Найбільше у нинішній політичній ситуації на олімпі вітчизняної влади здивувала позиція далеко не останнього політика з табору “помаранчевих” Сергія Головатого.
Як відомо, після указу Президента України про розпуск Верховної Ради і проведення дострокових виборів усі члени парламентської опозиції дружно залишили залу засідань, щоби розпочати підготовку до нових перегонів. Тільки член фракції “Наша Україна” Сергій Головатий, зробивши публічну заяву про неконституційність дій Президента, залишився працювати у залі засідань разом з коаліцією національної єдності.
Після такого неординарного вчинку депутата і відомого правника так і хочеться вигукнути щось на кшталт “Платон мені друг, проте істина дорожча!” Але не все так у вчинку пана Головатого однозначно, як у наведеному крилатому вислові. Судіть самі. За свою тривалу й успішну політичну кар`єру Сергій Петрович уже неодноразово робив доволі несподівані ходи, чим викликав нерозуміння не тільки у соратників, а і в опонентів. Головатий є депутатом кількох скликань від різних партій (від НРУ до БЮТу), а лише перелік його численних посад і титулів займає кілька сторінок, що мало б свідчити про надзвичайну активність цього неординарного політика. Але, виявляється, і цього йому замало. Експерти, які стежать за політичною кар`єрою Сергія Головатого, стверджують, що його амбіціям немає меж.
Ще за життя В`ячеслава Чорновола його кандидатуру кілька разів серйозно розглядали у форматі лідера і правонаступника у національно-демократичному середовищі. Але не сталося. Перш за все через особисті риси Сергія Петровича, який, як вважають його колеги, зовсім не вміє чи не розуміє командної гри. Саме тому Головатого вже давно назвали самозакоханим політичним “нарцисом” і поставили на цьому жирну крапку.
Пан Головатий, пройшовши у парламент за списком БЮТ під 12 номером у 2002 році, так і не зумів спрацюватися з Тимошенко. Аналогічна ситуація повторилася і сьогодні, коли він нібито перебував у команді Ющенка. Можливо, Сергій Петрович образився на Президента, і, кажуть, не без підстав. Обізнані люди стверджують, що він дуже хотів очолити Верховний Суд України, але Ющенко цього не зауважив. Потім з`явилася квота Президента у Конституційному Суді, що вважається вершиною кар`єри для юриста. І знову президентський перст вказав на інших.
А коли Віктор Андрійович навіть не натякнув на його персону як майбутнього міністра закордонних справ після “тарасюко-огризківського” марафону, нерви у Головатого здали. Нардеп розійшовся з Віктором Андрійовичем та його командою і сьогодні, так виглядає, перебуває у глибоких роздумах (а може, вдає): як прожити решту політичного життя, щоб не опинитися на маргінесі.
Мирослав ГРЕДІЛЬ, “Україна і час”