Мацей Налєпа: “Я не можу сказати, що буде зі мною далі” - „Львівська газета“, 15 липня

|

Нова політика “Карпат” спрямовує зусилля футбольних селекціонерів на пошуки молодих місцевих спортсменів. Тому останнім часом легіонери “Карпат”, які ще не покинули команду, почуваються доволі незатишно та невизначено.

Спортивний директор клубу Юрій Дячук-Ставицький припускає, що найближчим часом розташування клубу покине ще хтось з іноземних футболістів. Найбільш упевнено почувається у львівських “Карпатах” польський воротар Мацей Налєпа, якого залучали до тренувальних зборів польської національної команди, і який доволі непогано зарекомендував себе у матчах української першості. Про плани, підсумки виступу команди в попередній першості й особисте життя кореспондент “Газети” розмовляв із Мацеєм налєпою.

– Чи плануєш ти продовжити виступи у львівських “Карпатах”, чи шукатимеш інший клуб?

– Наразі я не можу сказати, що буде зі мною далі. Мій контракт із “Карпатами” закінчується через півроку. І саме тоді разом із Петром Димінським вирішуватимемо, як діяти далі. Думаю, якщо після першого кола команда матиме шанс вийти у вищу лігу, то, за хороших умов, я погоджуся залишитися в команді. А якщо такого шансу не буде… У кожного футболіста є амбіції, і я не виняток. Мені хочеться спробувати свої сили у потужнішому чемпіонаті у складі сильної команди.

– Чи надходили пропозиції з інших клубів?

– Особисто до мене жодних пропозицій не надходило. У мене є агент, який розглядає пропозиції з інших клубів. Знаю, що безпосередньо у ФК “Карпати” зверталися кілька клубів. Запитували, чи є можливість “узяти мене в оренду” або перекупити. Чесно кажучи, не знаю, які це були команди і як закінчилися перговори.

– Низка провідних футболістів “Карпат” уже покинула команду. Як гадаєш, за таких умов можна говорити про повернення “зелено-білих” у вищу лігу вже за підсумками наступного сезону?

– Справді, кілька гравців основного складу пішли з клубу. Наприклад Сергій Мізін, Ярослав Хома, Сергій Ковальчук. Думаю, що це були основні футболісти нашої команди. Напевно, буде важко без них. Однак залишилося багато спортсменів, які грали у вищій лізі. Скажімо, захист практично не зазнав змін – залишився – Самсон Годвін, Тарас Кабанов… Ми, старші футболісти, разом із молодими, якщо усе буде гаразд, зуміємо вийти у вищу лігу.

– Подейкують, що невдачі “Карпат” пов’язані з конфліктами у команді…

– Скажу відверто, конфліктів між гравцями не спостерігав. З тренерами у нас також були гарні стосунки. Не знаю, які стосунки у тренера з президентом клубу й адміністрацією команди. Можу сказати лише те, що футболісти і тренери не конфліктували між собою.

– Тоді в чому, на твою думку, криється причина провального виступу команди в останньому чемпіонаті?

– Думаю, що не можна дати однозначну відповідь на це запитання – причин декілька. Мені забивали багато голів, а 6 м’ячів, забитих нами у другому колі, не є дуже хорошим результатом. Моментів для взяття воріт суперника було вдосталь. Мені здається, що нам би вистачило 2-3 перемог у домашніх іграх і впевненої гри на виїзді для того, щоб нині спокійно готуватися до початку баталій у вищій лізі.

– Чи підтримуєш стосунки з польськими легіонерами з інших українських клубів?

– Так, звісно. З Маріушом Левандовським із донецького “Шахтаря” спілкуюся щонайменше раз на тиждень. Він регулярно долучається до тренувальних зборів збірної Польщі, тож я завжди від нього дізнаюся останні новини зі стану національної команди. Також контактую з іншими хлопцями з Польщі.

– Донедавна тобою цікавилися польські селекціонери, тебе запрошували до стану збірної Польщі. А як із цим тепер?

– Нині дуже важко. У Львові мене ніхто не бачить, оскільки про український чемпіонат у Польщі мало знають. А надто тепер, коли “Карпати” “вилетіли” у першу лігу. У Польщі є кілька молодих обдарованих голкіперів, які захищають ворота провідних польських клубів. А внутрішній чемпіонат постійно обговорюють фахівці. Зокрема, вони зазначають, що молодь, можливо, стоїть на воротах не гірше за мене, а може, й краще. Тому вони зробили ставку на тих, хто грає у польській першості.

– Не побоюєшся, що впродовж найближчих шести місяців зникнеш з поля зору селекціонерів і тобою перестануть цікавитися клуби з вищого дивізіону?

– Очевидно, що це стане моєю проблемою. Річ у тім, що у мене немає іншого виходу, як чекати закінчення контракту. Представники команд, які цікавилися мною останнім часом, вочевидь, не погоджувалися з ціною, яку вимагав за мене клуб, або не порозумілися з керівництвом клубу у якихось інших питаннях. Доведеться чекати, коли стану вільним агентом. Але, напевно, Петро Димінський не захоче, щоб я пішов із клубу безоплатно. Думаю, ми з ним домовимося і усе буде гаразд.

– У якій команді, в якому чемпіонаті ти б хотів зіграти?

– Мені завжди імпонував англійський чемпіонат. У мене є мрія зіграти у складі однієї з найкращих команд англійського чемпіонату.

– Поза спортом тебе влаштовує життя у Львові?

– Так, у Львові мене все влаштовує. Перші місяці перебування у вашому місті я адаптувався. Львів – дуже гарне місто, схоже на Краків. Про нього не можна говорити погано. У вас хороша команда, хороші люди, прекрасне місто.

– А як із вивченням української мови?

– Послуговуюся власними знаннями російської, яку вивчав ще у школі, трішки говорю українською. Через 6-8 місяців я уже міг порозумітися з тренером, товаришами по команді та на вулиці.

– Чи часто у тебе просять автографи?

– Буває. Найчастіше після гри. Живу неподалік від стадіону. Проте на дорогу додому змушений витрачати півтори години. Постійно хтось зупиняє і просить автограф. Переконаний, що фанів потрібно поважати. Тому ніколи нікому не відмовляю.

– А як твоя дружина почувається у Львові?

– Моя дружини за два з половиною роки, які я провів у Львові, гостювала у мене разів 10 по два-три тижні кожного разу. За цей короткий час вона ознайомилася з містом, їй дуже сподобалося тут. Річ у тім, що вона працює моделлю і донедавна постійно була в роз’їздах. Звісно, після того, як моя дружина завагітніла, робота відійшла на другий план, тож два місяці вона провела зі мною.

– Яких успіхів твоя дружини досягнула в модельному бізнесі?

– Спочатку вона виступала у конкурсах краси “Міс Польщі”, “Міс Жешува” тощо. Навіть завоювала титул віце-міс Підкарпатського воєводства. Її фото постійно з’являються в журналах, часто бере участь у показах мод різноманітних фірм.

– Розкажи, будь ласка, про дитину…

– Хлопчик, якого звати Емільян, у мене просто супер. Після 12– денної відпустки було дуже важко повертатися до Львова. Тепер телефоную до дружини і прошу її приїхати разом із дитиною до Львова.

– Мацей, що змінилося у тобі після народження дитини?

– Тепер усе пов’язую з ним. Більше не дозволяю собі тринькати гроші на одяг, мобільні телефони тощо. Кожен батько прагне забезпечити хороше майбутнє синові.

– Не хотів би, щоб він став футболістом?

– Вибір професії – його справа. Якщо захоче стати футболістом, я, безперечно, йому допоможу. Але якщо він вирішить по-іншому, не заперечуватиму.

Розмовляв Гліб Ваколюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...