Учора ввечері у Львівській Опері відбулася презентація акустичної програми “Тихий Океан” групи “Океан Ельзи”. Квитки, вартість яких становила 60-300 грн., розкупили задовго до концерту. А за кілька годин до виступу харизматичний Святослав Вакарчук став гостем “Газети”.
– Ми вирішили, що тур не можна починати у високосний рік, тому стартуємо зараз. Також вирішили вперше зробити це вдома, у Львові. Це значно приємніше, ніж їхати кудись в інше місто. Раніше ми ніколи не починали і не закінчували тури у Львові, і це було не дуже добре. Щодо програми, то вона відображає настрої групи після останніх трьох місяців, коли ми відіграли понад 100 концертів на підтримку альбому “Суперсиметрія”. Нам так набрид рок-н-рол, ці гучні колонки, що ми захотіли чогось іншого.
Почалося все з того, що експериментували з нашими піснями у студії, переробляли їх у джазовому стилі. Потім записали на каналі “М1” програму “tvij формат”, яка переконала нас, що можемо робити те саме, що й робимо, лише вдвічі тихіше і за допомогою тих же інструментів. Потім ми подумали, що добре було б запросити струнний квартет і жіночий бек-вокал. Уперше ми спробували це зробити у пісні “Леді”, і нам сподобалося. Також у програмі буде перкусист, який має це все скріплювати та робити багатою ритмічну основу. Назвали програму “Тихий Океан”, думаю, зрозуміло, чому. Назва програми повністю відповідає і географічній суті назви, бо не такий той океан уже і тихий. Це стане зрозуміло наприкінці концерту. Ми зробимо все, аби першою половиною програми ввести слухачів в оману, що ми не граємо рок-н-рол.
– Із ким ви граєте “Тихий Океан”?
– Усі – музиканти, 12 осіб, ми називаємося “Тихий Океан”. Вони не є сесійними музикантами, бо дуже відчувають ідеї “Океану Ельзи” і вносять у нашу музику щось своє. Ця програма – заслуга багатьох людей, але мені б хотілося виокремити два моменти. Перший – це аранжування. Його здійснив югославський студент із Київського національного музичного інституту Мілаш Желівич, а на перкусії гратиме фактично наш земляк Вадим Балаян. Колись він мешкав у Львові, грав із “Мертвим півнем”, а нині живе в Києві, сам він – вірменин із Баку. Вадим – чудовий музикант, тонко відчуває ті речі. Струнний квартет – це студенти Київської консерваторії. Це готовий струнний квартет, вони активно беруть участь у різних музичних акціях. Це найбільш професійні класичні музиканти, з якими мені доводилося працювати. Разом із ними ми записували “Я їду додому” та “Холодно”.
Не знаю, як пройдуть концерти; ніколи не думав, що нас може бути більше, ніж п’ятеро. Тепер нас – 12, ми добре почуваємося. Я навчився від цих людей поваги до того, про що знаєш менше.
– Ви декларували, що після цього турне “Океан Ельзи” вирішуватиме принципово нові творчі завдання. Про які саме завдання йдеться?
– Кожен новий альбом – принципово нові завдання. Вже нині ми маємо домовленості, що наступну платівку “Океану Ельзи” розповсюджуватимуть у країнах СНД і навіть Східної Європи. Для цього потрібен інший музичний досвід, можливо, будуть англомовні пісні. Але завдання таке – розширення аудиторії.
– Чи це означає, що “Океан Ельзи” зміниться?
– Якщо говорити взагалі, то “Океан Ельзи” яким є, таким і буде. Якщо говорити конкретно про зміну музики та звучання, то, послухавши наші альбоми, можна побачити, що вони всі різні, не схожі. Також ми хочемо закінчити з альбомом “Суперсиметрія”, аби до нього більше не повертатися, і дійсно зробити концертну паузу, не кажу, що взагалі паузу, але паузу лише в гастролях. Термін паузи – максимально півроку-рік, мінімально – кілька місяців.
– Чи поява акустичної програми – це бажання захопити більшу аудиторію, ніж лише молодь?
– Ой, якби ви знали, скільки в нас проблем із тим, що всі просили запрошення в Оперний театр! Якби я знав це – краще б зробили цей концерт на СКА для молоді. Насправді це не пов’язано зі збільшенням аудиторії. Це бажання зробити собі життя цікавішим. Як засвідчив тур на підтримку “Суперсиметрії”, чимало людей приходили і на стадіони. Так, бувають сноби, які кажуть, що не підуть туди, де товчуться діти! Але дуже багато людей із серйозним іменем і становищем, яких я особисто знаю, приходили на наші концерти у Львові, Києві чи Донецьку. Ми зробили б цей концерт і у великому приміщенні, але звук не дозволяє цю музику грати на СКА чи на “Спартаку”. Аудиторію ми вже давно розширили, коли пісні не зовсім рок-н-рольного плану, такі, як “Друг” чи “Відпусти”, стали популярними. Основна причина – це музика.
– Як щодо статусу “Суперсиметрії”? (Були повідомлення, що диск став “платиновим”, тобто його продали в кількості понад 100 тис. примірників – “Газета”)
– “Суперсиметрія” не має жодних статусів. Це просто альбом, який ми випустили в березні 2003 року і який просто продають у музичних магазинах. Більше нічого не можу сказати. Річ у тому, що ми раді, що музична індустрія розвивається, є інститути нагородження – це говорить про те, що щось рухається. Але я думаю, що наразі це не настільки серйозно, щоб “Океан Ельзи” мав би брати в цьому участь. Я не розумію, в чому проблема. Були люди, які продали більше і раніше. А щодо нагородження і титулів – будь ласка. Ми ж ні в кого нічого не забираємо. В нас немає “платинового” диску, ми на нього не претендуємо. Ба більше, хоч і мільйон продамо, не будемо претендувати. Любов людей не залежить від кольору металу.
– Ви не думали над тим, аби повторити досвід концерту з симфонічним оркестром?
– Це така компромісна ситуація. Досвід є, але, проаналізувавши концерт із оркестром, ми зрозуміли, що неможливо провести його в українських умовах у цілій державі. По-перше: працювати з місцевими оркестрами? Не скрізь вони є. Зробити лише у Львові, Києві й Одесі? Це неправильно. Тому знайшли компромісний варіант.
– Чому програму “Тихий Океан” ви не записуватимете ані на відео, ані на аудіо?
– Є дві причини. Перша: занадто багато записано, ще один робити – просто нецікаво. Друга: ми хотіли б, аби люди знали, що були на ексклюзивній події. Вони це побачили – і, крім них, цього ніхто не побачить. Це створює певну атмосферу ексклюзивності. Ми запишемо одну пісню. У Львові знімемо кіноматеріал і навіть можемо “зліпити” відеокліп. Це буде відома пісня. Є кілька варіантів, ми знімемо матеріал і подумаємо, що з ним робити. Можу сказати напевне, це буде пісня, яку всі знають.
– Чому ви не берете участь у новорічних мюзиклах на каналі “Інтер”?
– Є просте пояснення. За всієї поваги до каналу “Інтер”, я можу сказати, що концепція тих речей, які вони роблять, не зовсім відповідає баченню нашого представлення в телеефірі. Там потрібно грати роль і бути актором. А я себе актором добрим не вважаю. Я вмію лише робити музику та співати. У всіх проектах усіх телеканалів, де треба вийти і поспівати, ми беремо участь. А там, де треба одягати костюм… Я цього не вмію. Зате ми знялися для новорічної програми каналу “1+1”.
– Не думали над тим, щоб зробити якісь нові проекти, експериментальні?
– Є ідея зробити щось із “народниками”. Також нам цікаве етнічне, східне – індійське чи японське. Є чимало різних музичних моделей, вистачило б часу, здоров’я та сил.
– Чому ціна на квитки в Оперу така висока?
– Я скажу так. Може, це негарно, але правильно: ми до ціни не маємо жодного стосунку. До мене зверталися друзі й казали: “Занадто висока ціна на квитки!” Згоден, що це забагато для Львова. Але ми часто приїжджаємо сюди на інші концерти. Не проблема побачити нас за іншою ціною у Львові. Ми не є недоступними. Це просто програма в такому театрі і в такому амплуа, і їй пасують дорогі ціни на квитки. Має ж бути хоч хтось в Україні, хто має високі ціни на квитки. Значить, треба дорого платити, бо це – ексклюзив.
Підготувала Ольга Яценко
![У Львові прочитають лекцію про Павла Тичину від творців Ти [Романтика]](http://portal.lviv.ua/wp-content/uploads/2024/03/429889301_786347609646332_4874305252106789731_n-228x150.jpg)
Ратуша-ForUm