“Юлія Тимошенко прибула з робочою поїздкою на Вашингтонщину, щоб вимагати від Конгресу знизити тарифи на комунальні послуги, оскільки вони є занадто високими для українців…” Приблизно так жартували рядові бютівці напередодні візиту до США свого лідера.
Американці люблять опозиціонерів
Звісно, Юля Тимошенко, як кажуть, не перша ластівка з вітчизняних опозиціонерів, що відкрила “вікно в Америку”. На початках української незалежності туди, як по свячену воду, літали по декілька разів майже всі депутати з “Народної ради”, яка тоді опозиціонувала себе прокомуністичній “групі 239”. Важко однозначно стверджувати, чи американські “вчителі” демократії були занадто розумними, чи наші “учні” не настільки здібними, але коефіцієнт корисної дії від цих відвідин майже нульовий, оскільки наш поступ у світле майбутнє і далі нагадує спринтерський забіг черепахи.
Напередодні візиту до США головної опозиціонерки країни, як у нас уже заведено, на Юлію Володимирівну почалася інформаційна атака. А дехто з депутатів-антикризовиків навіть хотів вирушити услід, щоб остаточно переконатися у її невинності перед американським правосуддям. Та хоч би як старалися політтехнологи, які мали намір знову “пов`язати” лідера нинішньої парламентської опозиції з Павлом Лазаренком, котрий уже майже десятиліття дихає американським повітрям, пані Тимошенко таки відважилася перетнути Атлантичний океан й успішно приземлилася у столиці США.
Не знаю, чи згадувала Юлія Володимирівна, ступаючи на американську землю, слова Тараса Шевченка: “Чи діждемось ми Вашингтона з новим і праведним законом? А діждемось таки колись…” або “Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя…”. А може, тихенько поплакала, згадавши про долю свого колишнього наставника Павла Івановича…
Пан Лазаренко, мабуть, як ніхто інший у США, теж сподівався, що Тимошенко, зустрічаючись віч-на-віч з першими особами цієї країни, замовить про нього хоча б слово. Але, схоже, потенційному прем`єрові чи Президентові України цю тему хотілося б назавжди витерти не тільки зі своєї пам`яті, а й з усіх друкованих та електронних ЗМІ.
Підтвердження цього — свідоме уникнення відповіді на відверте запитання кореспондента “Свободи” про колишнього соратника. Більше того, пані Тимошенко відреагувала на професійну допитливість журналіста дуже специфічно, звинувативши його у певній заангажованості.
Меседжі Юлії Володимирівни
Безперечно, лідер БЮТ вважає візит до США успішним. Ще б пак, про нього відгукнулися усі впливові видання США, назвавши його таким, що привертає велику увагу. Американські журналісти виокремили її харизматичність, фірмовим знаком назвали її світлі коси…
Пані Тимошенко зустрілася з дуже впливовими американськими лідерами, а саме: у Білому домі її прийняли віце-президент США Річард Чейні, радник президента США з національної безпеки Стівен Хедлі, держсекретар Кондоліза Райз. Зокрема, зустріч з останньою Тимошенко назвала “прекрасною”. “Думаю, мені вдалося на найвищому рівні пояснити події в Україні, всі політичні нюанси, які супроводжують наше політичне життя, і причини конституційної кризи, зорієнтувати світову спільноту, що вихід з неї є тільки через зміни до Конституції та дострокові вибори до парламенту”, — заявила Тимошенко.
Лідер БЮТ наїхала на багаті бізнес-клани з Донецька, які, за її словами, “намагаються купувати депутатів, як курей на базарі”. Особливо гостро вона пройшлася по владі Російської Федерації, яка “поїдає енергетичну систему України, як булочки за сніданком”. Юлія Володимирівна, звісно, нутром відчула, що між Росією і США останнім часом пробігла чорна кицька. Саме тому один з організаторів візиту Тимошенко до Вашингтона Григорій Немиря сказав, що коли ухвалу про дострокові вибори винесуть за всіма законами і буде на це згода й указ президента, то будь-який відступ від нормативно-правового електорального розвитку засудять у США.
До речі, Григорія Немирю, члена Української соціал-демократичної партії, який пройшов під № 44 до Верховної Ради, вже сватають на міністра закордонних справ у поки що гіпотетичному уряді Тимошенко. Григорій Немиря народився 1960 року у Донецьку, там же закінчив історичний факультет університету, а на час виборів працював завідувачем кафедри європейської інтеграції Національної академії державного управління при Президенті України, кандидат історичних наук, володіє англійською.
Вашингтон — це не Голлівуд
Аналітики стверджують, що коли б Юля Тимошенко виступила у Голлівуді, фурору було б набагато більше. Американські ж політики — прагматики. Вони можуть спрогнозувати траєкторію польоту пані Тимошенко, оскільки в Україні вже давно добре налагоджена система різного роду фондів, експерти яких надсилають до Капітолію різновекторну інформацію.
Саме тому найсерйознішим викликом для Юлії Тимошенко є те, що США від неї чекають відкритої демонстрації прихильності прозахідного курсу, чого багато років леді Ю намагалася уникати з міркувань збереження симпатій виборців Східної України. Але для цього, на думку Тимошенко, є Віктор Ющенко. Ось він хай і малює зовнішній вектор України. А Юля Володимирівна ще не визначилася, бо вона — не влада.
Мирослав ГРЕДІЛЬ, “Україна і час”