 га) — території,
яка є частиною Регіонального ландшафтного парку «Знесіння», розміщена в межах
Державного історико-архітектурного заповідника та охоронної зони ЮНЕСКО. 

Реклама партнерів

Участь у круглому столі щодо ситуації з парком «Знесіння»
чиновники не проігнорували (журналісти та організатори багатьох суспільно
значущих для міста заходів знають, що представників міської влади дочекатися
дуже складно): прийшов заступник міського голови з гуманітарних питань Василь
Косів, директор департаменту містобудування Андрій Павлів, начальник управління
архітектури Юрій Криворучко, начальник юридичного управління Гелена Пайонкевич,
начальник управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин
Михайло Бокало. І висловлювалися посадовці, судячи зі слів Наталі Криничанки, вельми цікаво й колоритно: «Чиновники переконували, що вони люблять
парк, захищають його і зроблять усе для того, аби уникнути будівництва. Вони
казали: «Громадо, ми з вами!». Це прозвучало, і це запротокольовано. Після розмови
з чиновниками та керівництвом парку на черзі — спілкування громадськості з
депутатами, бо в разі позитивного рішення суду депутатам доведеться
переголосувати незаконні ухвали. Окремий крок — розмова з інвестором, щоб він
погодився на рівноцінну ділянку у Львові, аби тільки не будувати в парку. Ми
готуємо стіл переговорів з «АрхіБудом», але залучення його до подальших
процесів будівництва у парку я вважаю недопустимим».

Однією з причин, які гальмують домовленість з «АрхіБудом»
про окреслений бартер, є недовіра до цього інвестора, зазначив Олександр
Завадович: «Як це гарантувати? Юридичне управління мало б нам допомогти
сформулювати, щоб була гарантія. Потрібно створити громадський контролюючий
орган, дорадчу структуру, яка би тримала руку на пульсі цього процесу, від
проектування до реалізації. Бо підозрюю, що може знову з’явитися не готель, а
повториться стара тема житлової забудови. Крім того, ця історія в суді, який
зініціювала громада. І може постати питання, що все треба чи можна скасовувати
і починати розмову з нуля. А я не знаю, чи це можливо, бо судячи з того, що
пояснили юристи, прийнято дуже багато документів, і їх скасування навіть на
рівні органів місцевого самоврядування — тривала і складна процедура. І ще
питання, що було б кориснішим для Львова, яке рішення. Інвестор уже якісь
гарантії на ділянку здобув, і важко робити зворотні кроки. Ну не втечемо ми
одні від одних. І інвестор, який побоюється, що буде далі, і ми, які не віримо,
що з того буде корисного, і громада, яка бунтує і каже: повернімо все до
нульового пункту. Нам варто було б вчитися співіснувати на взаємній довірі, на
взаємних вигодах. Бо інакше — два роки судів, а там, де починали, на тому й
зависло. У вічному конфлікті ніколи нічого не створимо. Є такі економічні
умови, що міська рада не спорудить самотужки навчальних осередків. Така схема,
на жаль, прийнята нині у всьому світі: щось жертвуєш для інвестора, а щось від
нього гарантовано маєш отримати. Не обійтися без діалогу громади, влади,
бізнесу. Однак потрібні гарантії — і інвестору, і громаді. Ситуація складна. І
більше нині потрібна навіть психологічна робота. Але юридична теж».

Коментарі

Юрій Криворучко, головний архітектор Львова:

— Потрібно дочекатися судового рішення, а тоді побачимо,
якими будуть дії інвестора. А загалом є юридичні підстави для будівництва
візит-центру, який там планують, і готельний заклад у природоохоронному об’єкті
теж може бути, за законом. Якщо є інші думки, це вирішують шляхом домовленостей
або в судовому порядку хтось добивається своїх бажаних бажань. Інвестор свого
часу пропонував добровільно передавати парку 2 га землі, а частинку, яка
потрібна для будівництва готелю, залишити у своїй оренді.

Віра Балаж, архітектор:

— Ландшафтний парк «Знесіння» створено ухвалою Львівської
обласної ради № 327 від 2 грудня 1993 р., тому Львівська міська рада не мала
права виносити рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки. Але
винесла. Чи винен у ситуації, що склалася, інвестор? Я вважаю, що ні. Адже йому
запропонували ділянку в престижному ра­йоні, і він погодився. Не його справа —
з’ясовувати історію оборудки. Запропонували купити кілька розвалюх — купив.
Сказали, що треба розробити містобудівне та історико-містобудівне обґрунтування
— замовив (за що заплатив відповідну суму грошей). Інвестора «кинули». Але до
чого тут громада міста? Як на мене, треба облаштувати територію (за кошти
державних субвенцій чи гранту) і закрити питання з будь-яким будівництвом.
Навіть якщо створять наглядову раду, будь-якої миті можуть з’явитися
бульдозери, і тоді вже їх звідти не виженемо. Замість пропонованих двох
поверхів із мансардою для візит-центру, може знову з’явитися щось значно
масштабніше. Крім того, на цій території, біля костелу Святого Войцеха, за
часів епідемії чуми було дитяче кладовище, де ховали дітей, які вмирали від
цієї хвороби. Як можна на такому місці споруджувати дитячий
розважально-відпочинковий центр?

Тетяна Крушельницька, доцент НУ «Львівська політехніка»,
депутат Львівської міської ради п’яти скликань:

— Я проти таких бартерів і проти інвестора на Довбуша, 15
зокрема. Бо первісно це територія парку “Знесіння”, і вона мала б слугувати
розвиткові парку. А те, що українські військові, які на цій території були
розташовані, потім торгували, мало не собачими будками і розпродали їх як
капітальні споруди, і за ними й землю, то це просто ганьба. Безумовно, паркові
«Знесіння» треба допомагати. І гаражі не мали б залишатися у тому вигляді, в
якому вони є. Коли я бачила їх на початку літа, вони виглядали як приміщення,
які конче потребують якоїсь ідеї, можливо, галереї… А щодо візит-центру, то не
можу наразі сказати, чи я би була «за» нього, треба докладніше ознайомитися з
ідеєю, з проектом. Але я категорично проти забудови тієї території, яку
звільнили військові. Хіба що створити там відпочинкову частину для дітей із
розвагами.

Парк «Знесіння» львів’яни мали б усіляко захищати. Він
споживає з міського бюджету мізерні гроші, порівняно з тим, які кошти вкладали
в останні роки у реконструкцію Стрийського парку чи парку Івана Франка. Дуже
багато для того, щоб цей парк існував, зробив його директор Олександр
Завадович. Треба бути дуже пильними, адже не думаю, що ті, що хотіли забудувати
«Знесіння», відмовилися від цього наміру. Якби в нас були нормальні інвестори,
які є патріотами, мають нормальну позицію у ставленні до свого міста, які
хочуть у цьому місті щось зберегти, а не тільки заробити, тоді, безумовно, з
ними можна було б домовлятися.

Наталя ДУДКО, "Ратуша"

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...