Мандрівний фестиваль

Днями у Космачі, що на Івано-Франківщині, відбувся фестиваль “Етноеволюція: Космацький Великдень”. Уперше він стартував 27 квітня минулого року у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана.

Цьогоріч сонце невмирущого Великодня з-над берегів Дніпра докотилося до старовинного Космача, який дав світові не одну тисячу славетних народних умільців: писанкарів, різьбярів, вишивальниць, майстрів, що виготовляють чудові прикраси з дерева, вовни і шкіри.

Фієста по-гуцульськи

З висоти пташиного польоту Космач нагадує кратер велетенського вулкана. Недарма кажуть, що ландшафт місцевості, в якій розташувалося село, зумовило його форму у вигляді сонця з промінням, що струмує урізнобіч 32 присілками.

До речі, навіть деякі місцеві краєзнавці були здивовані кількома фактами. По-перше, Космач за своєю територією і кількістю населення є найбільшим селом у Європі. По-друге, кажуть, що назва поселення означає “келія сонця”.

Протягом двох днів село нагадувало Вавилон, у якому перемішалися різні європейські мови. Організатори самі не сподівалися такого напливу туристів. Із компетентних джерел стало відомо, що до Космача прибуло майже 50 тисяч спраглих долучитися до першоджерел нашої національної культури. Автомашини знайшли притулок уздовж вулиць, на багатьох приватних обійстях. Місцеві ґазди виявили неабияку оперативну кмітливість заробити на прибульцях додатковий гріш до сімейного бюджету. Ось де уповні проявилися практичні переваги “зеленого туризму”. Космачани радо приймали на нічліг кожного, хто його потребував. Гості могли скуштувати традиційні для Гуцульщини страви: бануш, кулешу, йєшницю, бринзу, будз. Причому готували страви майже на очах присутніх, бо тамтешні подвір`я перетворилися на своєрідні міні-бари. Ціни не кусалися. Тобто були доступними майже кожному туристові. Чого не скажеш про сувеніри. Столи з виробами народних майстрів розтягнулися на кілька кілометрів. І що тільки не пропонували приїжджим! Киптарі, вишиванки, постоли, крайки, дримби, прялки, скрині… Ярмарком скористалися жителі не лише Космача, а й навколишніх сіл: Шешор, Прокурави, Акришори, Лючі. Між іншим, дійство відвідало чимало українців зі Сходу. Свою майстерність, зокрема, репрезентували писанкарі з Луганщини.

У натовпі можна було побачити багато знайомих облич. Величезну гуцульську діаспору в Україні очолив директор видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” відомий поет Іван Малкович, який народився неподалік, у Нижньому Березові.

Вічний кругообіг сонця

До слова, до урочистої дати вийшло у світ і перше число літературно-мистецького часопису “Грегіт”. Сподіваємося, що журнал і надалі буде тішити кожного, хто цікавиться гуцульським мистецтвом зокрема та багатющою історією цього краю.

На превеликий жаль, у Космачі не було парламентарів, які у цей час покладали квіти комуністичним ідолам і виголошували промови про ймовірність громадянської війни.

Мені здається, що блискуче організований “Космацький Великдень” не набув би такого розголосу, якби не дієва допомога місцевих органів влади, різних державних інституцій та приватних осіб. Наприклад, було доведено до ладу дорогу з Яблунова, яка чи не півстоліття вимагала ремонту. Утім, хочеться згадати добрим словом недавно обраного сільського голову Дмитра Пожоджука. Саме він став тим двигуном, який розкрутив фестиваль на повну потужність, надав йому динаміки та спрямував у необхідне русло. І в цьому немає нічого дивного. Адже сільський війт народився у Космачі, його знають як краєзнавця, майстра народної творчості.

Проте здається, що не всі щиро раділи фестивальному успіхові. На жаль, не перевелися ще і перевертні, сучасні яничари, які безсоромно розграбували державне майно. Вивезли за кордон сотні тисяч кубометрів карпатських лісів (і далі його вивозять). Це вони надбали собі тартаків та барів і пропагують молоді аморальний спосіб життя. А напередодні фестивалю “привітали” сільського голову тим, що побили йому вікна. Однак на таке беззаконня органи правопорядку реагують мляво: корупція зі столиці проникла у найвіддаленіші закутки державного організму. І нема на то ради.

… Коли ж сонце заховалося за гірськими вершинами, організатори і гості “Космацького Великодня” насолоджувалися виступами художньої самодіяльності професійних артистів і гуртів. Відкрила фестиваль на головній артистичній сцені народна артистка Ніна Матвієнко. Родзинкою дійства, безумовно, став нічний перегляд у клубі відомих стрічок українського кінематографа. Тут знову можна було побачити “Тіні забутих предків”, відтворити героїчну боротьбу вояків УПА з більшовицько-жидівськими окупантами.

Не обійшлося і без ложки дьогтю. Нею стала не по-весняному холодна погода. Зрештою, відповідає за це небесна канцелярія.

Писанка, яка була офіційним символом фестивалю, як відомо, символізує безкінечність життя, крила вітряка, невпинний коловорот, вічність. По-справжньому щасливі тільки ті люди, які у символіці бачать невмирущість своєї мови, нації і держави.