Безсенсовні вибори

Вчора українці отримали офіційний сигнал – видобути на світ Божий свої заяложені електоральні виделки, щоб згрібати зі своїх вух той вал політичної локшини, який навішають на них політики.

Брехливість українських політиків мене не дивує. Це факт доконаний, і в державних мужів українські політики трансформуються не скоро. Бо не можна назвати державними мужами представників політичної сили, які то пробують потоваришувати зі своїми опонентами, то називають їх бандитами, місце яких у тюрмі. Чи людину, яка спочатку б’ється п’яткою в груди і запевняє, що в політику не піде, а згодом опиняється на першому місці в списку однієї з політичних партій. Про любов політиків до маніпулювання статистикою взагалі можна говорити годинами.

Дивує інше. Українці, які не довіряють владі, які її не люблять і зневажають, 30 вересня від самого ранку топтатимуть стежки до своїх виборчих дільниць, щоб поставити „птичку” навпроти назви котроїсь з партій, які хочуть знову запрягтися в ярмо тяжкої чотирирічної законотворчої праці. Не розумію, чому, зневажаючи владу, українці не можуть продемонструвати своє до неї ставлення, просто проігнорувавши вибори. Мені видається, що переводити чорнило на виборчих дільницях просто нема сенсу. Політики не є представниками народу з однієї простої причини – вони йому просто не підконтрольні. Перед виборами вони обіцяють одне, опісля – роблять інше. Бо знають, що перед наступними виборами можна буде трохи підрихтувати першу десятку, освіжити свої обіцянки, і електорат знову припреться на виборчі дільниці, щоб вкотре проголосувати за політиків, яких зневажає.