Смішного! І на здоров’я!

На прем’єру комедії “Він, вона, вікно, покійник” у театрі “Воскресіння” ви ще встигаєте: у репертуарі вона — до 25 лютого.

Напередодні режисер Ярослав Федоришин “підстраховувався”: у цій комедії, крім смішних, є й моменти, коли можна буде замислитися над речами серйозними, провести аналогії з нинішньою ситуацією в Україні… Однак про суспільно-політичний підтекст під час вистави думаєш якнайменше — просто щиро смієшся.

За зовнішньою формою це традиційна вистава — у доброму значенні цього слова (коли йдеться, наприклад, про традицію доброї акторської гри), хоча й нетради­ційна для театру “Воскресіння”. Насамперед, це перша в репертуарі колективу комедія. Крім того, Ярослав Федоришин не вдавався цього разу до звичних для театру атракційних просторових вирішень (своїх “фірмових” ходуль чи басейну на сцені). Однак саме завдяки такій, на перший погляд, “традиційності” глядачам під час цієї комедії смішно.

В інтер’єрі п’ятизіркового лондонського готелю актори розігрують комедійну детективну історію. Сюжет, як і належить цьому жанру, обертається навколо тіла покійника: помічник прем’єр-міністра Річарда Уїллі (“природжений” і неперевершений донжуан Петро Микитюк) та секретарка лідера опозиції Джейн Уорзінґтон (артистична Алла Федоришина) намагаються позбутися тіла покійника, яке вони знайшли на балконі. У цьому їм цілком щиро й безпосередньо перешкоджає чимало людей та обставин. І їхня вигадливість (укупі зі секретарем помічника прем’єр-міністра Джорджем Піґденом (у майстерному виконанні Андрія Козака), якого вони силоміць втягнули у спільники), виявляється через винахідливі рухи (зокрема, “танцювальні па” з тілом покійника), експромтом вигадані родинні зв’язки “покійного” (п’яний брат Джорджа, брат Уїллі тощо), відкриття незвіданих територій (матусин синок Джордж Піґден, який погодився узяти участь у цій авантюрі “заради прем’єр-міністра”, після вдалої спроби звабити кількох жінок вигукує: “Ти даремно прожив стільки часу, Джордже!”)…

П’єсу сучасного британського драматурга Рея Куні “Він, вона, вікно, покійник” поставлено в багатьох країнах світу, під різними назвами (“Поза домом”, “Хаос”, “№ 50”, “№ 13” тощо). Ярослав Федоришин висловив сподівання, що автор побачить цю постановку, принаймні він йому це запропонує. А сам драматург так говорить про свою п’єсу: “Я лише хочу, аби люди сміялися. Я шукаю історії про звичайних людей. У цьому випадку фарс схожий на трагедію — надзвичайні речі трапляються зі звичайними людьми”.