Дмитро Видрін: "Україна живе "по понятіях" двох Вікторів"

Андрій ПАКОШ, “Україна і час”

|

В Україні не було політичної кризи, адже рівень економіки не знизився. Президент змусив прем`єр-міністра жити “по понятіях”. Причому вони обидва когось “кинули”: перший — Тимошенко, інший — соціалістів з комуністами.

Створювати ж опозицію знову доведеться Юлії Володимирівні. А позачергові вибори на шістдесятий день не відбудуться.

Народний депутат України Дмитро Видрін поділився з кореспондентом “УіЧ” своїми думками з приводу теперішньої політичної ситуації у країні.

Сільський вчитель Ющенко

— Чи реально провести позачергові вибори на шістдесятий день після вирішення усіх політичних домовленостей, досягнутих між Президентом та його опонентами?

— Мені здається, що абсолютно не реально. Це, по суті, спроба затягнути переговори, в результаті яких з`являтимуться все нові і нові обставини. А потім хтось заявить, що треба перерахувати виборців, бо немає вільних списків, інший скаже, що потрібно доприйняти нові закони, бо тих 20 законів, про які йшлося, недостатньо. Так що ця історія буде довгою.

— Натякаєте на те, що політична криза в Україні набуде іншої форми?

— В Україні не було політичної кризи, адже не знизився рівень економіки. Економіка і політика — це фактично ті ж яйця, навіть якими кидали в Януковича, тільки з різних боків. Тобто якщо є спад економіки, можна з великою ймовірністю говорити про існування політичної кризи. Якщо економіка зростає, то ніякої кризи немає, адже економіка чутлива до політики. Була криза елітна чи міжелітна, і от вона тепер потроху вирішується. У цьому процесі брали участь принаймні три, а може, трішки більше сторін. Це Президент, коаліція та уряд на чолі з Віктором Януковичем, які, на маю думку, треба трохи розрізняти, адже почалися великі проблеми між регіонами, соціалістами й комуністами. З іншого боку — Юлія Володимирівна, яка не хотіла чекати ще чотири чи п`ять років до наступних виборів. Між цими суб`єктами виникла напруга, яка переросла у нібито політичну кризу. Тепер вона вирішується, причому таким чином, що ми отримали не договір, а змову Президента та прем`єр-міністра.

Відбулася досить дивна річ. Три роки тому, коли не було рішення Конституційного Суду щодо виборів Президента, Янукович пропонував Ющенку жити “по понятіях”, хотів домовитися, аби він став Президентом, а Ющенко прем`єром. Тоді Ющенко не пішов на це, відповів, що потрібно жити за законами, і запропонував дочекатися рішення суду. Так, Ющенко переміг, бо змусив Януковича жити за законами. А тепер Президент змусив прем`єр-міністра жити “по понятіях”. Янукович пропонував Ющенку жити за законами, а той відповів, мовляв, навіщо нам закони, ми ж два такі здорові добрі хлопці, два Віктори, два переможці, ну навіщо нам закони? І вони фактично зруйнували закон. Тепер Україна живе “по понятіях” двох Вікторів.

— Тобто вони хочуть поділити владу між собою. А як же Тимошенко?

— Гадаю, що Ющенко і Янукович дещо не враховують моменту. Зараз їм не так важко поділити владу, і, наскільки мені відомо, всі задоволені посадами. Янукович поки що не прагне бути Президентом, а Ющенко не хотів би знову стати прем`єр-міністром, бо знає, наскільки це клопітна посада. Не виключаю, що вони поділять владу. Мене насторожила фраза Президента про те, що в наступному парламенті буде та сама конфігурація, тільки люди вже навчені якимись незручностями. Здається, що Ющенко ще більше прагне бути таким собі сільським вчителем, для якого важливо не стільки досягти результату, скільки навчити учнів правильно сидіти у класі, а на перерву виходити строєм. Якщо перекласти на людську мову, то “регіони” знову сформують правлячу коаліцію, але цього разу вони будуть слухняними. Якщо ж ні, то знову виникнуть труднощі. А навіщо вкотре витрачати гроші на наступні вибори? От Ющенко сказав цікаву фразу, що з Юлії зробить справжню українку, а з Януковича — справжнього українця. Як на мене, з Януковича він вже майже зробив “справжнього українця”, тобто слухняного прем`єр-міністра. І разом вони створять спільну коаліцію вже без комуністів та соціалістів, яка матиме триста голосів у наступному парламенті.

“Регіони” не підуть в опозицію

— Якщо утвориться “помаранчева” коаліція, то Партія регіонів опиниться в опозиції. Тоді “регіони” можуть відмовитися від 150 мандатів, тим самим поставивши на межу розпуску і наступну Верховну Раду. Правда, у Конституції є норма, що парламент, обраний на дострокових виборах, не може бути розігнаний протягом року. Але що завадить Партії регіонів почекати…

— Теж ймовірний варіант, який є найкращим для “регіонів”, бо якщо з Януковича вже зробили справжнього українця, то решта не стали справжніми політиками. Я багато разів говорив лідерам “регіоналів”: “Навіщо вам влада? Ви поспішаєте, ви ще не стали політиками, попрацюйте в опозиції кілька років, а потім вже прагніть влади”. Вони ж захотіли влади відразу, тепер її отримали і не знають, що з нею робити. Однак я думаю, що “регіони” не підуть в опозицію. Вони будуть іти у владу і, радше за все, з “Нашою Україною”. А створювати опозицію знову доведеться Юлії Володимирівні.

— Але ж Юлія Тимошенко теж не горить бажанням бути в опозиції?

— У нас чомусь ніхто не любить бути в опозиції. Всі хочуть бути при владі, хоча в багатьох європейських країнах є партії, які були в опозиції від 70 до 100 років і не відчували великого дискомфорту. Ми так влаштовані, що майже всі хочуть мати владу, ніхто не бажає працювати критичними аналітиками.

— Фактично, угодою з Президентом Віктор Янукович “кинув” соціалістів?

— Це подвійне “кидалово”. Віктор Федорович “кидає” і соратників, і Тимошенко, адже знає, що вона мріє про президентські вибори, бо не має шансів перемогти на парламентських, а отже, й можливості сісти у крісло прем`єр-міністра. З боку Ющенка це “кидок” Тимошенко, бо він знає, що вона з кожним днем втрачає відсотки. Якби вибори відбулися наприкінці травня, то Тимошенко набрала би 25 відсотків, у червні мала б 20, а в жовтні взагалі 15. Тому Ющенко, пролонговуючи термін виборів, залишає таким чином Юлію Володимирівну з нічим.

— Яка доля чекає на соціалістів, яким соціологи прогнозують провал на виборах? Натомість у Верховній Раді може з`явитися партія Юрія Луценка. Наскільки серйозні у нього шанси?

— Я гадаю, що це реальна соціологія. Хоча до виборів ще досить багато часу, і, радше за все, вони відбудуться наприкінці жовтня або у грудні. Це найреальніші терміни, до того часу може щось змінитися. Якби зараз були вибори, то “Народна самооборона” Луценка набрала би близько 3-4 відсотків, соціалісти перебувають на межі, так само і Вітренко. “Регіони” матимуть приблизно від 30 до 34 відсотків.

Страждати за друзів та правду

— І Президент, і прем`єр-міністр говорили, що для того, аби вибори відбулися цивілізовано та демократично, треба ухвалити низку законів. Можна очікувати закону про імперативний мандат?

— У цій змові два Віктори переступили не тільки через закони, але й через рекомендації Європи. Ми знаємо, що ПАРЄ рекомендувала дочекатися висновків суду і скасувати імперативний мандат, бо це не підлягає європейському праву. Ми не можемо прагнути до Європейського Союзу та НАТО, де немає жодної країни з імперативним мандатом. Як можемо прагнути до НАТО, коли маємо іншу політичну систему, ніж решта країн? Якщо є змова Вікторів, треба забути про Європу, а коли забули про Європу, можна впроваджувати імперативний мандат чи корейську однопартійну систему.

— З ким піде на вибори ваша “Партія вільних демократів”?

— Поки що нам ніхто не пропонував іти разом в коаліції. Ми розраховуємо на власні сили. Якщо все буде гаразд, підемо самі, бо хотіли би жити за законами, а не “по понятіях”, адже те, що пропонують, для нас не є природним. От зараз почнемо критику цих процесів з двох боків, будемо пояснювати людям, що існує змова проти народу України та законів. Ми хотіли, аби на референдумі народ визначився з тим, які вибори проводити, але наш шлях відкинули. Крім того, пропонували паралельно дочекатися закону, чого теж не зроблено. Тепер будемо прагнути, по-перше, щоб поновилася участь народу в політичному процесі, по-друге, щоб поновилися закони України, а по-третє, щоб Україна відновила свій шлях до Європи.

— Юлія Тимошенко не пропонувала вашій партії увійти до складу блоку її імені?

— Після того, як мене не включили до списку від “Блоку Юлії Тимошенко” на наступні вибори, вона жодного разу не телефонувала. Мені видається, що через Інтернет я отримав чорну мітку. Став другою хвилею репресій за останні 60 років. Тоді була перша хвиля — за “зв`язки з Троцьким”, а друга хвиля — “за зв`язки з Бродським”. Через це мене не включили до списку. Як трапилося, так трапилося. Бродський — мій давній друг, який каже правду. Тож будемо страждати за друзів та правду.

— Можливо, причина, яку ви називаєте, тільки поверхнева, а насправді Юлію Тимошенко чимось спонукало до такого кроку її оточення?

— Не хочу копатися у цій брудній кухні, про це вже багато мовлено. Ніколи не займався інтригами і не прагнув до парламенту. Тільки з третього разу погодився. Якщо були інтриги, то оточення Тимошенко відчуває якийсь смак перемоги. Це, мабуть, Губський, Фельдман, Вінський, бо я завжди казав, що мені важко бути із соціалістами в одній кобурі. Вони перемогли, нехай насолоджуються смаком перемоги — це їхнє право. Хоча не вважаю це перемогою. У мене є улюблений письменник Чарльз Буковський, який сказав чудову фразу: “Якщо ти пишеш, перемогти тебе неможливо”. Ці люди не знають, що нас, людей, які трішки пишуть, перемогти неможливо, бо ми пишемо, а вони цього робити не вміють. Так що нехай бавляться у свої іграшки.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...