У селищі на Львівщині люди ховають своїх близьких впритул до житлових будинків і криниць

На Львівщині у селищі Великій Любінь, Городоцького району, померлих уже ховають за кілька десятків метрів від криниць, звідки місцеві мешканці беруть воду. Виконати рішення суду, що заборонило такі поховання, облаштувати нове кладовище та відгородити територію старого, де не припиняють ховати померлих, – вимагають активісти курортного селища Великій Любінь. Про це інформує прес-служба УКРОПу.

Старе кладовище у селищі Великий Любінь розташоване в межах міста. Поблизу – три церковних парафії. Мешканцям вкрай зручно молитись в храмі, а згодом відвідувати померлих, що поховані неподалік. Але, кладовище за десятки років впритул наблизилось до житла людей.

Дві вулиці, Олександра Довженка та Лесі Українки, ще з 1976 року розбудували  на чималій віддалі від місця поховань. Їх мешканці уперше занепокоїлись, коли у 2009 році тогочасна селищна рада знесла огорожу кладовища та перенесла хрест, відзначивши ним нову межу поховань – «поселяючи» мертвих попід вікна живих.

Жодних дозвільних документів не було і не могло бути. Вулиці без централізованого водопостачання. Вода лише з криниць. Згідно санітарних норм ніхто б не дозволив захоронення ближче за 500 метрів до житла. Проте, сьогодні ховають померлих…за 30 метрів до найближчої криниці.

Конфлікт мешканців, яким зручно мати рідні могили в межах міста, і людей, до чиїх порогів ці поховання підійшли впритул, пройшов усі стадії – від фізичного протистояння, до звернень у санепідемслужби всіх рівнів, правоохоронні органи, прокуратуру, Кабмін, Президента України. Є рішення суду, що категорично забороняє ховати померлих на старому кладовищі, є приписи санепідемслужби, порушена і не закрита кримінальна справа, залучені виконавча служба та поліція. Як не дивно, жоден з цих чинників не вплинув на врегулювання ситуації. Подейкують, що чималу роль у такому стійкому опорі виконанню рішення суду грає позиція одного з селищних парохів, що має вплив у Великому Любіні.

«На кожному похованні присутня поліція. Документує незаконне захоронення. Сільрада на чолі з головою стверджує, що дозволів на поховання не дає. Вони самовільні. І ніхто не в силах це зупинити! Ми просили, аби влада поставила огорожу. Хоча б в такий спосіб припинила це, але вона чомусь цього не робить», – розповідає мешканка Великого Любіня, Ірина Олексик, яка від початку конфлікту намагається захистити інтереси людей, до житла яких невблаганно наближаються могили.

«Нам повідомили, що сільрадою виділені 6 га. землі за межами міста. Але туди треба прокладати дорогу, кладовище не облаштоване. І робити цього ніхто, чомусь, не збирається!», – додає Михайло Пісько, що разом із частиною громади відстоює закриття старого кладовища.

Депутати, до яких звернулись по допомогу мешканці Великого Любіня, з’ясували, що й справді, земля під нове кладовище виділена, проте жодні дозвільні документи на його облаштування не виготовлені. Жодного разу ніхто із селищної ради не звертався до Городоцької районної ради й за фінансовою допомогою, необхідною для того, аби прокласти дорогу до нового кладовища, зробити огорожу тощо. Мешканців Великого Любіня місцеві можновладці не чули навіть тоді, коли 3 роки тому вони пікетувала Городоцьку районну владу. Тоді понад 100 протестуючих вимагали від районних керівників вирішити проблему з кладовищем.