Потворна „пляма“ псує картину міста - „Високий замок“, 26 квітня

У самісінькому центрі Львова, під Львівським музеєм етнографії та художнього промислу на проспекті Свободи, декілька місяців тому з’явився металевий навіс-коридор. Під навісами з обох боків будинку “прописалися” торгові ятки з канцтоварами та літні столики, за якими п’ють пиво та їдять хот-доги. Ця неестетична конструкція виглядає у серці міста щонайменше недоречною.

Як пояснив кореспонденту ”ВЗ” голова Галицької райдержадміністрації Іван Лозинський, цей навіс встановили не торговці, а керівництво Музею етнографії за наполяганням міського управління з надзвичайних ситуацій. Адже будинок, в якому розташований музей, перебуває у загрозливому стані, і будь-якої миті на голову перехожим може впасти шмат фасаду (двадцять років тому під стінами цього будинку вже сталася трагедія. Тоді львів’янку смертельно поранила “рука” львівської “Статуї Свободи”, що “сидить” на верхівці Музею етнографії). За словами Івана Лозинського, проект металевої торговельної конструкції під музеєм погодило міське управління архітектури. А музей, каже він, не має достатньо коштів, щоб встановити конструкцію, більш прийнятну для навколишнього середовища. До речі, ятки з канцтоварами, каже Іван Лозинський, незабаром звідси “переселять”.

За словами начальника міського управління з надзвичайних ситуацій Петра Гребенюка, у передаварійному стані – ліпнина на фасаді, внутрішні і зовнішні стіни, стеля будинку. “Щоб перестрахуватися, не допустити травмування, під будинком і встановили захисний навіс”, – каже він.

Про катастрофічний стан приміщення музею говорять вже років з п’ять, але справа не рушиться з мертвої точки. На реставрацію будинку потрібно 800 тис. грн. І хоч це не є великі гроші для міського бюджету, але віднайти їх ніяк не можуть. Недавно почалися розмови про те, що будинок продадуть одному з банків, а музей переїде в інше приміщення. На думку президента благодійного фонду “Збереження історико-архітектурної спадщини Львова” Андрія Салюка, металева конструкція під будинком на проспекті Свободи з’явилася як демонстрація того, що музей перебуває в аварійному стані. “Однак треба не демонструвати, а терміново рятувати будинок, – каже Андрій Салюк. – Тим більше, це є архітектурна пам’ятка, цікава як за інтер’єром, так і за екстер’єром. Є така думка, що цей будинок перебуває у державній власності, тому чекають коштів зі столиці. Але наївно думати, що у Києві переймаються станом львівських архітектурних пам’яток. Передусім про порятунок споруди мала б подбати місцева влада, адже музей – львівський. Якщо будинок продадуть банку, то львів’яни вже не зможуть насолоджуватися красою його інтер’єрів”.

За словами Андрія Салюка, металевий навіс справляє неприємне враження. “До речі, в європейських містах, коли проводять реставрацію будинку, риштування закривають великою фотографією, яка точнісінько копіює вигляд фасаду і має той самий розмір, – розповідає Андрій Салюк. – Це створює естетичний вигляд і відчуття цілісності ансамблю на час робіт”.

Директор Львівського музею етнографії та художнього промислу Степан Павлюк каже, що мізерних коштів музею вистачило тільки на таку захисну конструкцію-навіс. За його словами, місцева влада байдужа до проблем музею, а Кабінет Міністрів так і не виділив 800 тис. грн., необхідних лише для першочергових протиаварійних робіт. “Будинок перебуває у катастрофічному стані, – розповідає Степан Павлюк. – Всередині його “простромила” наскрізна тріщина, фундамент почав осідати, руйнуються стеля, горище. Тим часом у музеї працюють люди, приходять відвідувачі, тут зберігається близько ста тисяч пам’яток культури”. На переконання Степана Павлюка, теперішнє приміщення не пристосоване для музейної експозиції. “Тому Академія наук, якій належить музей, запропонувала оголосити тендер для передачі будинку на проспекті Свободи під приміщення банку, тим більше, що наприкінці XIX століття тут і був банк, – каже він. – Але за умови, що будинок продадуть за високою ціною, щоб музей міг придбати нове, більше приміщення зі сховищами у центрі міста. Новий власник має вивести будинок з аварійного стану. Однак тендер оголошувати не поспішають”.

Довідка „ВЗ“

Як розповів старший науковий співробітник Львівського історичного музею Борис Мельник, будинок на розі проспекту Свободи і вул. Гнатюка згадується вперше у XVIII столітті як Альвертівський двір, який належав каштеляну Юрію Потоцькому. Пізніше його викуповує купець Йоганн Прешель. Збудувавши триповерховий будинок, він заснував у ньому перший у Львові готель “Під римським цезарем”. Згодом, після перебудови, здійсненої Вільгельмом Шмідтом, тут з’явився інший готель – “Англійський”. Після того як у 1848 році у ратуші виникла пожежа, в “Англійському” деякий час урядував магістрат.

Після знесення готелю, у 1891 році, за проектом Юрія Захарєвича, на його місці побудували Центральну монопольну ощадну касу. Звичайно, її функції не збігалися з сучасними, вона швидше нагадувала банківску фінансову установу.

Перед Другою світовою війною тут розміщувалося управління приміських залізниць, а під час окупації Львова – центральний банк. З 1951 року у споруді оселився Музей етнографії та художнього промислу.

Верхній фасад будинку прикрашає сидяча “Статуя Свободи”, яка входить до складу скульптурної групи. За словами головного наукового редактора видавництва “Центр Європи” Юрія Бірюльова, автор цієї скульптурної групи Леонард Марконі втілив у жіночу фігуру символіку ощадності та добробуту, а в оточуючі її чоловічі – сільське господарство та промисловість (адже скульптури були споруджені на фасаді приміщення ощадної каси). Дивовижну схожість скульптури зі Статуєю можна пояснити тим, що під час виконання згаданих робіт автор мав змогу неодноразово бачити оригінал “американської красуні”, адже її постать була досить розповсюдженою на грошових купюрах, поштових марках та інших побутових предметах. Отже, під впливом нового цікавого образу Марконі створив свою скульптуру саме у такому вигляді.

Олександра ХАРЧЕНКО