У Львові попри нарікання екологів та експертів таки не відступають від ідеї спалювати сміття

Кінцевий варіант проекту сміттєпереробного заводу у Львові буде відомий до кінця цього року. Наразі у попередньому проекті присутня ідея про спалювання відходів та перетворення їх на RDF-паливо.

Як відомо, ЛМКП «Львівтеплоенерго» в особі директора Пакіжа Степана Петровича, як замовника, і ПрАТ «Важпромавтоматика» з Харкова в особі директора Кубишкіна Миколи Олександровича, як виконавця, підписали документ під назвою «Завдання на проектування «Будівництво сміттєпереробного комплексу для ЛМКП «Львівтеплоенерго» продуктивністю 240,0 тис.т/рік».

За цим завданням виконавець повинен передбачити у своєму проекті розташування двох модулів сортування сміття, площу під компостування сміття і ТЕЦ для спалювання сміття.

Документ скріпили  печатками підприємств, але – забули чи свідомо – не зазначили дату його підписання. Як стверджує директор ЛКП «Зелене місто» і куратор проекту з будівництва сміттєзаводу у Львові Вадим Ноздря, це сталося тому, що завдання – не кінцеве і його ввесь час змінюють. Ноздря запевнив, що кінцевий варіант буде погоджений до 31 грудня 2017 року. Цей документ був оприлюднений 10 листопада на засіданні Львівського прес-клубу на тему: «Який сміттєзавод, враховуючи європейський досвід і українські реалії, радять будувати у Львові польські фахівці?».

Раніше міськрада покликалася до досвіду литовського Вільнюса. Там у 2016 році запрацював сміттєзавод, Але торік, у вересні, Вільнюс зазнав сміттєвого колапсу – завод припинив приймати сміття, тому що не мав куди подіти залишки після перероблення відходів – неекологічне RDF-паливо.

Заступник голови підприємства «Green Managment Sp.z o.o.» Ганна Марліере (Hanna Marliere) з Польщі дивується, навіщо Львову наступати на ті ж граблі, на яких вже набили гулі європейці.

«Створення RDF-палива зі сміття, – це є пережиток минулого. І застосування таких технологій просто розтягує проблему в часі. Що з того, що ми виробляємо паливо, яке потім не знаємо куди застосувати? Також цей матеріал неможливо безпечно складувати», – вважає польський фахівець.

З польськими колегами погоджується і еколог МБО «Екологія-Право-Людина» Алла Войціховська, яка наприкінці жовтня відвідала кілька польських підприємств, що працюють з твердими побутовими відходами:

«Ми не настільки багаті, щоби купувати установку механіко-біологічної переробки твердих побутових відходів за 30 чи 40 млн євро, щоби потім відправляти це RDF-сміття на полігони».

У відповідь директор ЛКП «Зелене місто» Вадим Ноздря заявив, що міськрада сьогодні віддає перевагу будівництву заводу з механіко-біологічної переробки, а не фабрики з виробництва RDF-палива.
«Це питання потрібно додатково вивчити і пропрацювати з цементними заводами на готовність забирати RDF-паливо», – зазначив Вадим Ноздря.

Вадим Ноздря підтвердив, що технічне завдання буде змінено.

«Тим більше, що його виконали, опираючись на дослідження морфології (сміття), яке робили в Пермі два роки тому, а не нашу реальну морфологію», – зізнався директор ЛКП «Зелене місто».

Найкращий спосіб, який рекомендує Алла Войціховська, це – створення станції з біокомпостування відходів.

Нагадаємо, що Львів очікує на 110 млн євро банківських позик – 35 млн євро від Європейського банку розвитку і реконструкції та 75 млн євро від Європейського інвестиційного банку – для  вирішення проблеми з утилізації твердих побутових відходів та рекультивації майже 60-річного сміттєзвалища. З цих коштів лише 10 млн євро ЄБРР надає як безповоротну, грантову, допомогу. А решту грошей Львів буде повертати з відсотками.

Що стосується очікуваних грошей, то, за словами директора ЛКП «Зелене місто» Вадима Ноздрі, реальні надходження від ЄБРР очікують у середині наступного року. Поки що місто планує розпочати роботи за власний кошт.

За матеріалами Львівського прес-клубу