Напередодні виборів у всіх ЖЕКах буде туалетний папір. Садовий знову вирішив стати “публічним”!

Люди завжди мали схильність довіряти не лише цифрам і календарям, а й покладалися на прикмети. Приміром, якщо ластівки літають високо — буде добра погода. Якщо до хати пхаються комарі — йтиме дощ. Та велика помилка — покладатися лише на звірів, передбачаючи майбутнє й ігнорувати при тім поведінку людей. Адже вона теж промовиста, позаяк людина — частина природи, і не гірше, ніж звірина, може віщувати майбутнє.

Приміром, про те, що невдовзі – вибори, можна сказати й без календаря, спостерігаючи за політиками. Адже ці представники людської породи мають неабияку чутливіть до виборів, і навіть із закладеним носом, поганим зором і глухуваті відчувають її наближення вже здаля. А прості смертні про наближення цього ритуалу можуть дізнатись з гіперактивності, яку виявляють політики, причому, що ближче до виборів, то більше “активності”.

Зокрема, на думку “Ратуші” про наближення виборів свідчить поведінка Львівського бургомістра. До прикладу, Андрій Іванович, якого журналісти так довго звинувачували в ледь не відлюдкуватому способі життя, враз, без жодної видимої причини, знову став публічним. І першою “жертвою” його публічності стало ЛКП “Сріблястий” — власне, сюди завітав перевіряти роботу ЖЕКу Андрій Іванович.

Та, щиро кажучи, журналісти були неабияк розчаровані, адже, замість того, щоби перевірити фінансові звіти, результати роботи жеківців, скарги громадян чи адекватність тарифів за ненадані послуги,
п. Садовий взявся перевіряти санітарне благополуччя приміщення ЛКП.

Спершу мер у супроводі преси пройшовся темними коридорами, смикаючи одну за одною ручки кабінетів комунальної установи. Прискіпливо перевірив “вождь” дошку оголошень у коридорі, де, на його думку, інформація була викладена не систематизовано і не доступно для розуміння. Обурила мера і жарівка в коридорі, для якої жеківці не змогли знайти люстри.

Та найбільше порушення в роботі установи виявив Андрій Іванович не в фінансових звітах, скаргах громадян чи тарифах, і навіть не на дошці оголошень… а в кльозеті!

Смикнувши ручку злощасної туалетної кімнати, куди мер хотів зайти, аби припудрити носик, бургомістр побачив вражаючу картину. Як у фільмі жахів, тут, замість туалетного паперу, стирчала… газета.

Власне, за цю, не за призначенням використану кореспонденцію, отримала “на горіхи” в.о. директора ЛКП “Сріблястий” Євгенія Костецька. “Туалетний папір можна купити чи ні? Чи користуватися газетами? Як у селі привикли ходити до вітру, газету запхали, так і тут. Люди добрі, має бути якась ґіґієна”, — закликав до порядку
п. Садовий і додав: — “У Жеку має бути чистесенько, охайно та по-домашньому”. Аби створити для людей таку теплу атмосферу, Андрій Іванович зобов’язав керівництво ЖЕКу  провести в приміщенні косметичний ремонт. Не переконало керівника міста навіть те, що в приміщенні тече дах, і доки його не відремонтують, білити приміщення — викидати гроші на вітер. Хоча, зрештою, для декого викидати людські гроші на вітер — звичка…

Наталка ГОРБАНЬ