Львівські політологи вже традиційно зібралися у „Високому Замку“ за „круглим столом“.
Чи була контрреволюція?
Тарас Возняк, редактор журналу “Ї”.
Чим були події у парламенті – продовженням цієї революції чи контрреволюцією? Це чи не головна інтрига кількох останніх днів. Безглуздо говорити, що Україні не потрібна була реформа влади. Звичайно, потрібна – для того, щоб не повторювалися казуси щодо узурпації влади, які були у випадку з Кучмою. Парламентський компроміс, як мінімум, між трьома групами – Кучми, Медведчука і Ющенка – з виштовхуванням Януковича, чи “донецьких”, з поля реальної політичної гри, важко назвати революційною подією. Але в кожній революції бувають напливи і відкати. Сьогодні треба скористатися з того, що вдалося вибороти. А вибороли вісім місяців президентства Віктора Ющенка з тими повноваженнями, які має Кучма. За цей час можна ефективно змінити країну. Але треба дуже швидко перебрати владу. Для Ющенка важливо не втратити таких союзників, як Тимошенко і, очевидно, Мороз. Звичайно, будуть “прилипали”, які з’явилися на Майдані в останній вечір, але це вже інше питання.
Тетяна Вергелес, заступник головного редактора “Високого Замку”. Тарасе, чому ви вважаєте, що для Ющенка важливо не втратити Мороза?
Тарас Возняк. Оскільки в подальшому однією з головних політичних фігур стане спікерське крісло, то усі більш-менш видимі політично-фінансові групи намагатимуться “підтягнути” спікера під себе. В агонії Президент нагородив Литвина зіркою Героя України – смішний факт. Але це є форма “підтягування”. Якщо Литвин візьме цю зірку з рук Кучми, то покаже, чий він син.
Наталія Балюк, перший заступник головного редактора “Високого Замку”. Ця винагорода виглядає як публічний хабар, який компрометує спікера.
Тарас Возняк. Це не лише публічний хабар. Це спосіб “опустити” всіх, у тому числі й оранжеву революцію, і показати, хто у домі хазяїн.
Анатолій Романюк, керівник Центру політичних досліджень філософського факультету ЛНУ імені І.Франка. Революція почалася, але до завершення ще далеко. Ухвалена парламентом політреформа створює політико-правові межі подальшого розвитку політичної ситуації в Україні. Як розвиватиметься революція, які зміни відбуватимуться в країні залежить від того, яка еліта здійснюватиме ці зміни. У цьому контексті Ющенко має дуже великі переваги. Це насамперед високий рівень легітимації, якого не матиме жодна політична сила. Ніхто з політичних сил не зможе протистояти ініціативам Ющенка, бо за ним завжди буде та величезна кількість людей, яка вийшла на Майдан. Це політичний “вантаж”, який Ющенко повинен використати. Впродовж значного періоду Україна була авторитарною чи напівавторитарною. Тобто чиновники, представники регіональних еліт завжди знали: Київ має достатньо важелів, щоб зробити те, чого він хоче. Ця традиційна авторитарність до певної міри триватиме, що створює великі можливості для Ющенка як реформатора.
Володимир Бербека, депутат Львівської міської ради.
У законі про політичну реформу право призначати губернаторів залишили за президентом. Це, очевидно, свідчить про попередні домовленості з регіональними елітами і дає можливість надіятися, що ці еліти сприйматимуть реформи Ющенка. Думаю, політична реформа вступить в дію все-таки у січні 2006 року. І у майбутнього президента буде час адаптуватися.
Тарас Возняк. За цей час Ющенко має серйозно підготуватися до наступних парламентських виборів, щоб у Верховній Раді були представлені дружні до нього сили. Це, як мінімум. Максимум – збудувати політичну силу, бо зараз він практично “голий”, у нього немає партії, а блок може розвалитися. Якщо Ющенку вдасться у 2006 році отримати свій парламент з відповідним спікером, тоді можна буде проводити реформи повномасштабно. Бо у нинішньому парламенті їх гальмуватимуть.
Наталія Балюк. Було б логічно, щоб на парламентські вибори 2006 року йшов блок чи партія Віктора Ющенка. Щоб у назві було прізвище Ющенко.
Тарас Батенко, політолог.
Минулі два тижні ми спостерігали переорієнтацію центрів прийняття політичних рішень – від Президента до Верховної Ради. Відбувається делегітимізація інституту Президента і особливо Адміністрації Президента. Медведчук не має реальних важелів впливу на Центральну і Східно-південну Україну. Нинішній статус Януковича – це статус ведмедя, загнаного у свій барліг. Він обмежений двома областями – Донецькою і Луганською. Це регіони, в яких до переголосування нічого не вдасться переламати. Знову будуть фальсифікації, “нагинання”, ніяких блисків помаранчевої революції там не відбудеться… Єдине, що можна зробити, – заповнити Луганщину і Донеччину членами виборчих комісій і спостерігачами зі Львова, щоб втримати об’єктивну явку виборців, не дати досипати голоси. Скільки відсотків матиме там Ющенко і скільки Янукович – це вже другорядне питання, яке суттєво не впливає на загальну картину. Роль Януковича сьогодні – це роль людини, команда якої налаштована на програш. Тому зараз відбувається серйозна переорієнтація політичних кланів і груп у парламенті. В Ющенка додасться нових союзників.
Кадри вирішують, та не все
Ігор Балинський, політолог. Політреформа – це на сьогодні максимально можливий компроміс, який Кучма “витягнув” з оточення Ющенка. Умовою підтримки політреформи з боку “Нашої України” була відставка двох персон – Януковича (і відповідно його уряду) та Васильєва. Якщо голосування за зміни до Конституції є розмінною монетою в контексті персоніфікованих образ на двох-трьох людей, тоді логіка поведінки блоку Ющенка мені не зрозуміла. Я більше згідний з логікою Юлії Тимошенко, що Ющенко міг вигравати вибори за старим законодавством (прийнятий парламентом пакет включає зміни до закону про президентські вибори. – І.П.). Але розумію, чому Ющенко пішов на компроміс. По-перше, події, які відбувалися у Львові через кілька днів після другого туру виборів, фактично були поза правовим полем: створення виконкому, зміна керівників. Реакція на сході України була більш істеричною. Але, якщо брати в цілому, то ця реакція і реакція заходу – майже однотипні, хіба що з різними мотиваціями. Тому для Ющенка було важливо зняти оте нашарування нелегітимності, в якій його могли звинуватити. Перші п’ять днів після виборів показали: багатьма представниками “Нашої України” у Львові керує поняття політичної помсти.
Коли йдеться про вісім місяців перспективи Ющенка, треба говорити про те, чи будуть сформовані у центрі і в регіонах якісні команди. Події у Львові мене здивували: якщо ми говоримо про якісно іншу владу, то чи можна пропонувати на ключові посади силовиків Рябошапку і Ваврина? У мене є підстави вважати, що кадровий потенціал, який має “Наша Україна” на Львівщині, потребує корекції. Люди, які претендують на те, щоб представляти Ющенка в регіоні, не завжди адекватно реагують на ситуацію, керуючись не командними, а особистими мотивами. Думаю, восьми-дев’яти місяців буде недостатньо, аби змінити систему.
Тетяна Вергелес. Ми отримали серйозний посил від команди Януковича, на який треба зважати. Маю на увазі міф про політичну помсту на Західній Україні. Були заяви з вуст Чорновола про вивішування списків людей, які голосували за Януковича. Говорять і про переслідування росіян, хоча “Наша Україна” озвучила своє ставлення до русофобів. Очевидно, штаб Януковича розробив технологію – зводити усе до “персоніфікованих образ”. Відомо, хто і що стоїть за такими персонами, як Янукович, Ківалов, Білоконь, Васильєв, відставки яких вимагали соратники Віктора Ющенка. То про які персоніфіковані образи йдеться? Названі “персони” уособлюють режим, проти якого і повстав народ.
Тарас Батенко. Рішення про формування так званого виконавчого комітету обласної ради приймали на сплеску емоцій, коли революційна ситуація була з багатьма невідомими. Мали місце факти, коли органи виконавчої влади зловживали своїм службовим становищем, і це треба було докорінно виправляти. Тобто проголошення виконавчого комітету – це ситуативний момент. Щодо Ваврина і Рябошапки – це теж вкладається у цю схему. Не кажу, що їх призначення було оптимальним варіантом. Хоча якщо говорити про врегулювання у перехідний період політичної ситуації, яка склалася у податковій адміністрації області, то Рябошапка виконав свою роль. Те, що на його бік перейшли Стрийська, Дрогобицька, інші районні ДПІ, свідчить про початок руйнування системи. Про якість команди говоритимемо після перемоги.
Тарас Возняк. За час існування виконавчого комітету керувалися не принципом добору кращих кадрів, а революційною доцільністю. У революційній ситуації потрібно було вирішувати проблему силових структур, які могли бути задіяні для придушення революції. Сподіваюся, у стабільний період після інавгурації президента при доборі кадрів керуватимуться іншими принципами.
Наталія Балюк. У мене запитання до Володимира як бізнесмена. Наскільки за нової влади представники середнього бізнесу готові іти у цю владу? Чи для них більш важливо, щоб їм просто не заважали?
Володимир Бербека. Частина бізнесу не зможе вийти з того політичного життя, в яке його втягли, і готова йти у владу.
Тарас Возняк. Сьогодні ми маємо в Україні ліберально-демократичну революцію. Боротьба іде не лише за політичні, а й за економічні свободи, вільне підприємництво. Люди, які мають свій бізнес і які відчули, що система постноменклатурної державної структури їм заважає, беруть владу. І правильно роблять.
Про „тіньового“ Медведчука і долю Януковича
Ігор Балинський.
Янукович буде йти до кінця – це зрозуміло. Чому? Як варіант можна говорити про амбіції. До того ж Януковичу треба підтвердити наявність свого електорального поля для подальших переговорів з Ющенком на предмет певних гарантій. Які ці гарантії, не можу сказати. Янукович сьогодні може розраховувати на сім-вісім мільйонів виборців. Це достатня кількість для того, щоб регіональні еліти вели переговори з Ющенком на предмет того, як вони співіснуватимуть.
За час, який залишився до виборів, ситуація з рейтингами Януковича і Ющенка істотно не переламається. Шанси Януковича виграти є мізерними. Ідучи на переголосування, він має намір легітимізувати себе як лідера певної частини України.
Щодо Медведчука, то у мене є своя версія. Досі існував трикутник: Медведчук-Кучма-Литвин. І Медведчуку, і Литвину Кучма давав шанс керувати парламентом. До певного часу більшою довірою Президента користувався Медведчук. На сьогоднішній момент Кучма вирішив, що модель силового контролю за парламентом є неефективною, і на перше місце вийшов Литвин. Якщо говорити про перспективи СДПУ(О), то, очевидно, буде серйозний відтік людей з партії. Однозначно, партія стане іншою як за кількістю, так і за якістю. На сьогодні я не бачу, з чим вона може іти на наступні парламентські вибори. Але не виключаю, що будуть зроблені ставки на конкретні регіони, де ще є відповідний електорат.
Тарас Батенко. Погоджуюся з думкою, що Янукович буде йти до кінця, не зніматиме своєї кандидатури. Бо це є гарантією можливих домовленостей між новою владою і, скажімо, “донецьким” кланом. Звичайно, будуть противники таких домовленостей, у тому числі і в оточенні Віктора Ющенка. Але це неминучість, на яку Ющенко і його команда змушені будуть піти. Відомо, що оточення Ющенка категорично відмовляється сідати за стіл переговорів з Медведчуком і Суркісом. Якщо говорити про перспективу Медведчука чи радше соціал-демократів (об’єднаних), то у цьому політичному середовищі відбуватиметься значна трансформація. Тут спадають на згадку слова Марата Гельмана: “Дуже багата і респектабельна партія з дуже незрозумілою перспективою”. Якщо СДПУ(О) не очиститься від одіозних фігур, то перспектива справді невідрадна.
Наталія Балюк. Складається враження, що Януковича усі покинули, зрадили. Наскільки це відповідає дійсності?
Ігор Балинський. Це насправді так. Я говорив з деякими російськими політтехнологами, які працювали на Януковича.
Наталія Балюк. Вони залишилися в Україні?
Ігор Балинський. Ні, вони поїхали. Росіяни мислять іншими категоріями. Вони заявили: “Мы вам всё сделали, а вы не удержали”. Зібралися і поїхали. Відхід “Трудової України”, самовідсторонення Медведчука, конфлікти в середині донецької групи дають підстави говорити, що Янукович насправді є таким, яким зараз виглядає.
Анатолій Романюк.
Янукович грає роль ображеного: мовляв, я все робив чесно, а у мене забрали перемогу. Якщо говорити про майбутнє Медведчука, то його гарантією є лідерство у політичній партії, і він намагатиметься залишитися партійним лідером. Тоді він зможе грати на тезі: яка це демократія, якщо мене переслідують за політичні переконання. Медведчук може втратити керівні позиції в СДПУ(О), якщо партія не пройде у парламент.
Тарас Возняк. СДПУ(О) і Партія регіонів – це, в принципі, різні партії з абсолютно різною структурою. Попри все, Партія регіонів має свою електоральну базу. П’ять-сім мільйонів, можливо, проголосують за Януковича 26 грудня. Це ресурс, якого не має СДПУ(О). СДПУ(О) будувалася як кадрова партія, обперта на фіскальні чи силові структури, а не на електоральну базу. Щодо персональної долі Януковича, то, без сумніву, вона безперспективна. Думаю, Партія регіонів змінить свого лідера. Але залишаться інтереси бізнесу, інтереси регіону. “Донецькі” мають шанси зайняти частину політичного спектра в майбутньому парламенті. Якщо говорити про соціал-демократів, то, зрозуміло, що ті з них, які переживають не так за ідею, як за свій бізнес, будуть “перетікати”, переформатовуватися. Немає такого регіону, який у реаліях 2006 року голосуватиме за СДПУ(О).
Володимир Бербека. Янукович мусить до кінця зіграти свою роль перед тими, хто на нього поставив…
Інна ПУКІШ-ЮНКО
