Газовий конфлікт між Росією та Україною щодня набуває нових барв. І щодня на світ Божий вилазять нові подробиці цього протистояння та супутніх йому подій. Однак, попри все, закінчення конфлікту ще не видно, і від цього страждають усі зацікавлені сторони – Росія не отримує прибутків від проданого газу, Україна не отримує грошей за транзит, а Європа мерзне.
Новиною дня можна вважати звістку про суботній візит українського прем’єра Юлії Тимошенко до свого російського колеги Володимира Путіна для обговорення конфліктної ситуації в газовій сфері.
На цьому тлі з’явилися й новини про те, що Україна вважає економічно обґрунтованою ціну тисячі кубів газу в рамках 200 доларів за суттєвого зростання ставки транзиту – 2,2 –2,4 долари.
Водночас у Росії лунають заяви про те, що Європа мала б чинити тиск на Україну щодо поновлення транзиту газу, покликаючись на Енергетичну хартію, що її підписала наша держава.
Крім того, росіяни активно мусолять тему тристороннього газотранспортного консорціуму, який свого часу активно просували російські лобісти ще за часів президента Кучми.
А паралельно в Україні точиться підкилимна війна політиків, які намагаються скинути один на одного провину за ускладнення газових стосунків.
Екс-енергетичний міністр та один з лобістів «РосУкрЕнерго» Юрій Бойко оприлюднив заяву про те, що у загостренні конфлікту винна Тимошенко, яка замість вказаної компанії просуває інтереси близьких до неї Бакая та Медведчука. Саме це він назвав причиною зриву газових переговорів наприкінці минулого року.
Ця заява пролунала після того, як сама Тимошенко звинуватила Бойка, Фірташа і Льовочкіна у зриві тих же газових переговорів.
Дуже цікавою у цьому аспекті була реакція політиків – невгамовний Шуфрич накинувся на свого партійного колегу і по-різному його обізвав. Натомість Ганна Герман назвала самого Шуфрича дуже емоційним «мушкетером» і заявила, що Бойко має докази своїх слів, які готовий представити в будь-якому суді.
Ця полеміка цікава власне в контексті російсько-українських перемовин, адже йдеться про те, чи залишаться хлопці з «РосУкрЕнерго» на трубі та з чималеньким щорічним цимесом на сотні мільйонів доларів, чи таки їх з тої труби скинуть. Урешті дуже цікаво, як у цих переговорах стоїть питання про посередників із вказаної компанії. Тим паче, що азійські країни росіянам газ продають за значно вищою ціною, ніж у минулі роки, і змішувати той газ уже особливого резону немає.
Раніше Тимошенко відстоювала позицію про перехід на прямі поставки і поступовий перехід на ринкові ціни упродовж трьох років. Але чи втримається колишня «газова принцеса» від спокуси поставити замість Фірташа і Ко когось із своїх людей, – складне питання, на яке відповіді не буде, поки не вирішиться сам конфлікт і не буде видно схеми поставок.
Хоча в цій ситуацій було б дуже добре, якби ці переговори тривали якнайдовше. Така теза лише на перший погляд здається крамольною і жорстокою. Бо насправді, Україна не може лагідно відірватися від російської газової цицьки. Це ніколи не буває просто і легко. Але за частину тих грошей, що їх платили за газ росіянам і країнам Середньої Азії, можна цільово перейти на використання відновлювальних видів палива. І що швидше цей процес відбудеться, то ліпше буде всій країні.
Інший бік проблеми – транзит газу в Європу. Тут усе простіше і складніше водночас. Є чинний контракт на постачання газу, і там записано ціну транзиту. «Газпром» повідомив про те, що подав на Україну до суду в Стокгольмі, але чи справді позов уже там і коли його розглядатимуть, поки що не відомо. Цей позов може стати мінусом для України.
Ще один імовірний мінус – погіршення у ставленні деяких європейських країн через припинення транзиту російського газу через Україну. Те, що росіяни собі зіпсували багато що в газових відносинах з Європою, уже виглядає доконаним фактом, однак власниками газу є вони. Крім того, чітко проглядається, що однією з цілей Росії в цій катавасії була компрометація України як транзитної країни та пожвавлення будівництва обхідних магістралей, на які через економічну кризу може й не вистачити коштів.
Однак поки що цієї мети не досягнуто – Європа дуже виважено намагається поводитися в цій ситуації і не поспішає давати якісь однозначні оцінки, воліючи покладати відповідальність на обидві сторони.
З іншого боку, пожвавлюється й тема про утворення консорціуму за участі ЄС, України і Росії. Промотором виступає власне Росія, яка сподівається за допомогою Європи приструнчити Україну й отримати хоча б мінімальний контроль за трубою. Це вже складніша дипломатична та економічна гра, в якій європейці можуть укотре показати свій показний прагматизм і плюнути на Україну задля стабільних поставок газу з Росії. Тому до цього раунду війни варто готуватися серйозно і ґрунтовно, розробляючи по кілька варіантів розвитку подій і маючи заготовки поведінки на кілька кроків наперед.
Великий плюс для України в цій ситуації – нарешті стало видно Росію у всій її красі. Крім того, є надія на те, що українські можновладці таки почухаються і займуться реалізацією програм для уникнення надалі таких ситуацій з поставкою енергоносіїв. Передовсім – тотальна економія газу і впровадження енергозберігаючих технологій та паралельно – переведення населення і бюджетної сфери на альтернативні енергоносії. А звільнений власний ресурс газу – продавати за розумну ціну для власної промисловості.
А крім, того, Україна нарешті показала, що хоче відстоювати власні економічні інтереси й «на хапок» її росіяни взяти не змогли.
Яким може бути результат оцього всього? Скоріш за все, варто чекати дорогого газу в першому кварталі і зниження ціни надалі. Як писала в інтернеті одна бізнес-тренерка, завжди варто давати партнерам можливість маневру та спроможність «зберегти обличчя». При цьому й про себе забувати не слід – ставка за транзит має зрости. Тут наші будуть стояти, як 300 спартанців, бо головні політичні гравці мають перед собою передвиборчу кампанію, а це стане добрим козирем для будь-кого з них.
А з транзитом Україна має всі шанси повозити Росію. Особливо це стосується підписання технічної угоди на транзит. Це той моноліт, який буде дуже важко пробити, а росіяни дуже хочуть якомога швидше відновити прокачування газу, бо для них це живі гроші.
«Газпром» загруз у боргах. Гроші зі стабілізаційного фонду, зароблені на високих цінах на нафту, Росія проїдає, вкидаючи їх на збереження стабільного курсу рубля. Щоправда, ці гроші можна було б використати й на інші, не менш необхідні видатки і з кожним днем затримки з транзитом газу це ставатиме дедалі очевиднішим. Уже зараз неотримані прибутки «Газпрому» перевищили мільярд доларів плюс зіпсоване реноме і, нарешті, усвідомлення з боку отримувачів російського газу на Заході, що йдеться не лише про справедливу ринкову ціну для України в 450 доларів за тисячу кубів, а про те, що росіяни зарвалися у своєму бажанні поставити Україну на коліна.
Львівський портал