„Запорожцем“ - за Дунай! - „Молода Галичина“, 13 серпня

На „народному автомобілі“ лауреати конкурсу „Ділові жінки України“ Оксана та Ірина Денис готуються до ралі антикварних авт у Монте-Карло

Коли інші львів’яни ламають собі голови щодо престижних і дорогезних іномарок, сестри-близнята Оксана та Ірина Денис на всі 100 відсотків переконані, що в цілому світі немає кращого авто, аніж… „горбатий“ „Запорожець“. Упродовж останніх літ саме ЗАЗ-965 став для цих ділових жінок не лише найулюбленішим засобом пересування, а й своєрідним стилем життя.

Усе розпочалося кілька літ тому, коли в пані Оксани, котра є засновником та шеф-редактором видавництва „ЕКОінформ“, поцупили „Мерседес“. Звісно, правоохоронці так і не впіймали зловмисників. Тож, відійшовши від шоку, жінка захотіла мати таку надійну машину, яка була б недосяжною для злодіїв. У львівських автосалонах їй пропонували „круті“ „тачки“ з найдосконалішою сигналізацією тощо. Але О. Денис спинила свій вибір саме на…старенькому ЗАЗ-965, який розчепірено стовбичив під тином. І відтоді, стверджує жінка, вона назавжди забула про крадіїв і розпочала нове, сповнене радощів життя.

І хоча злі язики подейкували, що „Запорожець“ – гейби й не машина, однак, пересвідчилася Оксана Богданівна, саме цього „горбатенького“ усюди зустрічають як героя. Йому шляхетно давали дорогу всі лискучі „Фольксвагени“ та „Мерседеси“. Зрештою, навіть завжди чимось незадоволені працівники державтоінспекції, які чіплялися чи не до кожного стовпа, побачивши „Запорожець“, усміхалися й бажали йому лише щасливої дороги.

Цим авто пані Оксана не лише добиралася на роботу та розвозила видрукувану літературу. Без жодних комплексів на своєму голубенькому ЗАЗ-965 вона навіть їздила на вокзал зустрічати поважних компаньйонів, які прибували на фірму. Гості (особливо закордонні) з величезною цікавістю оглядали це бозна-звідки „викопане“ мікроавто і від захоплення аж плескали в долоні… А одному „крутому“ одеському підприємцеві, якого пані Оксана везла з вокзалу, так сподобалася поїздка тим 40-річним запорізьким „автодинозавром“, що він ще і ще раз просив покатати його нашою горбистою бруківкою. Схожим унікальним транспортом, захоплено зізнався чорноморський товстосум, він ще не їздив зроду…

Побачивши цей „крутий“ успіх пані Оксани, уже через місяць придбала собі таке ж авто (тільки білого кольору) і її „молодша“ на 5 хвилин сестра Ірина (працює архітектором Управління охорони історичного середовища Львівської міськради). Відтоді, зізнаються жінки, вони стали між собою ще ріднішими. Бо поєднали сестер не тільки кровні узи, а й спільна любов до „горбатих“. Із тих пір увесь свій вільний час близнята- „нерозлийбензин“ проводять разом – за кермом „Запорожців“.

Тож жодні ралі, автоперегони тощо вже не обходяться без цих жінок, які стали активними членами авто-фан-клубу „ЗАЗ-Козак“. Зрештою, не мають через них „спокою“ і турмаршрути. Бо своїми засобами пересування ці жінки „зрайзували“ київські пагорби, побували у ряді областей Східної України. Неодноразово бачили ті машини і на кримській горі Ай-Петрі. Зрештою, серед зими доводилося ремонтуватися і на карпатському перевалі, коли подалися відпочивати у місцини неподалік Ужгорода.

„Але хіба такий уже страшний той ремонт? – жартома стукає по кришці свого „Запорожця“ „молодша“ пані Ірина. – Бо це авто настільки легке, що його можна підняти і без домкрата. Зрештою, цілком реально їздити, не маючи троса чи фали – у разі поломки на дорозі тягнути „Запорожця“ можна навіть за допомогою пояса від жіночого халата…

А загалом, жартують власниці нестандартних мікролітражок, не проблема навіть тоді, коли в машини відлетить колесо. Подейкують, „Запорожець“ – то така машина, котра здатна доїхати до автосервісу і на звичайному „колі“ від… воза. При цьому (якщо те „грізне“ авто котитиметься з гори) ще навіть може обігнати іномарку! Тож подорожувати таким транспортом – воістину справжня насолода.

Мабуть, тому так часто близнята вирушають у дорогу. І мандрують не тільки по своїй землі. Ці кумедні міні-машини вже добре відомі й за кордоном. Зокрема, не один раз п. Оксана та п. Ірина були у Польщі (лише 2004 року ту сусідню державу відвідали тричі). Окрім перемишльських теренів, „зколесували“ „горбаті“ і ярославські, і варшавські траси.

А не так давно сестри повернулися із Західної Польщі, де у містечку Лешно (це повних 800 км від Львова) проходило ралі антикварних авто. Тож тільки за цю поїздку спідометри „горбатих“ накрутили понад дві тисячі кілометрів. Окрім участі у змаганнях, жінкам вдалося побувати у тамтешніх історичних місцях, відвідати середньовічні замки і навіть пожити у них. Заодно ще хотіли поїхати й у Берлін (від західного кордону Польщі до німецької столиці – рукою подати), однак на це вже не вистачило часу.

Однак, переконані сестри, мандрівки у Західну Європу – то справа завтрашнього дня. Зокрема, уже наступного року (якщо знайдеться спонсор) вони хочуть усе тими ж „Запорожцями“ вирушити до Монте-Карло, де проходитиме ралі антикварних автомобілів. Тоді заодно й завітають у столицю ФРН. На певний час відкладається задум потрапити своїм ходом і до Італії. Але, як сподіваються, незабаром ця мрія теж повинна здійснитися. Мають намір близнята оглянути й прекрасні історико-архітектурні ансамблі угорської столиці. Тож і до Будапешта, що розкинувся на берегах Дунаю, вони також домчать на все тих же трохи „сутулих“, але таких живучих і безвідмовних „Запорожцях“…

Роман ГОЛИНСЬКИЙ